20. Способи захисту господарських прав.

Зокрема, в ст. 20 ГК виділяються основні способи захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання і споживачів:

1) визнання наявності або відсутності права;

2) визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади і органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, які суперечать законодавству, ущемлюють права і законні інтереси суб'єктів господарювання або Споживачів;

3) визнання недійсними господарських правочинів (угод) з під¬став, передбачених законом;

4) відновлення положення, яке існувало до порушення права і законних інтересів суб'єктів господарювання;

б) припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення;

6) присудження до виконання обов'язку в натурі;

7) відшкодування збитків;

8) застосування штрафних санкцій;

9) застосування оперативно-господарських санкцій;

10) застосування адміністративно-господарських санкцій;

11) встановлення, зміна і припинення господарських правовідно¬син (наприклад, шляхом дострокового розірвання договору оренди згідно зі ст.ст. 188, 291 ГК і ст.ст. 782-784 ЦК);

12) інші способи, передбачені законом.

Із вказаних способів захисту тільки чотири: відшкодування збитків, застосування штрафних, оперативно-господарських і адміністративно-господарських санкцій, — можуть бути названі заходами господарсько-правової відповідальності (господарсько - правовими санкціями).

Перелік способів захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання і споживачів не є вичерпним. Додаткові способи захисту можуть передбачатися ЦК України (наприклад, ст. 16) та іншими законами, але не підзаконними актами. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;2) визнання правочину недійсним;3) припинення дії, яка порушує право;4) відновлення становища, яке існувало до порушення;5) примусове виконання обов'язку в натурі;6) зміна правовідношення;7) припинення правовідношення;8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Як правильно відзначає Н.О. Саніахметова, для захисту своїх прав суб'єкти господарювання можуть використовувати одночасно два або більше способи захисту

21. Склад господарського правопорушення.

Склад господарського правопорушення слід розглядати як сукупність елементів, за наявності яких та чи інша поведінка у сфері господарювання вважається правопорушенням.

Склад господарського правопорушення залежить від форми господарсько-правової відповідальності і складається з чотирьох елементів:

1. факт протиправної господарської поведінки, тобто порушення норми закону, умови договору, обов'язкового для учасника госпо­дарських відносин планового завдання тощо, внаслідок чого запо­діюються збитки чи інша шкода правам або Інтересам потерпілого учасника господарських відносин. Це може бути дія або бездіяль­ність (наприклад, прострочення поставки товарів);

2. наявність збитків чи інших негативних наслідків для потер­пілого (наприклад, неможливість доступу підприємцем на ринок, підрив репутації підприємства тощо);

3. причинний зв'язок між протиправною поведінкою порушника і заподіяним потерпілому збитками;

4. вина правопорушника, про яку в господарському праві свід­чать два елементи: по-перше, наявність у суб'єкта господарських відносин реальної можливості діяти правомірно і попередити на­стання негативних наслідків (збитків) і, по-друге, неприйняття ним усіх необхідних заходів для недопущення протиправної поведінки і запобігання настання збитків¹.

Повний склад господарського правопорушення необхідний для застосування господарських санкцій у формі відшкодування збит­ків, спростування недостовірних відомостей, а також для деяких адміністративно-господарських санкцій, які вимагають наявності негативних наслідків для кваліфікації правопорушення (напри­клад, для застосування штрафу за дискримінацію суб'єктів госпо­дарювання необхідно довести неможливість здійснення підприєм­цем господарської діяльності), і якщо про це прямо обумовлено в договорі чи законі. Повний склад господарського правопорушення застосовується як виняток.

У багатьох випадках для застосування господарсько-правової відповідальності досить встановити усічений склад господарського правопорушення. Наприклад, один лише факт протиправної пове­дінки презумується як достатній елемент застосування оперативно- господарських санкцій.

Таке положення не випадкове — складність і багатоаспектність господарської діяльності, набуття прав і обов'язків суб'єктами господарювання переважно опосередковано — через свої органи, відсутність почасти реальної можливості встановити наслідки пра­вопорушення і вину правопорушника роблять невиправданим за­стосування повного складу господарського правопорушення до всіх протиправних дій. Подібне застосування утруднило б, а в більшості випадків навіть зробило б неможливим притягання правопорушни­ка до відповідальності.

Наприклад, якщо необхідний елемент правопорушення у сфері містобудування — зробити настання шкідливих наслідків, то факти порушення будівельних норм і правил повсюдно виявилися б без­карними, оскільки негативні наслідки таких порушень в основному виявляються не відразу, а через певний час.

Найважливішим елементом складу більшості господарських правопорушень виступає вина правопорушника.

При визначенні поняття вини сіїід ураховувати правило ч. З ст. 614 ЦК України згідно з яким особа вважається невинною, якщо доведе вжиття всіх залежних від неї заходів щодо належ­ного виконання зобов'язання. Аналогічна характеристика винної поведінки може бути дана на підставі ч. 2 ст. 218 ГК України, хоча й іншими словами: «Учасник господарських відносин від­повідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської ді­яльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення».

Стосовно суб'єктів господарювання, як різновиду учасників гос­подарських відносин, встановлюються спеціальні вимоги: «суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії не­переборної сили». ГК України уточнює, що таким обставинами не можуть вважатися, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку певних товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Презумпція вини господарського правопорушника характерна для застосування більшості господарських санкцій.