8.Визначте роль Ярослава Мудрого у розвитку юридично-правових норм Київської Русі. “Руська правда” як

Ярослав Мудрий виступив ініціатором упорядкування законодавства. В роки його правління в Києві було створено писане зведення законів Київської Русі — «Руську правду», що регламентувала внутрідержавні феодальні відносини.Російський історик Сахаров вважає, що «Руська правда» не була першим зводом законів Київської Русі. До неї існував «Закон руський», який згадується у договорах Русі з Візантією Х ст. Вітчизняні історики неодноразово звертались до порівняння норм «Закону Руського» і «Руської правди» і з’ясували, що так званий «Закон Руський» – попередник «Руської правди».В історіографії висловлювались різні, часто протилсжні думки про те, яке право становить основу Руської Правди. Російський історик М.Карамзін першоосновою історичного процесу вважав діяльність великих князів і царів, династії та її держави і розглядав «Руську Правду» як результат діяльності тільки Ярослава Мудрого, котрий для створення кодексу використав скандинавські (норманські) та германські норми права.Український правознавець, відомий політичний діяч Кость Левицький вважав, що найголовнішим джерелом «Руської Правди» було місцеве звичаєве право. Він писав: «...годі оспорювати, що в самій заснові найдавніше звичаєве право на Руси було жерслом до законно наданого права в «Правді Рускій». З того огляду річ беручи, належить «Правду Руску» уважати нашим питомим правом руским, що вийшло з народного звичаю і в значній части на нинішній день задержалось в звичаю народу руского».Український учений в галузі історії права, член-кореспондент АН УРСР Микола Максименко (помер 1941 р.) бачив у правових нормах «Руської Правди» римські джерела. Професор Київського університету, голова історичного товариства Нестора-літописця Михайло Владимирський-Буданов (помер в 1916 р.) виводив норми «Руської Правди» з візантійського права, а історик єврейського походження Барац – з давньоєврейського та ін. Це засвідчує, що «Руська Правда» як пам’ятка права вже давно є предметом дослідження історичної та історико-правової науки.Сучасні історики схиляються до думки, що головним джерелом «Руської правди» було звичаєве право, яке своїми початками сягало родоплемінних часів. Такий старовинний характер, наприклад, має право помсти. Норми звичаєвого права, як стверджують дослідники української державності Я.Малик, Б.Вол і В.Чуприна, в окремих випадках доповнювались князівськими постановами, а також практикою судових вироків. На формування законодавства Київської Русі мало вплив іноземне право, насамперед, візантійське, принесене разом із введенням християнства.Питання про відмінності між собою різних редакцій і списків – це питання спеціальних джерелознавчих досліджень, проблем історико-правової науки. Тут необхідно зупинитися на особливостях трьох основних редакцій.Згадка про час написання «Руської Правди» збереглася в Новгородському Першому літопису молодшого зводу (складений 1442 р.). вміщена під 1016 р. У цьому місці після повідомлення про перемогу новгородського князя Ярослава Володимировича над київським Святополком Окаянним написано, що Ярослав за цю перемогу щедро нагородив свою дружину і, крім того, дав новгородцям свою «Правду» і «Устав списав, сказавшиїм їм: «По сій грамоті ходіть. А це єсть «Правда Руська». Проте історики піддають сумніву 1016 р., вважаючи, що новгородський літописець хотів просто возвеличити Ярослава, в якого нібито наперед уже була написана «Правда». Сумнів ґрунтується і на тому, що тут згадані сини Ярослава Ізяслав, Святослав, Всеволод, при яких була складена друга частина Короткої Руської Правди вже після смерті Ярослава.В іншому новгородському літописі – Софіївському І, складеному в XV ст., теж є згадки про Ярославові грамоти, але під 1019 р. та під 1036 р. Можливо, остання дата і є часом написання першої частини Короткої «Руської Правди», або, як її ще прийнято називати, «Правди Ярослава». У цій частині «Руської Правди» – в «Правді Ярослава» – історики виділили 17 статей, хоч первинні протографи Правди Ярослава статей не мають.Правовий зміст «Правди Ярослава» стосується головно кримінального права. У «Правді Ярослава» право кровної помсти співіснує з її заміною викупом, чого не бачимо в договорах Русі з Візантією, де право кровної помсти не знає собі еквівалента. Новий юридичний кодекс узаконював зміни, що відбулися в суспільстві та свідомості людей. Основним об’єктом захисту стало життя людини, хоча фінансова оцінка життя різних категорій населення була різною. Для прикладу, за вбивство секлянина платилося 6 грн., а за князівського дружинника – 80.Друга частина Короткої «Руської Правди» одержала назву «Правда Ярославичів». Сини князя – Всеволод, Святослав та Ізяслав, продовжили збір та систематизацію норм права, і приблизно у 1072 році підготували цей збірник із 43 статей як доповнення до «Правди Ярослава». Обидва вони об’єднуються в першу редакцію (велику групу статей, об’єднаних хронологічно та змістовно) кодексу, яка називається «Коротка правда». Вперше її відкрив у 1738 році В.М. Татищев, а видрукував 1767 р. А. Шльоцер.