13.Київське повстання 1068 - 1069

Події 1068 р. стали початком фактичного розпаду тріумвірату. Влітку цього року на територію Переяславського князівства вдерлися половці. Проти них виступили Ізяслав разом із Святославом та Всеволодом. На р. Альті відбулася битва, в якій князі зазнали жорстокої поразки, загинуло багато руських воїнів. Ізяслав та Всеволод втекли до Києва, а Святослав до себе у Чернігів. Кияни, зібравши віче на Подолі на «Торговищі», звернулись до великого князя з вимогою зброї та коней для продовження боротьби з половцями.Відмова Ізяслава виконати вимоги віча спричинилася до перетворення останнього на народне повстання проти князя та його адміністрації. Повсталі звільнили з порубу полоненого Всеслава полоцького й оголосили його великим князем. Великокнязівський двір, а також двори інших феодалів було пограбовано.В історіографії існує гіпотеза, що стихійне повстання киян було вміло спрямоване прихильниками Всеслава. На думку Черепніна, Ізяславу ставились заздалегідь нездійсненні умови. Коней і зброї у великого князя, доводить він, просто не було. У рішенні віча, погоджується з цією думкою Толочко, відчувається чиясь організуюча рука, що підбурила киян повстати проти Ізяслава. Участь у повстанні міських низів і те, що їх гнів був спрямований проти Ізяслава, засвідчує, що повстанцями керувало антиізяславове угрупування. Алексєєв вважає, що це були полочани, бо саме їм міг належати заклик звільнити полоцького князя Всеслава з ув’язнення і проголосити великим київським князем. Втім, наступні пасивні дії Всеслава упродовж семи місяців, коли він сидів у Києві і нічим не проявив себе, наводять на думку, що він не домагався великокнязівського столу. Випадково ставши великим князем Всеслав шукав нагоди позбутися київського столу.Тим часом, Святослав встиг розгромити 12-тисячне військо половців на Снові й забезпечити певний спокій південних кордонів. А Ізяслав, який втік до Польщі, закликав на допомогу польського короля Болеслава II Сміливого, якому доводився родичем (тітка Болеслава була дружиною Ізяслава, тітка Ізяслава була Болеславу матір'ю). Війська Болеслава та Ізяслава швидко підійшли до Білгорода, де їх чекало київське ополчення на чолі з Всеславом. Але вночі, напередодні очікуваної битви, Всеслав, зрадивши киян, утік до Полоцька, а останні відійшли до Києва.На міському вічі кияни вирішили запросити на київськой стіл Святослава або Всеволода, проте вони відмовились, хоч і виступили перед Ізяславом з умовою не вводити до міста головних сил поляків та не «погубити град'ь». Ізяслав справді ввійшов до Києва з невеликим числом поляків, а решта була поставлена на постій по навколишніх містах та селах. Проте напередодні до міста вступив його син Мстислав, який жорстоко помстився киянам.Польські війська, квартировані по багатьох невеликих населених пунктах, зазнали великих втрат, дуже потерпіли від повсталого населення й змушені були невдовзі повернутися до Польщі.Ізяслав 2 травня 1069 р. повернувся на великокнязівський стіл, проте великої підтримки серед різних верств суспільства не мав. Щоб контролювати місце традиційних зібрань киян, він перевів з Подолу до Верхнього («княжого») Києва торг, де звичайно збиралося віче і виникали народні заворушення. Потім великий князь здійснив похід на Полоцьк і вигнав звідти Всеслава.