3. Ефект синергії.

Із Закону цілісності системи витікає, що в результаті взаємодії всіх ресурсів, створюють систему, з’являються нові якості, яких не має кожний окремий вид ресурсу.

Закон синергії стверджує, що для будь-якої системи (під-ва, організації) існує такий набір елементів, при якому її потенціал завжди буде або значно більше простої суми потенціалів елементів, що до неї входять, або суттєво меншим.

Синергія може мати двояку користь: пряму і опосередковану.

Пряма користь – збільшення чистих грошових потоків від найбільш повного використання ПП. Пряма користь має місце при операційній, управлінській та фінансовій синергії.

Операційна синергія – це економія на операційних видатках за рахунок взаємодії маркетингового, фінансового потенціалів.

Управлінська синергія – це економія за рахунок оптимального формування потенціалу організаційної системи управління.

Фінансова синергія – це економія за рахунок змін підходів щодо формування фінансового потенціалу під-ва.

Опосередкована корисність – це підвищення вартості ПП або зміна мультиплікатора ціна\прибуток.

4. Оптимізації структури пп.

Алгоритм оптимізації:

1 етап. Формування системи цілей під-ва. Необхідно розглядати як горизонтальний так і вертикальний аналіз цілей (стратегічні, тактичні, поточні), цілі для всього під-ва, його підрозділів, а також окремих видів діяльності.

2 етап. Визначення необхідного для кожної цілі набору стратегічних ресурсів. Узгодження стратегічних ресурсів з цілями під-ва.

3 етап. Вибір варіантів наборів стратегічних ресурсів, оцінка альтернативних комбінацій стратегічних ресурсів. Виноситься стратегічний висновок щодо кінцевого набору страт-х ресурсів.

4 етап. Виникає, коли існує на під-ві обмежена кількість тих чи інших ресурсів. Проведення пошуку ресурсів-замінників, або раціональний розподіл обмежених ресурсів.

5 етап. Завершальний. Оцінка отриманого результату.

Дослідження процесів формування потенціалу сучасних під-в будуть концентрувати увагу на ресурсному та галузевому аспектах.

Фактори, які впливають на такий розподіл:

1 – галузеве розмежування підприємств є найбільш традиційним для нашої економіки.

2 – ресурсна сегментація відображає найбільш традиційний підхід до вивчення категорій потенціалу.

Тема 3 Конкурентоспроможність потенціалу підприємства.

1. КПП і її рівні.

2. Методи оцінки КПП.

Конкурентоспроможність потенціалу під-ва – це комплексна порівняльна характеристика, що відображає ступінь переваги сукупності показників оцінки можливостей під-ва, що визначають його успіх на певному ринку за певний проміжок часу по відношення до сукупності аналогічних показників під-в конкурентів.

Особливості визначення КПП:

1. КПП – не є іманентною рисою (це набута риса діяльності під-ва і виникає в процесі порівняння).

2. КПП – це відносне поняття.

3. КПП – визначається продуктивністю використання залучених до процесу вир-ва ресурсів.

4. Рівень КПП – залежить від рівня конкурентоспроможності його складових елементів.

Головним показником конкурентоспроможності під-ва є конкурентоспроможність продукції під-ва.

Класифікація КПП №1. В залежності від глобалізації цілей виділяють наступні рівні КПП:

1.світове лідерство.

2.світовий стандарт.

3.національне лідерство.

4.національний стандарт.

5.галузеве лідерство.

6.галузевий стандарт.

Класифікація КПП №2. Відокремлюють 4 рівні КПП з точки зору управління:

1. Для під-в 1-го рівня характерно розглядати організацію апарата управління як внутрішньо-нейтральну. Роль керівника зводиться до випуску продукції не піклуючись про проблеми конкурентоспроможності та задоволення потреб споживача. Вважається зайвим зміна конкурентоспроможності чи підвищення технічного рівня продукції, удосконалення структури і функцій відділу збуту і маркетингової служби як не враховуються зміни ринкової ситуації.

2. Під-ва 2-го рівня намагаються зробити виробничий елемент ПП „зовнішньоекономічним”, тобто ПП повинен повністю відповідати стандартам, які встановлені його основними конкурентами, а якщо керівники під-ва розуміють свої переваги в конкуренції на ринку дещо по іншому, ніж їх основні суперники та намагаються не дотримуватися загальних стандартів вир-ва, які встановлюються в галузі, то ПП еволюціонує до 3 рівня КПП.

3. На цих під-вах виробнича складова ПП підлягає сильному впливу з боку елементів управління, що сприяє її розвитку і удосконаленню. Коли успіх у конкурентній боротьбі стає не стільки функцією вир-ва, скільки функцією управління та залежить від якості, ефективності управління організацією вир-ва, тоді під-ва досягають 4-го рівня КПП.

4. Світоч, Оболонь, Славутич, Сандора, Чумак, Галактон.

2. Індикаторний метод оцінки КПП. В його основі закладена система індикаторів, за допомогою якої проводиться оцінка діяльності під-ва і нац. економіки в цілому.

Індикатор – сукупність характеристик, що дозволяють у формалізованому вигляді описати стан параметрів того чи іншого об’єкта. На основі індикаторів формуються рекомендації на підвищення результативності ПП.

Індикатор – інтегрований показник, що включає такі підпоказники:

• за обсягом продажу;

• за прибутковістю;

• за коефіцієнтом капіталізації.

Європейський форум з проблем управління пропонує 10 основних факторів, за якими можна проаналізувати конкурентоспроможність ПП:

1. Динаміка економіки (економічний потенціал).

2. Виробнича потужність промисловості.

3. Динаміка ринку.

4. Фінансова підтримка.

5. Людський капітал.

6. Імідж країни.

7. Забезпеченість сировиною.

8. Орієнтація на зовнішній ринок.

9. Інноваційний потенціал.

10. Громадський спокій.

Кожен з 10 факторів складається з 20-40 одиничних індикаторів (400-500 показників).

Матричний метод оцінки КПП – в основі ідея розгляду процесів конкуренції в їх залежності і динаміці.

1. Теорія конкурентних переваг Портера з’явилася в 90-х роках у Гарвардській школі бізнесу. Конкурентні переваги:

• більш низькі ціни; - диференціація товарів.

2. Аналіз конкурентоспроможності Ж.-Ж. Ламбена виділяє зовнішні і внутрішні конкурентні переваги.

3. Стратегічний аналіз: степ-аналіз (зосереджений на мікроекономічних чинниках), SWOT-аналіз, SPEASE-аналіз (розглядає внутрішні чинники щодо потенціалу деякої сфери діяльності під-ва).

4. Метод вивчення профілю об’єкту (фірми). Характеристики фірми, чинники, фактори порівнюють з іншими показниками підприємств, з стратегічними показниками того ж самого під-ва.

5. Аналіз конкуренції за Фатхутдіновим (метод III-555). Вибирається шкала якості, ціни, обсяг продажу. Під-ву присвоюється деякі бали шкал.