Тема 8. Теорії артикуляції, основні положення

1. Актуальність теми

Створення правильної артикуляції повних знімних зубних протезів неможливо без елементів, які у фізіологічних умовах забезпечують динамічні контакти між зубами. Найбільше розповсюдження отримали методики конструювання штучних зубних рядів згідно теорій балансування та сферичної.

2. Конкретні цілі заняття:

1) засвоїти основні положення сферичної та суглобової теорій артикуляції;

2) демонструвати методику Ефрона-Гельфанда-Катца та феномен Христенсена.

3. Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми (міждисциплінарна інтеграція)

№№ п/п	Назви попередніх дисциплін	Отримані навички
1.	Анатомія	Вивчити особливості анатомії зубощелепного апарату при повній втраті зубів
2.	Гістологія	Вміти визначити особливості гістологічної будови слизової оболонки порожнини рота та кісткової тканини альвеолярних відростків
3.	Фізіологія	Описувати фізіологію зубощелепного апарату у хворих з повною відсутністю зубів. Визначити особливості фізіології у різні вікові періоди
4.	Патологічна фізіологія	Описувати патологічні зміни в зубощелепному апараті при повній втраті зубів
5.	Пропедевтика ортопедичної стоматології	Володіти методиками обстеження стоматологічного хворого на ортопедичному прийомі

4. Завдання для самостійної роботи під час підготовки до практичного заняття

4.1. Перелік основних термінів, які повинен засвоїти студент при підготовці до заняття

Термін	Визначення
Артикуляція	Усі можливі положення та переміщення нижньої щелепи по відношенню до верхньої, які здійснюються за допомогою жувальних м’язів
Оклюзійна площина	Площина, що проходить по ріжучим краям передніх зубів та жувальним поверхням бокових зубів
Фактори оклюзії	Фактори, що впливають на характер оклюзійних контактів зубів при рухах нижньої щелепи
Сагітальний суглобовий шлях	Відстань, яку проходить суглобова головка під час руху нижньої щелепи вперед
Сагітальний різцевий шлях	Шлях, який здійснюється нижніми різцями під час висування нижньої щелепи вперед
Трансверзальний суглобовий шлях	Шлях, який проходить суглобова головка під час руху нижньої щелепи вбік
Трансверзальний різцевий шлях	Шлях, який здійснюється нижніми різцями під час рухів нижньої щелепи в сторону
Сагітальна оклюзійна крива Шпеє	Лінія, яка проходить по оклюзійним поверхням бокових зубів в сагітальному напрямку
Трансверзальна оклюзійна крива Уїлсона	Лінія, яка проходить по оклюзійним поверхням премолярів та молярів в трансверзальному напрямку

4.2. Теоретичні питання до заняття

1. Сферична теорія артикуляції Монсона, основні положення.

2. Суглобова теорія артикуляції (теорія балансування).

3. Закони Бонвіля. Трьохпунктний контакт Бонвіля.

4. «Артикуляційна п’ятірка Ганау».

5. Феномен Христенсена. Методика Ефрона-Гельфанда-Катца.

4.3. Практичні завдання, які виконуються на занятті

1. Демонструвати методику Ефрона-Гельфанда-Катца.

2. Демонструвати феномен Христенсена.

4.4. Зміст теми

Загальною вимогою численних теорій артикуляції є забезпечення множинного контакту, що ковзає, між штучними зубами під час жувальних рухів.

Згідно сферичної теорії артикуляції, розробленої у 1918 р. Монсоном, поздовжні осі всіх зубів та рівнодіюча жувальних сил сходяться в одній точці, розташованій в ділянці півнячого гребеня решітчастої кістки. Ріжучі краї різців, щічні горби жувальних зубів, суглобові головки розташовані в межах кулястої поверхні з центром в зазначеній точці та радіусом 10,4 см (рис.20).

Рис. 20. Побудова зубощелепного

апарату за Монсоном

Відповідно до цієї теорії конструювання штучних зубних рядів при різних видах протезування доцільно здійснювати за сферичними поверхнями.

За різними авторами радіус сфери коливається від 4 до 18 см.

Теорія Монсона відображає сферичні властивості будови зубощелепного апарату, а також складні тривимірні обертальні рухи нижньої щелепи.

Найвизначнішими представниками теорії балансування (суглобової теорії) є Гізі та Ганау. Згідно Гізі жувальні рухи здійснюються циклічно, за паралелограмом. Збереження горбкового та різцевого контактів являється важливішим фактором цієї теорії. При цьому нахил суглобового шляху дає напрямок рухам нижньої щелепи, а на ці рухи, в свою чергу, впливають величина та розміри суглобового горбика. Таким чином, визначальним в теорії балансування є наголошення чільної ролі скронево-нижньощелепних суглобів в рухах нижньої щелепи. Для відтворення зубних рядів необхідно точне визначення суглобового шляху, запис різцевого шляху, визначення сагітальної та трансверзальної компенсаційних кривих, урахування висоти горбиків бокових зубів.

Бонвіль на підставі власних спостережень сформулював закони, які стали основою для побудови артикуляторів (рис. 21). Найбільш важливі з них:

1) рівнобічний трикутник Бонвіля зі стороною, що дорівнює 10 см;

2) характер горбиків бокових зубів знаходиться у прямій залежності від величини різцевого перекриття;

3) лінія змикання бокових зубів викривляється у сагітальному напрямку;

4) при рухах нижньої щелепи в бік на робочій стороні змикання відбувається однойменними горбиками, на тій, що балансує – різнойменними.

Бонвіль визначав трьохпунктний контакт як визначальну ознаку фізіологічної артикуляції зубних рядів. При передній оклюзії контакти зубів спостерігаються у трьох точках – одна на передніх зубах та дві на дистальних горбиках молярів.

Рис. 21. Побудова зубощелепного

апарату згідно Бонвіля

Ганау поглибив вищезазначені поняття, обґрунтувавши їх біологічно і підкресливши закономірний, прямопропорційний зв'язок між наступними факторами оклюзії:

• сагітальний суглобовий шлях;

• різцеве перекриття;

• висота жувальних горбиків;

• вираженість кривої Шпеє;

• оклюзійна площина.

Цей комплекс відомий під назвою «артикуляційна п’ятірка Ганау» та використовується при реконструкції зубних рядів в артикуляторах.

Феномен Христенсена полягає у наступному: якщо після визначення центрального співвідношення щелеп звичайним методом пацієнт висуває нижню щелепу вперед, то в ділянці жувальних зубів утворюється простір клиноподібної форми. Це – сагітальний феномен. При зміщенні нижньої щелепи в бік виникає простір такої же форми між валиками на протилежному боці. Це роз'єднання називається трансверзальний феномен Христенсена.

На феномені Христенсена ґрунтується постановка зубів за Ефроном-Гельфандом-Катцем (рис.22). Методика полягає в формуванні індивідуальних оклюзійних кривих в порожнині рота. Використовуються жорсткі індивідуальні ложки на обидві щелепи, на яких прикріплені віскабразивні (віск плюс пісок, наждак або інший абразив) оклюзійні валики. Оклюзійні валики формуються техніком з відтворенням сагітальної та трансверзальної оклюзійних кривих та з урахуванням феномена Христенсена. Хворому пропонують здійснювати різноманітні рухи нижньою щелепою протягом певного часу. Притирання верхнього та нижнього прикусних валиків проводиться до встановлення міжальвеолярної висоти (рис. 23, 24).