7.Просвітництво. Жан жак руссою юлія або нова еліоза

Жан-Жак Руссо (1712–1778) — філософ, літератор і педагог, пройшов важку школу життя: був лакеєм, учителем музики, секретарем та перекладачем, переписувачем нот; був противником соціальної несправедливості й пригноблення людини людиною. Це був філософ, письменник, соціолог, історик,Композитор. Народився Жан-Жак Руссо 28 червня 1712 року в Женеві. Предки його, французи за національністю, рятуючись від переслідувань католицької церкви, ще у ХVІ столітті виїхали до Швейцарії. Батько майбутнього письменника (Ісаак Руссо) був годинникових справ майстром, мати померла на дев’ятий день після народження сина. Тому Жан-Жак, тільки-но вийшовши із дитячого віку, був позбавлений надмірної материнської опіки.З дитинства хлопчик не сприймав усталеногостанового розподілу суспільства на аристократичну еліту і так званий «третій стан». Він прагнув викорінити майнову нерівність, хоч не виступав протии приватної власності.Руссо був виразником ідеї свободи і рівності людини й народів. Він обґрунтував ідею народного суверенітету — згідно з нею найкращою формою державного устрою є республіка, де народ безпосередньо управляє країною через обраних народних представників. При цьому народ — це всі громадяни республіки незалежно від соціального походження. Ідеї Руссо, найбільш демократичні ідеї того часу, були близькі народним масам, особливо селянству. У царині літератури розробляв різноманітні жанри: писав романи, комедії, поеми, вірші; започаткував сентименталізм.Жан-Жак Руссо писав поеми, вірші, комедії («Нарцис», 1753, «Військовополонені», опубліковано 1782), романи. Також є автором опер («Сільський чарівник», 1753), до яких створював лібрето та музику. В книзі «Еміль, або Про виховання» (1762) втілив свої педагогічні погляди.

В епістолярному романі «Юлія, або Нова Елоїза» (1761) засуджував станове суспільство, протиставляючи йому природне почуття любові. В автобіографічній «Сповіді» (опублікована в 1782—89 роках) розповів про своє життя, духовні пошуки, переживання тощо.Художні твори Руссо пробуджували гуманне ставлення до бідних, любов до природи, сприяли гармонійному розвитку особистості, виховували почуття громадянського обов'язку. Літературна діяльність Руссо викликала до життя течію русоїзму, близьку до сентименталізму.Великий вплив Руссо мав на представників романтизму в літературі, зокрема українських. Так, український класик Іван Франко в статті «Влада землі в сучасному романі» й «Передньому слові» до «Перебенді» Тараса Шевченка писав про складний характер творів Руссо, підкреслював їхній вплив на молодого Шевченка, вказував на світовий резонанс його суспільних і естетичних ідеалів.

Основний художній твір Руссо – « Юлія або Нова Елоїза». Це роман написаний в листах. Основні риси: реалізм, сентименталізм, моралізм, конфлікт між новими людьми, що йдуть за покликом природи, інтелектуальний психологізм та ідеї виховання особистості. Епістолярний жанр роману визначає такі його основні риси : ілюзія щирості, сповідність, свідома і несвідома авто цензура, автофікціональність, діалогічність, еоціна наповненість, орієнтація на співрозмовника. В романі увага звернена на почуття простої людини, викликає співчуття до героїв, що й визначає його як сентиментальний твір. Епістолярний роман, чи роман в листах – різновид роману, який являє собою цикл листів одного чи декількох героїв. Завдяки їх листам проходить еволюція персонажів.( Жан-Жак Руссо «Юлія» - переписка між учителем і юною аристократкою, їх емоційне наближення) Сентименталізм – літ. напрям другої половини XVIII- поч. XIX. ст., що характеризується прагненням відтворити чуттєвий світ простої людини й викликати співчуття до героїв. Представником сентименталізму у Франції був Ж.-Ж. Руссо. Він першим в літературі представив цивілізацію природі людини. Це просвітницький філософський роман, його справедливо називають «енциклопедією «руссоїзму». Основні проблеми, уславлення природи та доброчинності, вирішуються тут за допомогою «уяви серця». Тому одночасно роман був своєрідною сентименталістською енциклопедією почуттів. Написаний у формі листів, він поділялися на дві книги, кожна з яких містила три частини. У перших трьох Руссо зображує історію кохання дівчини із заможної родини Юлії до бідного учителя Сен-Пре. Кохання постало як природне почуття, здатне зруйнувати забобони та суспільні умовності. В останніх трьох частинах письменник прославляв моральний обов’язок, говорив про обов’язки людини перед родиною, близькими, суспільством. Це історія заміжжя Юлії, яка підкорилася волі батька та вийшла заміж за рівного їй за суспільним станом Вольмара, — історія добропорядного шлюбу без пристрасного кохання. Проте намір Руссо бути лише повчальним не до кінця витримано. Оголошуючи почуття основним критерієм природності людини, він у відповідності до естетики сентименталізму передав складну гаму почуттів своїх героїв, неможливість знищити ці почуття за допомогою розсудливих роздумів. Його героїня нібито померла від випадкової хвороби, проте в той же час це смерть було Кохання