Огородження об’єктів

Огородження призначаються для заборони проходу людей і проїзду транспорту на об’єкт (з об’єкта) повз контрольно-пропускні пункти, а також для обмеження або виключення можливості спостереження за територією із зовнішньої сторони об’єкта. Огородження будуються по периметру території об’єкта і меж забороненої зони.

Огородження, що проходить по периметру території об’єкта, називається основним, а огородження, що проходять по межах забороненої зони, огородженнями забороненої зони (внутрішнім і зовнішнім).

До огороджень пред’являються наступні вимоги:

• достатня висота і заглиблення у ґрунт, що задовольняють режимним умовам об’єкта і максимально затрудняє його подолання;

• простота конструкції, висока міцність і довговічність;

• відсутність пристроїв (вузлів, конструкцій), що полегшують подолання огороджень;

• прямолінійність і мінімальна кількість викривлень;

• економічність будівництва й експлуатації.

Основні огородження можуть бути проглядаємими і непроглядаємими, по конструктивному виконанні залізобетонними, цегельними, дерев’яними, металевими, дротовими, сітчастими і змішаними конструкціями (мал. 1-6).

.

мал. 1. Залізобетонне огородження суцільного заповнення

мал. 2 Огородження із дощок суцільного заповнення

1 – стовб; 2 – цоколь; 3 – пажилина; 4 – заповнення; 5 – проти підкопне підсилення;

6 – гвіздки; 7 - проволока

Мал. 3. Огородження із колючої проволоки в 25 ниток на залізобетонних опорах.

1,2,3, - колюча проволока; 4 – кілок; 5 – скоба; 6 – ЗБ стовб; 7 - фундамент

Мал. 4. Огородження із стальної сітки для середніх і м'яких ґрунтів.

1 – фундамент; 2 – залізобетонний стовп; 3 – стальна сітка; 4 – каркас із вуголка.

Мал. 5. Огородження із металевої сітки для твердих ґрунтів.

Мал. 6. Огородження із стальної сітки на залізобетонних опорах.

Висота основного огородження в малосніжних районах повинна бути не менш 2,5 метра, а в районах із глибиною сніжного покриву більш одного метра - не менш 3 метрів.

Основні огородження є капітальними спорудженнями і будуються об’єктами, як правило, по типовим проектам. Найбільш досконалими типами основних огороджень є залізобетонні і сітчасті, посилені в протипідкопному відношенні залізобетонним цоколем або арматурною сіткою. Дерев’яні огородження використовуються в основному в якості тимчасових терміном до 3 років. В окремих випадках для об’єктів, що знаходяться поза населеними пунктами, основним огородженням може бути лінійна частина сигнальних (сигнально-загороджувальних) засобів виявлення.

Основні огородження повинні забезпечувати установку і монтаж на них засобів виявлення і лінійної частини сигнальних систем, кріплення кронштейнів охоронного висвітлення. Для виключення підкопів під основним огородженням воно, як правило, загублюється в землю на 200-400 мм.

На основних огородженнях можуть улаштовуватися сигнальні або загороджувальні вертикальні, горизонтальні, похилі або V - образні козирки розміром 1,0-1,2 метри. Несигнальні козирки можуть підсилюватися дротовими спіралями.

Заборонні зони вигороджуються, як правило, дротовими огородженнями різних типів. У ряді випадків можуть використовуватися огородження у виді штахетника, сітки або ґрат декоративного чагарнику («жива огорожа»).

Висота огороджень забороненої зони повинна бути не менш 1,5 м, а в районах із глибиною сніжного покриву більш одного метра не менше 2,0 м.