Два кольори

Як  я  малим  збирався  навесні   Піти  у  світ  незнаними  шляхами,   Сорочку  мати  вишила  мені   Червоними  і  чорними  нитками.   Два  кольори  мої,  два  кольори,   Оба  на  полотні,  в  душі  моїй  оба,   Два  кольори  мої,  два  кольори:   Червоне  —  то  любов,  а  чорне  —  то  журба.   Мене  водило  в  безвісті  життя,   Та  я  вертався  на  свої  пороги,   Переплелись,  як  мамине  шиття,   Мої  сумні  і  радісні  дороги.   Два  кольори  мої,  два  кольори,   Оба  на  полотні,  в  душі  моїй  оба,   Два  кольори  мої,  два  кольори:   Червоне  —  то  любов,  а  чорне  —  то  журба.   Мені  війнула  в  очі  сивина,   Та  я  нічого  не  везу  додому,   Лиш  горточок  старого  полотна   І  вишите  моє  життя  на  ньому.   Два  кольори  мої,  два  кольори,   Оба  на  полотні,  в  душі  моїй  оба,   Два  кольори  мої,  два  кольори:   Червоне  —  то  любов,  а  чорне  —  то  журба.

• Чи знайомий тобі цей вірш? Звідки?

• Про які два кольори співається у пісні?

ПТИЦЯ

Тріпоче серце пійманої птиці. В руках моїх не чує доброти; — Я дам тобі водиці і пшениці, Моя пташино, тільки не тремти! — Хіба потоки загубили воду? Хіба в полях уже зерна нема?! Пусти мене, мій хлопче, на свободу, І все, що треба, я знайду сама. Я ж лагідно тебе тримаю, пташко, В своїх руках легеньких, як вітрець. Хіба неволя це? Хіба це важко Від мене взяти кілька зеренець? — Пусти мене! Мені, дитино мила, Дорожча воля, ніж зерно твоє! Страшна, хоч навіть лагідна, та сила, Яка розкрити крилець не дає! — Лети! Співай у небі гомінкому; Хоч і маленький, зрозумів я все. Моя рука ніколи і нікому Ні кривди, ні біди не принесе!

• Чому пташка рвалася на волю?

• Як змінювалась інтонація слів хлопчика під час розмови з пташкою?

Прочитайте вірш в особах.

Науково – художні твори

Галина демченко

(1922-1986)

Галина Олексіївна Демченко народилася в селі Олександрівка на Кіровоградщині, але дитинство її пройшло в селі Макіївка Чернігівської області. Там її батько став працювати агрономом, а мати в радгоспі вела лікнеп. Галинка навчатися пішла одразу в другий клас.

У шкільній стінгазеті з'являються її перші вірші. Щасливі то були роки! Узимку — ковзани й санчата, а влітку — турбота про город, квітник, птахів, весела праця у дитячій польовій бригаді. Любила Галя теплі тихі вечори, коли вся родина всідалася під зорями й слухала українські пісні, які так дзвінкоголосо виспівували радгоспівські дівчата. Майже всі ці пісні дівчинка знала напам'ять. Ще б пак, адже дівчата інколи брали її до свого гурту і вона теж підтягувала своїм тоненьким голосочком.

Галина Демченко навчається на підготовчих курсах Кіровоградського педінституту, одночасно працюючи секретарем-друкаркою. У неї був ще й неабиякий хист до малювання, який привів її до Київського художньо-промислового училища. Та література перемогла — і Галина Демченко стала письменницею, писала вірші та прозу для дорослих і дітей.

БІЛОЧКА Де ти, білочко, живеш? Що ти, білочко, гризеш? У зеленому ліску, У дуплі, у соснячку. Я гризу горішки, І гриби, і шишки.

– А в морози люті, злі

Ти не мерзнеш у дуплі?

- Мене добре зігріва

Моя шубка хутрова,

І тому зимові дні

Мені зовсім не страшні.

СПАСИБІ ЛІСНИКОВІ Нахвалявся мороз усіх в лісі поморозити. Холодних вітрів, лютих хурделиць накликав. Завивали вітри, шаленіли хурделиці. Снігом усе замітали. Скрутно, голодно стало птахам і звірам. Навіть білочка і та зажурилася. Були в неї сякі-такі припаси, та й вийшли. А до весни ще далеченько. « Добре їжачкові, - думає білочка, - добре борсукові й ведмедеві: позасинали у своїх схованках під снігом і горя не знають. А тут, мабуть, доведеться по чужих лісах поживи шукати ». Дострибала білочка до узлісся. Аж чує: хтось шурх-шурх, рип-рип! Глянула, а то лісник на лижах пробирається. За плечима у нього тугий мішок, при боці-верболіз та осика, в пучечки пов’язані. Підійшов лісник до крислатого дуба. Розклав на снігу свої вінички. Це - для зайців. Потім відступив трохи і в простору дуплянку, що висіла на сучку, поклав жолудів, соняшникового насіння, житніх сухарів. Це вже для білочки. Тепер їй не доведеться свою домівку й рідний ліс полишати.

• Твори яких жанрів писала Г. Демченко?

• Що нового і цікавого про білочку ти довідався з цих творів?

Оксана Дмитрівна Іваненко

(1906р. – 1997р.)

Народилася письменниця 13 квітня 1906 року в сім'ї письменника і вчительки. «Я народилася в Полтаві,— писала у своїх спогадах Оксана Дмитрівна. — І'мя Тараса Шевченка з перших кроків було мені відоме і близьке. З малих років знала «Реве та стогне», «Заповіт», «Садок вишневий коло хати», тому що їх завжди співали і дорослі, і діти. До революції мама була вчителькою у дитячому притулку для сиріт «Дім трудолюбців», а потім організатором трудової школи». Навчалася в жіночій гімназії, а закінчувала радянську робітничу школу. 1922 року вступила до Полтавського інституту народної освіти і почала працювати вихователькою дитбудинку. Літературна творчість захопила її дуже рано. Перший твір — казка «Квіти» — було надруковано 1917 року в журналі полтавських гімназистів «Слово». Писала вірші та п'єски. В 1947-1951 роках редагувала дитячий журнал «Барвінок».

Оксана Іваненко написала кілька десятків книжок оповідань, повістей і казок для дітей та юнацтва. Серед них: «Майка та жабка» (1930), «Дитячий садок». (1931), «Черевички» (1933), «Лісові казки» (1934), «Великі очі» (1936), «Джмелик» (1937), «Три бажання» (1940), «Куди літав журавлик» (1947), «Казки» (1958) та ін.