Арматура водопровідної мережі

Для управління рухом води в системах водопостачання, захисту трубопроводів від великого тиску або вакууму, для розбору води з мережі застосовують різну водопровідну арматуру. Водопровідна арматура ділиться на запірно-регулюючу (засувки, затвори, вентилі), запобіжну (запобіжники, зворотні клапани, повітряні вантузи тощо) і водорозбірну (пожежні гідранти, вуличні колонки).

Засувки служать для часткового або повного закриття трубопроводу. Засувки за конструкцією запорів ділять на паралельні і клинові [8]. Вони можуть бути з висувними або не висувними шпинделями. Розміри фланців забезпечують можливість з'єднання засувок з фланцями чавунних фасонних частин.

Вентилі застосовують для перекриття трубопроводів невеликих і середніх діаметрів (до 200 мм) ( в основному при монтажі внутрішніх водопроводів). На відміну від засувок у вентилів прохідний отвір закривається клапаном (золотником). Вентилі випускаються муфтові і фланцеві.

Зворотні клапани призначені для автоматичного запобігання зворотного руху води в трубопроводі (наприклад, на нагнітальному трубопроводі насоса).

Запобіжні клапани встановлюють на трубопроводах у разі небезпеки виникнення дуже високих тисків (наприклад, на тупикових ділянках трубопроводів для запобігання їх від гідравлічних ударів і зменшення сили гідравлічних ударів).

Повітряні вантузи служать для автоматичного випуску повітря з трубопроводу. Накопичення повітря в трубопроводі знижує його пропускну здатність, викликає гідравлічні удари і аварії. Для установки вантуза на трубопроводі монтують трійник, звернений відростком вгору. Вантузи влаштовують у підвищених переломних точках водоводу.

Водорозбірні колонки служать для розбору води населенням із зовнішнього водопровідної мережі. Їх розміщують в проїздах, виходячи з радіуса обслуговування 100 м.

Пожежні гідранти служать для забору води з зовнішньої водопровідної мережі на гасіння пожежі. Пожежні гідранти монтуються [9] в колодязі або без колодязів на спеціальній пожежній підставці. При користуванні гідрантом на нього нагвинчують стендер, до якого приєднують пожежні рукави.

Пожежні гідранти встановлюють на мережі на розрахунковій відстані один від одного. Колодязі, в яких встановлюють пожежні гідранти, повинні знаходитися на відстані не менше 5 м від стін будівель і мати зручний під'їзд. З метою економії коштів і зручності експлуатації на ділянках водопровідної мережі, де передбачаються водозабір із колонок і зовнішнє пожежогасіння з гідрантів, рекомендується застосовувати гідрант-колонки (ГОСТ 13816-80).

Фасонні частини на мережі

Монтаж вузлів на мережі здійснюється за допомогою спеціальних деталей – фасонних частин. Фасонні частини застосовуються для влаштування на трубопроводах поворотів, відгалужень, переходів від одного діаметра до іншого, а також для установки на мережі арматури різного призначення. Напрямок ліній на водопровідній мережі змінюється за допомогою колін (розтрубного, фланцевого, розтруб-гладкого кінця) з кутом повороту 90° і відводів (розтруб, розтруб-гладкий кінець) з кутом повороту менше 90°. Для зміни діаметра мережі застосовують переходи. Для з'єднання розтрубних труб з фланцями засувок застосовують патрубки, для з'єднання двох гладких кінців труб – подвійний розтруб. При влаштуванні на водопровідних лініях відгалужень застосовують трійники. Для установки на мережі пожежних гідрантів застосовують пожежні підставки. Крім того, застосовують фасонні частини спеціального призначення: випуски, що служать для спорожнення трубопроводів; сіделки, призначені для влаштування приєднань до зовнішньої мережі відгалужень будівель. Фасонні частини, їх розміри і маса наводяться в ГОСТ 5525-88. Умовні позначення основних фасонних частин наведено в табл. 7.1.