Контрольні питання
1. На підставі чого визначають придатність того або іншого джерела для водопостачання?
2. У чому полягає контроль за станом водойм і якістю води підземних джерел?
3. За якими показниками нормують органолептичні властивості води?
4. Як визначити сумарну концентрацію інгредієнтів, якщо у воді одночасно виявлено кілька речовин, нормованих по органолептичному або санітарно-токсикологічному показнику?
Рекомендована література
ДСТУ 4808:2007. Джерела централізованого питного водопостачання. Гігієнічні та екологічні вимоги щодо якості води і правила вибирання.
ДСанПіН 2.2.4-171-10. Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною.
Журба М.Г., Соколов Л.И., Говорова Ж.М. Водоснабжение. Проектирование систем и сооружений. Том 1. -2003. - 288 с., Том 2. Очистка и кондиционирование природных вод. -2004. - 496 с., Том 3. Системы распределения и подачи воды. - М.: Издательство АСВ, 2004 - 256 с.
Лабораторна робота № 2
Фільтри водозабірних свердловин
2 год.
Мета роботи: Вивчити типи і область застосування фільтрів водозабірних свердловин.
Матеріальне забезпечення лабораторної роботи
Модель фільтрувальної колони; моделі фрагментів каркасно-стрижневого, трубчастого із круглою й щілинною перфорацією, дротового, сітчастого, гравійно-кожушаного і блокового фільтрів.
Загальні відомості про встаткування водоприймальної частини свердловини
Фільтр установлюється в свердловину в зоні експлуатаційного водоносного шару при заборі води з піщаних і нестійких скельних порід. Він призначений для пропуску в свердловину води без механічних домішок і запобігання обвалів водоносного шару під час роботи свердловинного насоса. Фільтрувальна колона (рис. 2.1) складається з водоприймальної (робочої) частини – фільтра, надфільтрової труби й відстійника.
Верхня частина надфільтрової труби повинна бути вище башмака обсадної колони не менше, ніж на 3 м при глибині свердловини до 30 м і не менше, ніж на 5 м при глибині свердловини більше 30 м. Довжина відстійника приймається до 2м залежно від характеру ґрунту водоносного шару.
Водоприймальна частина збирається з окремих ланок, довжина яких 2 - 5 м, за допомогою різьбових муфт або зварювання. Довжина водоприймальної частини залежить від потужності водоносного шару, продуктивності свердловини, водопроникності порід, гідрохімічних умов. Фільтрувальні колони опускають у свердловину:
а) на суцільній колоні обсадних труб;
б) на колоні обсадних труб з наступним відгвинчуванням другої частини;
в) на бурових трубах.
Рис. 2.1 – Фільтрувальна колона
1 – робоча частина фільтрувальної колони; 2 – експлуатаційна колона обсадних труб; 3 – муфта з Г- подібним вирізом; 4 - нижнє кільце (приварене до тіла фільтра); 5 - верхнє кільце (вільно одягнене на фільтр); 6 – сальник; 7 – відстійник; 8 – надфільтрова частина
Вимоги до конструкції фільтрів:
1. Необхідна механічна міцність конструкції й достатня стійкість проти хімічної й електрохімічної корозії.
2. Шпаруватість фільтрів (відношення сумарної площі отворів до площі фільтра) і розмір прохідних отворів, враховуючи можливість хімічного й механічного кольматажу при експлуатації, повинні бути максимальними.
3. Під час експлуатації свердловини фільтр повинен охороняти її піскування.
4. Діаметр фільтрувальних каркасів розраховується на можливість пропуску води зі швидкістю до 1,5-5 м/с.
5. Фільтри повинні бути доступними для проведення різних операцій з відновлення продуктивності свердловини хімічними реагентами й бути стійкими до впливу підривних методів.