2. Сучасні уявлення про філософію, її особливості в порівнянні з міфологією, релігією, мистецтвом і наукою.

Науку та філософію споріднює те, що вони базуються на дискур­сивному мисленні та прагнуть пояснювати дійсність, проте кожна наука має відносно чітко окреслений предмет свого вивчення та до­слідження, який постає частиною реальної дійсності, а предмет фі­лософії, як вже зазначалося, постає значною мірою невизначеним, майже безмежним, та ще й історично змінним. Окрім цього, лише філо­софії властиве граничне широке узагальнення, науки ж, постаючи об­меженими своїми предметами, узагальнюють лише е їх межах.

Хоча науки й прагнуть наблизити людину до істини, надати їй надійні знання, вони не досліджують того, що саме є істиною та знанням, так само як не досліджують вони й питання про стано­вище людини в світі та можливості її самовизначення.

Філософія та мистецтво схожі між собою у тому. що вони подають дійсність через людське до неї відношення, а не відсторонено окрім того, для філософії і мистецтва немає нецікавих або заборонених тем: вони проникають усюди і усюди знаходять предмет своєї уваги

Важливо відзначити й те, філософія і мистецтво надають суттєвої ваги людському самовідчуттю та інтуїції, проте розходять­ся вони у тому, що філософія постає розумовим осягненням світу, а мистецтво подає його через почуття та переживання. Вихідною формою думки для філософії є поняття, а вихідною формою ху­дожньої творчості постає художній образ. Мистецтво до того ж надає вирішального значення уяві як творця, так і тої людини, яка сприймає його твори, а тому воно зображує дійсність із значною долею умовності, хоча ця умовність постає своєрідним способом проникнення у глибини процесів дійсності (докладніше прб пізна­вальні можливості мистецтва мова буде йти у відповідному розділі).

Філософію та релігію споріднюєте, що вони постають різновида­ми світогляду, тобто те. що вони надають людині найважливіші життєві орієнтири. Обидві вони також претендують на роль жит­тєвого наставництва, проте релігія базується на вірі, тобто на безу­мовному сприйнятті певних положень (догм) у якості істинних, у той час як філософія, базуючись на дискурсивному усвідомленому мисленні. намагається усе розглядати критично та доводити те, що розгля­дається, до рівня розуміння.

До того ж релігія - це не лише ідеї та погляди, а й соціальний інститут, певні ритуали і навіть певний спосіб життя; філософія ж була та залишається інтелектуальною формою світоосмислення. Філософія залишає на вирішення самої людини питання про те, з чим вона погодиться, із чим - не погодиться, та, врешті, як саме буде потім вирішувати свої життєві питання.

Отже, філософія постає безумовно своєрідною, особливою фор­мою людського світоосмислення, формою, яка не дублює інші напрями та форми інтелектуальної діяльності. Вона сприяє людсь­кому розумовому розвитку та життєвлаштуванню, постаючи та лишаючись при цьому суто людською справою і до певної міри показчиком того, чого саме досягла людина на певний момент свого історичного самоздійснення.