Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Філософіяі_ІКП.doc
Скачиваний:
2
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
1 Мб
Скачать
☆

9. Виникнення і основні риси філософії у стар. Індії. Ортодоксальні та неортодоксальні системи староіндійської філософії

Характерною особливістю стародавньо-індійського світогляду є те, що в ньому простежується органічний процес переходу від міфологіч­но-релігійного світогляду до філософії.

Основні філософські школи, як йога, санкх'я, міманса, веданта, вайшешика, н'яя, чарвака-локаята. При цьому слід зауважити, що ці школи характеризуються неоднорідністю, а їх основою є ставлення до Вед. Ті даршани, які визнають авторитет Вед (санкх'я, н'яя, вайшешика, йога, міманса, ве-данта), називаються астіка. А ті. які не приймають авторитету Вед, називаються настіка (наприклад, чарвака-локаята).

філософські ідеї школи йога виходять із своєрідного з'ясування питання про сутність відношення душі і тіла, духовного і тілесного. Сутність цього відношення (за йогою) у безперервному самовдоскона­ленні душі і тіла шляхом самозаглиблення людини у свій внутрішній світ, що реалізується через безпосереднє бачення і переживання.

Світогляд у санкх базується на уяві, що в світі існують два само­стійних начала: пракріті (субстрактна першопричина) і пуруша ("Я", дух, свідомість). У філософському плані пракріті можна розуміти як першопричину світу об'єктів. Пуруша у санкх'ї пасивна, але наділена свідомістю, що становить її сутність. Санкх'я вважає, що Всесвіт виник завдяки впливу пуруші на пракрітЦ Санкх'я як філософська школа має свою систему категорій. Ці категорії є начало існування (наприклад, зір, слух, смак, розум, душа, дух і т.д.). І, звичайно ж, до складу катего­рій входять пракріті і пуруша.

Особливістю староіндійської філософської шкоті міманса є те, що вона визнає реальність зовнішнього світу і заперечує роль Бога у ство­ренні цього світу. Міманса, виступаючи суперником буддизму у вченні про сутність світу, рішуче заперечує ідею нереальності, або ілюзорності світу, мит­тєвості його існування, пустоти або ідеальності його. Міманса вважає, що світ у цілому вічний і незмінний, він не має ні початку, ні кінця, хоча окремі речі в ньому здатні змінюватися, виникати і гинути.

У вирішенні проблеми пізнання міманса стоїть на позиціях сенсуа­лізму.

Стародавня індійська філософська школа веданта яскраво представ­ляє об'єктивно-ідеалістичну систему. Веданта бере свій початок у вченнях Упанішад. Основою веданти є обґрунтування існування Брахмана (Бога), який є конечною і єдиною основою буття. Людська душа (Атман) тотожна з Брахманом і його емпіричним втіленням. Брахман ха­рактеризується як єдність буття, свідомості і раки Реальний світ — це сам Брахман у своєму емпіричному прояві.

Філософська школа Стародавньої Індії вайшешика характеризується насамперед тим, що вона найбільш тісно (на відміну від усіх інших староіндійських філософських систем) пов'язана з природничо-науко­вими уявленнями тодішнього суспільства.

Оригінальність філософської школи н'яя виявляється в тому, що вона є вершиною староіндійської логіки і теорії пізнання. Щодо теорії пізнання н'яя, то вона виходить із принципу: знання відповідає об'єктивній дійсності, яка існує незалежно від суб'єк­та пізнання. Н'яя вважає, що існує чотири джерела вірогідного пі­знання: 1) чуттєве сприйняття; 2) логічний висновок; 3) порівняння;4) словесне засвідчення авторитетів. Серед філософських шкіл Стародавньої Індії виняткове місце посі­дає чарвака-локаята, яка не визнає авторитету Вед, не вірить у життя після смерті, заперечує існування Бога, оригінальне визначає начала буття і сутність процесу пізнання.

Вирішуючи вічну філософську проблему — смисл людського життя — чарвака-локаята вбачає сенс людського існування в щасті. А щастя розуміє як насолоду, що має добуватись через діяльність людини, лю­дина сама має це щастя створити.

Основні особливості староіндійської філософії. 1. Формування на базі міфологічно-релігійного світогляду, 2. Своєрідність ставлення до Вед, 3. Споглядальний характер і слабкий зв'язок з наукою, 4. Змалювання духу як безликого, бездіяльного явища, 5. Народження логіки, 6. Побудова соціальної філософії на принципах етики страждань і щастя. Особливістю, визначником є те, що у філософії Стародавньої Індії сформульовано ідею активно-діяльної сутності, під якою розуміється єдність душі і тіла, духовного і тілесного, свідомості і матерії.