1. Відбитий промінь лежить у площині падіння.

2. Кут відбивання дорівнює куту падіння ( на рис.3 α =β ).

В залежності від стану поверхні відбивання світла може бути дзеркальним ( воно дозволяє нам бачити самого себе у дзеркалі) та розсіяним або дифузним ( завдяки йому ми бачимо тіла, що нас оточують).

Заломлення світла. Заломлення світла – це зміна напряму поширення світлового променя під час його проходження через межу поділу двох прозорих середовищ.

На рисунку 4 показані: промінь А₁А, спадаючий на межу поділу MN двох однорідних середовищ; заломлений промінь АА₂; перпендикуляр до площини поділу, що поставлений в точці падіння променя А.

Кут α називається кутом падіння, а кут β – кутом заломлення.

Заломлення світла підпорядковується певним законам ( закони Снелліуса).

Рис. 4

1. Промінь спадаючий та промінь заломлений лежать в одній площині з перпендикуляром, поставленим до межі поділу середовищ у точці падіння променя.

2. Відношення синуса кута падіння до синуса кута заломлення є сталою величиною для двох даних середовищ:

Sin α

--------- = n

Sin β

Де n – стала, що не залежить від кутів падіння та заломлення.

Величина n називається показником заломлення та залежить лише від властивостей обох середовищ, через межу поділу яких проходить світло.

Фізичний зміст показника заломлення в тому, що він показує, у скільки разів змінюється швидкість світла під час його переходу з одного середовища в інше.

n= с/ʋ - абсолютний показник заломлення (світло переходить з вакууму в середовище).

n= ʋ₁/ʋ₂ = n₂/n₁ - відносний показник заломлення (світло переходить з одного середовища в інше).

На практиці часто користуються прилади в яких використовується заломлення світла на сферичних поверхнях ( лінзах): окуляри, мікроскоп, об'єктив фотоапарата, телескопи і т.д.. Такі поверхні найпростіше виготовити. Прозоре тіло, обмежене двома сферичними поверхнями, називають лінзою. Одна з поверхонь може бути плоскою. Звичайно лінзи виготовляють із скла.

Лінзи, в яких середина товстіша за краї, називають збиральними.

Лінзи, в яких середина тонша за краї, називають розсіювальними.

Якщо товщина лінзи така мала порівняно з радіусами кривизни поверхонь, що нею можна знехтувати. Таку лінзу називають тонкою.

Основні характеристики лінз.

Головна оптична вісь — лінія, що проходить через центри сферичних поверхонь лінз (вона одна).

Центр лінзи—точка в якій головна оптична вісь перетинає площину лінзи.

Заломившись на поверхні збиральної лінзи, промені перетнуться в деякій точці F, що називається головним фокусом лінзи.

Дійсний фокус збиральної лінзи. Фокус розсіювальної лінзи уявний. У кожної лінзи є два фокуси—по одному з кожного боку лінзи.

Уявний фокус розсіювальної лінзи.

Для побудов зображення точки, яка утворюється за допомогою лінзи, достатньо знайти точку перетину будь—яких двох промені, що виходять із точки і проходять крізь лінзу.

Запитання для самоперевірки:

1. Як розвивалися уявлення про природу світла?

2. Що таке корпускулярно-хвильовий дуалізм?

3. Які методи вимірювання світла вам відомі?

4. Що таке поглинання світла?

5. Закони відбивання світла.