Анатомія та фізіологія жіночої статевої системи. Анатомія та фізіологія чоловічої статевої системи.

1. Біологічні основи репродуктивної системи жінки. Фізіологія оваріально-менструального циклу. Жіночі статеві гормони.

2. Біологічні основи репродуктивної системи чоловіка. Гормональний обмін у чоловіка. Сперматогенез.

Згідно сучасним уявленням, статева диференціація відбувається з моменту запліднення

ооциту сперматозоідом, що містить Х- або Y-хромосому.

Формування статевих органів дівчинки розпочинається задовго до її народження і проходить складний шлях за весь період дитинст­ва, особливо під час статевого дозрівання. Організм дитини розвивається з однієї заплідненої статевої клі­тини. Відразу ж після запліднення статева клітина починає енергій­но поділятися на багато клітин. Із скупчення цих клітин у визначеній послідовності починають формуватися органи майбутньої дитини. У перші тижні розвитку зародка формуються серце, легені, мозок, ки­шечник, хребет і очні яблука. У цей же час, поряд з іншими органа­ми, починається формування і статевих органів.

У зародка жіночої статі цей процес протікає так: по обидва боки від майбутнього хребта утворюються дві товсті нитки (Мюллерові смуги). На другому місяці вагітності вони починають зливатися одна з одною в середніх та нижніх відділах, формуючи єдиний орган — матку з піхвою. Верхні відділи ниток так і залишаються парними, вони не зливаються разом і утворюють дві маткові (фаллопієві) тру­би (яйцеводи). Найважливіший орган жіночого статевого апарату - статеві залози (яєчники) - із самого початку функціонування зародка утворюється з двох боків від середньої лінії, і цей орган завжди бу­ває парним.

Таким чином, коли завершується формування статевого апарату майбутньої дівчинки, він складається із однієї піхви, однієї матки, двох фаллопієвих труб і двох яєчників.Так протікає цей процес за нормальних умов.

Однак бувають випадки, коли формування і розвиток статевого апарату порушуються, процес злиття Мюллерових смуг не наступає і тоді матка та піхва можуть залишатися парними органами. Дівчин­ка народжується з правильно побудованими, нормальними і сфор­мованими внутрішніми органами, тільки в статевих органах мають місце аномалії, тобто в цьому важливому репродуктивному апараті сталася затримка розвитку. Така дівчинка залишиться на все життя з серйозним статевим дефектом, а саме: з подвійною, або двороговою маткою. Це спостерігається, на щастя, нечасто, переважно за умов несприятливої спадковості, впливу цілого ряду негативних екологі­чних та виробничих факторів, захворювань вагітної в ранні строки вагітності, зловживань алкоголем, злісного куріння. Значно частіше спостерігається інша форма недорозвинення жіночого статевого апарату - «дитяча» матка. Розвиток статевих ор­ганів продовжується і після народження дівчинки, але цей процес тепер уже відбувається дуже повільно. Під впливом різних негатив­них факторів навколишнього середовища, а також захворювань но­вонародженої дитини процес подальшого розвитку статевих органів може значно гальмуватися або припинитися на якийсь період. У та­ких випадках у дівчинки на все життя залишиться «дитяча» матка, незважаючи на те, що весь її організм, всі інші системи розвивати­муться нормально. Переважно до появи менструацій недорозвинення статевого апарату нічим не проявляється, і дівчинка не має жодних скарг. Але саме недорозвинення статевого апарату є однією з найчастіших при­чин запізнілого наступання вагітності (через 3-5 років після початку регулярного статевого життя), безпліддя жінки, виникнення позама­ткової вагітності, а також причиною затримки розвитку плоду у та­кої вагітної, народження нею дитини з низькою (менше ніж 2,5 кг), а то й дуже низькою (менше ніж 1,5 кг) вагою.

Процес статевого дозрівання відбувається поета­пно з 8 до 18 років. Відсутність менструацій після 15 років і вторинних статевих ознак після 14 років вважається затримкою статевого розвитку. Поява вторинних статевих ознак до 8 років, особливо з появою менструальних виділень, свідчить про передчасний статевий розвиток.

Поява статевих ознак, вторинних статевих маркерів пов'язана з удосконаленням, включенням та активацією певних компонентів регуляторних механізмів, зокрема функцій центральної нервової си­стеми та ряду ендокринних залоз, що продукують гормони: естрогени, гестагени і андрогени.

Естрогени (еэстрадіол, естрон та естріол специфічно впливають на жіночі статеві органи: стимулююють розвиток вторинних статевих ознак; викликають гіпертрофію и гіперплазію ендометрію и міометрію; поліпшують кровообіг матки; сприяють розвитку вивідної системи молочних залоз и зросту секреторного епітелию в молочних ходах.

Гестагени (прогестерон) - сприяють переходу слизової оболонки матки в фазу секреції;- у випадку запліднення яйцеклітини гестагени пригнічують овуляцію и протидіють скороченням матки. Андрогени стимулюють ріст клітору; викликають атрофію малих соромітніх губ и гіипертрофію великих; пригнічують утворення молока у матері-годувальниці.

На функціональний стан залоз внутрішньої секреції значно впливає забезпеченість організму дівчинки різними мікроелемента­ми. Тому дефіцит заліза, йоду, кобальту, цинку та міді, особливо в період статевого дозрівання, може призвести до порушень функції статевої системи, порушень системи репродукції.

Дуже важливий достатній рівень в організмі залізомістких фер­ментів, необхідних для утворення в печінці біологічно активних ре­човин, які забезпечують синтез жіночих статевих гормонів - естро­генів, що підтримують правильну функцію яєчників. Звідси з ран­нього дитинства у дівчаток слід особливо запобігати розладу діяль­ності печінки (дисфункційні маткові кровотечі у дівчат-підлітків нерідко супроводжуються захворюваннями печінки, які протікають з порушенням ферментних систем, білкового, вітамінного обмінів та компонентів, що забезпечують скипання крові). В генезі підліткових ювенільних кровотеч важливу роль можуть відігравати алергічні та інфекційно-алергічні хвороби. Гост­рі та хронічні інфекційні захворювання, що мають місце в ранньому дитинстві та пубертатному віці, значно знижують адаптаційні мож­ливості організму, можуть самостійно зумовити розлад діяльності спадкових несприятливих чинників.