Анатомія та фізіологія чоловічих статевих органів. Анатомія чоловічих статевих органів.

До внутрішніх чоловічих статевих органів належать яєчка з їхніми оболонками, сім'явиносні протоки, сім'яні пухирці, передмі­хурова залоза (простата), цибулинно-сечівникові залози; до зов­нішніх — статевий член і калитка .

Яєчко (testis) — парний орган, розташований у калитці. У се­редньому його довжина становить 4 см, ширина — 3 см і маса — 25 г. У ньому розрізняють медіальну та латеральну поверхні, пе­редній і задній краї, верхній та нижній кінці. Ліве яєчко опу­щене дещо нижче від правого. На задньому краї яєчка розташо­ваний придаток яєчка, в якому розрізняють головку, тіло і хвіст.

Яєчко зовні покрите щільною фіброзною оболонкою, яка прилягає до його паренхіми. На задньому краї ця обо­лонка утворює потовщення — середостін­ня яєчка. Від середостіння відходять фіброзні перетинки, які роз­діляють яєчко на часточки. Паренхіма яєчка складається із звиви­стих і прямих сім'яних трубочок. У звивистих трубочках проду­куються чоловічі статеві клітини — сперматозоїди. Прямі сім'яні трубочки відкриваються в сітку яєчка, яка розміщена в його се­редостінні. Звідси сім'я виходить за межі яєчка виносними про­точками, які формують придаток яєчка (його часточки). Виносні проточки відкриваються в протоку придатка, який тягнеться від головки до хвоста і переходить у сім'явиносну протоку. Крім спер­матозоїдів, яєчко виробляє чоловічі статеві гормони (андрогени, основним з яких є тестостерон), що вплива­ють на розвиток вторинних статевих ознак. В яєчках також виробляються естрогени. Тестостерон спричиняє виникненню вторинних статевих ознак і лібідо, дозріванню спермієв, має анаболічну активність, стимулює еритропоез, у великих дозах гальмуює проліферацію хрящової тканини та стимулюює її оссифікацію. В ембріональному періоді під впливом тестостерону здійснюється маскулінізація зовнішніх і внутрішніх статевих органів і їх розвиток за чоловічим типом.

Яечка декретують також простагландини. Завдяки їх дії на гладку мускулатуру жіночих статевих органів підвищується швидкість проходження яйцеклітини крізь маткові труби.

Сім'явиносна протока (ductus deferens) довжиною близько 40 см, має форму трубки, яка входить до складу сім'яного канати­ка, проходить через пахвинний канал і в ділянці внутрішнього його кільця відокремлюється від судин яєчка, йде косо униз і на­зад до бічної стінки сечового міхура й підходить до передміхуро­вої залози. Тут вона утворює розширення — ампулу сім'явиносної протоки. Стінка протоки складається зі слизової оболонки, що утворює поздовжні складки, м'язової і фіброзної оболонок.

Сім'яні пухирці (vesiculae seminalis) — парні органи, що роз­ташовані латерально від сім'явиносних проток, між сечовим мі­хуром і прямою кишкою. Довжина кожного пухирця — близько 5 см. Нижній загострений його кінець переходить у вузьку виві­дну протоку, яка з'єднує з сім'явиносною протокою й утворює сім'явипорскувальну протоку, що проходить через товщу перед­міхурової залози й відкривається в передміхурову частину се­чівника.

Передміхурова залоза (prostata) — залозисто-м'язовий орган, який охоплює початковий відділ сечівника. Вона розташована в порожнині таза, під сечовим міхуром. У залозі розрізняють праву та ліву частки, між якими знаходиться перешийок. Через переши­йок проходить сечівник. З практичної точки зору перешийок пе­редміхурової залози має значення в клініці, оскільки його збіль­шення (гіпертрофія) призводить до порушення сечовипускання. Залоза утворена із залозистої тканини і гладеньких м'язових клі­тин, її протоки (20—30) відкриваються на задній стінці сечівника, виводячи сюди секрет, що є складовою сперми.

Цибулинно-сечівникові (бульбоуретральні) залози (glandulae bulbourethrales) — парні органи, мають кулясту форму, розташо­вані у ділянці промежини. Вивідні протоки (3—4) відкриваються в перетинчасту частину сечівника. Вони виробляють тягнучу рі­дину, яка змащує сечівник, захищаючи його слизову оболонку від подразнення сечею.

Сім'яний канатик (funiculus spermaticus). До складу сім'яного канатика входять: сім'явиносна протока, яєчкові венозні сплетення та артерія, лімфатичні судини, нерви. Сім'яний канатик тягнеться від внутрішнього пахвинного кільця, де від судин відокремлюєть­ся сім'явиносна протока. Він утворюється після опускання яєчка в калитку з поперекового відділу черевної порожнини, де яєчко розвивається. До початку народження дитини яєчка повинні опус­титися в калитку. Відсутність яєчок в калитці має назву криптор­хізму.

Калитка (scrotum) — це шкірний утвір, поділений перетинкою на дві половини, в кожній з яких лежить яєчко з оболонками, при­датком і нижнім відділом сім'яного канатика. По середній лінії ка-литки проходить її шов, який тягнеться від нижньої поверхні ста­тевого члена до відхідника.

У процесі опускання яєчко тягне за собою різні шари черев­ної стінки, які оточують у калитці яєчко і сім'яний канатик. Отже, яєчко і сім'яний канатик оточені такими оболонками: 1) шкіра; 2) м'ясиста оболонка — видозмінена підшкірна сполучна тканина з гладенькими м'язовими клітинами; 3) зовнішня сім'яна фасція — похідне поверхневої фасції живота; 4) фасція м'яза — підіймача яєчка; 5) м'яз — підіймач яєчка — похідне поперечного та внутріш­нього косого м'язів живота; 6) внутрішня сім'яна фасція — похід­не поперечної фасції живота; 7) піхвова оболонка — відросток очеревини (серозна оболонка), який складається з парієтального та вісцерального листків. Вісцеральний листок зростається з біл­ковою оболонкою яєчка. Між цими двома листками розташована порожнина, в якій знаходиться 1—2 мл серозної рідини. Після опус­кання яєчка відросток очеревини у верхній частині заростає, тому яєчко знаходиться у власній серозній порожнині. Якщо відросток не заростає, то залишається канал, через який можуть виходити вроджені грижі.

Статевий член (penis) складається з двох кавернозних (пече­ристих) і одного губчастого тіла. Губчасте тіло розташоване зни­зу від печеристих тіл і пронизане сечівником. Задня частина ста­тевого члена має назву кореня, передня потовщена — головки. Середня частина — це тіло статевого члена. На головці знахо­диться зовнішній отвір сечівника. Шкіра навколо головки утворює складку — передню шкірочку. На її внутрішній поверхні розта­шовані сальні залози, секрет яких має назву смегми. Зовнішньою оболонкою печеристих тіл є фіброзна оболонка, від якої всереди­ну відходять численні перекладки. Проміжки між перекладками заповнені кров'ю. Розмір статевого члена змінюється залежно від кількості крові в печеристих тілах.

Чоловічий сечівник (urethra masculina) — непарний орган, має форму трубки довжиною близько 16—22 см і діаметром 0,5—0,7 см. Він виводить сечу і й сім'я. Сечівник тягнеться від сечового міху­ра до його зовнішнього отвору на головці статевого члена. У ньому розрізняють три частини: передміхурову (проходить через пере­шийок передміхурової залози), перетинчасту (проходить через се­чостатеву діафрагму) і губчасту. Оточена губчастим тілом статевого члена передміхурова частина є найширшою, а перетинчаста — найвужчою. Сечівник вигнутий S-подібно. Слизова оболонка сечівника вистелена в різних ділянках різними видами епітелію: перехідним, багатошаровим циліндричним, одношаровим циліндричним і ба­гатошаровим плоским. М'язовий шар складається з циркулярних і поздовжніх м'язових волокон.