Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
FR.docx
Скачиваний:
3
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
367 Кб
Скачать
☆
  1. Хеджування

Хеджування,   — засіб зменшення ризику шляхом укладання протилежної угоди. Форма страхування вартості товару або прибутку, валютного ризику при здійсненні ф'ючерсних угод у банківській, страховій, біржовій та комерційній практиці. Учасники угоди мають можливість застерегтись, знизити ступінь фінансового ризику, пов'язаного з можливою зміною кон'юнктури ринку, попиту чи рівня цін впродовж виконання умов угоди. 

Хеджування за допомогою будь-яких строкових угод полягає в частковій або повній нейтралізації несприятливих коливань ринкової кон'юнктури як для покупців, так і для продавців фінансових чи матеріальних активів. Метою хеджування є перенесення цінового ризику з того, хто здійснює Хеджування, па іншу особу, частіше на фінансового посередника.

Хеджування зменшує вплив небажаних цінових змін, зменшує вплив ціпових ризиків, водночас зменшує і можливі прибутки чи збитки від проведення операцій на ринку. Хеджування допомагає хеджеру уникнути великих збитків, проте не дає змоги отримати значні прибутки від сприятливих змін у ринковій кон'юнктурі.

Оскільки хеджери часто не є професійними учасниками фінансового ринку, а виробниками чи споживачами різноманітних товарів та послуг, вони більшою мірою зацікавлені в точному прогнозі своїх майбутніх доходів та витрат, ніж у додатковому, однак досить непевному прибутку. Заради визначеності перспектив свого фінансового розвитку вони готові поступитися можливістю отримати додатковий прибуток.

Для захисту від можливого падіння цін на певний актив, фінансовий чи матеріальний, використовується коротке хеджування, при якому хеджер продає ф'ючерс, тобто зобов'язується здійснити поставку цього активу. Здійснюючи коротке хеджувння, хеджер фіксує майбутню ринкову ціну активу і передає ціповий ризик від володіння активом покупцю ф'ючерсу. Коротке хеджування, або хеджувапня продажем, здійснюють, як правило, власники фінансових чи матеріальних активів, які мають намір продати на ринку через деякий час активи, що їм належать.

  1. Правова характеристика деривативів.

Згідно Положення про вимоги до стандартної (типової) форми деривативів, дериватив - стандартний документ, що засвідчує право та/або зобов'язання придбати або продати базовий актив на визначених ним умовах у майбутньому.

До деривативів належать лише ті контракти, форма яких відповідає вимогам, встановленим цим Положенням.

Деривативами є: форвардний контракт; ф'ючерсний контракт; опціон.

Вимоги до стандартної (типової) форми деривативів, встановлені цим Положенням, поширюються на деривативи, укладення яких здійснюється на організованому та неорганізованому ринках.

Під час укладення деривативу сторони повинні зазначити в ньому, яка з них є покупцем, а яка продавцем деривативу. Виконання зобов'язань, що випливають за деривативом регулюється законодавством України.

Деривативи мають бути укладені в письмовій формі. Недотримання вимог цього Положення щодо наявності обов'язкових реквізитів є підставою для визнання контракту таким, що не є деривативом. (Постанова Про затвердження Положення про вимоги до стандартної (типової) форми деривативів)

Законодавство України щодо ринку похідних фінансових інструментів є неповним та недосконалим. В таких умовах відсутні реальні ефективні механізми захисту прав інвестора. На сучасному етапі існує об’єктивна необхідність розвитку ринку похідних фінансових інструментів в Україні. Особливістю правового регулювання ринку деривативів є відсутність єдиного спеціального закону та фрагментарне регулювання питання на рівні окремих законодавчих та підзаконних нормативно-правових актів у різних галузях законодавства: податковому, банківському, законодавстві про цінні папери.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]