62. Правові проблеми захисту інтересів інвесторів у цінні папери .

Законом України «Про інвестиційну діяльність» передбаче­но, що держава гарантує стабільність умов здійснення інвести­ційної діяльності, додержання прав і законних інтересів її су­б'єктів. Це зумовлено тим, що інвестиційна діяльність пов'язана з певним ризиком для інвестора, а тому обсяг інвестицій, особ­ливо іноземних, залежить значною мірою від ефективності пра­вових гарантій, передбачених національним законодавством та міжнародними договорами.

У ст. 19 Закону України «Про інвестиційну діяльність» зазначено захист інвестицій – це комплекс організаційних, технічних та правових заходів, спрямованих на створення умов, які сприяють збереженню інвестицій, досягненню цілі внесення інвестицій, ефективній діяльності об'єктів інвестування та реінвестування, захисту законних прав та інтересів інвесторів, у тому числі права на отримання прибутку (доходу) від інвестицій.

Держава гарантує захист інвестицій незалежно від форм власності, а також іноземних інвестицій. Захист інвестицій забезпечується законодавством України, а також міжнародними договорами України. Інвесторам, у тому числі іноземним, забезпечується рівноправний режим, що виключає застосування заходів дискримінаційного характеру, які могли б перешкодити управлінню інвестиціями, їх використанню та ліквідації, а також передбачаються умови і порядок вивозу вкладених цінностей і результатів інвестицій.

Державні гарантії захисту інвестицій - це система правових норм, які спрямовані на захист інвестицій та не стосуються питань фінансово-господарської діяльності учасників інвестиційної діяльності та сплати ними податків, зборів (обов'язкових платежів). Державні гарантії захисту інвестицій не можуть бути скасовані або звужені стосовно інвестицій, здійснених у період дії цих гарантій. (Закон України «Про інвестиційну діяльність»)

На сьогодні в чинному законодавстві України існують суттєві недоліки правового захисту іноземних інвесторів: процеси кредитування, створення кредитних співтовариств, концесій, надання прав власності на землю; бюрократичні перешкоди та легітимна невизначеність у процесі приватизації; механізми державного страхування іноземних інвестицій, створення страхових фондів; відсутність відповідного правового забезпечення кредитування, страхування, валютного обігу; обмеженість каналів репатріації прибутку. Слід наголосити ще на таких негативних положеннях, як:

- бюрократичні перешкоди та легітимна невизначеність у процесі приватизації:

- відсутність справжньої приватизації та закону про приватизацію землі;

- відсутність відповідного правового забезпечення кредитування, страхування, валютного обігу;

- обмеженість каналів репатріації прибутку.

63. Правовий статус холдингових компаній.

Згідно ст. 1 Закону України «Про холдингові компанії в Україні», холдингова компанія - акціонерне товариство, яке володіє, користується та розпоряджається холдинговими корпоративними пакетами акцій (часток, паїв) двох або більше корпоративних підприємств.

Згідно ст. 1 Закону України «Про холдингові компанії в Україні», законодавство України про холдингові компанії складається із Закону України «Про холдингові компанії в Україні», Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України "Про акціонерні товариства", інших законів та нормативно-правових актів, що регулюють діяльність холдингових компаній та їх корпоративних підприємств. (Закон України «Про холдингові компанії»)

Особливості правового статусу холдингової компанії:

I. Закон передбачає спеціальний порядок реєстрації холдингових компаній, що має встановлюватися КМУ відповідно до Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців". Спеціально уповноважений орган з питань державної реєстрації (Держкомпідприємництва) забезпечує ведення Державного реєстру холдингових компаній України як складової Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

II. Рішення про утворення холдингової компанії приймається власниками холдингових корпоративних пакетів акцій (часток, паїв) та оформляється відповідним договором.

III. Статутний фонд холдингової компанії формується за рахунок вкладів засновників у формі холдингових корпоративних пакетів акцій (часток, паїв), а також додаткових окладів у формі майна, коштів і нематеріальних активів, необхідних для забезпечення діяльності холдингової компанії; при цьому частка у формі майна, коштів і нематеріальних активів, необхідних для забезпечення діяльності холдингової компанії, не повинна перевищувати 20% статутного фонду холдингової компанії.

IV. До виключної компетенції загальних зборів холдингової компанії належить вирішення питань:

• формування єдиної фінансової, інвестиційної, виробничо-господарської та науково-технічної політики щодо корпоративних підприємств;

• визначення напрямів та порядку використання прибутку корпоративного підприємства;

• затвердження планів виробничого та соціального розвитку корпоративних підприємств;

• питання про відчуження будь-яких пакетів акцій (часток, паїв) корпоративних підприємств та/або ліквідацію холдингової компанії.

V. Правомочність загальних зборів холдингової компанії у разі включення до порядку денного питань про відчуження будь-яких пакетів акцій (часток, паїв) корпоративних підприємств та/або ліквідацію холдингової компанії - за умови реєстрації для участі в них акціонерів (їхніх представників), що мають відповідно до статуту холдингової компанії більше ніж 80% голосів; зазначені рішення приймаються більшістю у 3/4 голосів акціонерів (їхніх представників), що зареєструвалися для участі у загальних зборах.

VI. Корпоративне підприємство не може володіти акціями своєї холдингової компанії.

VII. Обов'язковість щорічної аудиторської перевірки холдингової компанії та й корпоративних підприємств (ст. 8 Закону),

VIII. Публічність діяльності холдингової компанії (ст. 9 Закону).

IX. Ліквідація холдингової компанії згідно ст.10 Закону України «Про холдингові компанії в Україні».