Питання для самоконтролю.

1. Які існують відділи вищих рослин?

2. Які особливості будови тіла мохів (листя, стебла, кореню)?

3. Які особливості будови плаунів? Приклади представників.

4. Які особливості будови хвощів? Приклади представників.

5. Які особливості голонасінних? Будова чоловічої та жіночої шишок.

6. Які структурні елементи квітки?

7. Чим відрізняються голонасінні від квіткових рослин?

Лабораторна робота № 14

Тема: Різноманіття мікроорганізмів.

Мета: ознайомитися з різними представниками бактерій, вірусів, мікроорганізмами рослинного та тваринного походження, визначити їхню форму.

Матеріали та реактиви: свіжий зубний наліт; настій гороху; водорості з проб води р. Дніпро (мікроцистіса); найпростіші у мулі; спирт.

Обладнання: мікроскоп, піпетка, препарувальна голка, пінцет, скляна паличка, предметні і покривні скельця.

Світ мікроорганізмів включає різноманітні форми, розміри яких виміряються тисячними частками міліметра (мікрометрами). Більшість з них одноклітинні, але зустрічаються і багатоклітинні, у яких відсутня диференціація на органи та тканини.

Природним середовищем існування мікроорганізмів є ґрунт, вода, організм людини, тварин, рослин.

Побачити такі організми можна лише за допомогою мікроскопа.

Бактерії – це один з перших мікроскопічних організмів, що виникли мільярди років тому. Вони мають різну форму: кулясту (коки), паличкоподібну (бактерії, бацили), звиту (вібріони, спірили, спірохети) (рис. 34, 35). У деяких є джгутики, за допомогою яких вони пересуваються. Зустрічаються нитчасті форми бактерій.

Б актеріальна клітина має цитоплазму, клітинну стінку, цитоплазматичну мембрану. Відокремленого мембраною ядра у неї немає. Роль ядра виконує нуклеоїд, що містить ДНК.

Рис. 34. Бактерії сінної палички:

1 – окрема бактерія та її поділ;

2 – рухома форма з джгутиками;

3 – ланцюжок бактерій зі джгутиками;

4 – утворення спор у клітинах;

5 – зооглея сінної палички

Рис. 35. Форми бактерій:

шароподібні: 1 – мікрококи;

2 – стрептококи; 3 – диплококи та тетракоки;

4 – стафілококи; 5 – сарцини;

паличкоподібні: 6 – палички без спор;

7 – палички зі спорами;

звивисті: 8 – вібріони;

9 – спірили; 10 – спірохети

Бактерії живляться готовими органічними речовинами, які розкладаються з одержанням енергії для свого існування. Деякі з них використовують енергію, що утворюється в результаті окиснення мінеральних речовин. Лише невелика група бактерій (зелені та пурпурні) має хлорофіл і здатна синтезувати органічну речовину, поглинаючі сонячну енергію. Запасними речовинами можуть бути глікоген, жир, волютин та ін. Клітинна стінка бактерій включає аміноцукри, амінокислоти, ліпопротеїди та не містить целюлозу і хітин.

Багато бактерій виділяють навколо себе слиз. Скупчення таких бактерій називають зооглеї. Розмножуються бактерії поділом. За несприятливих умов бактерії здатні в своїх клітинах утворювати спори. Бактерії зі спорами називаються бацилами. Спороутворення у бактерій не є нестатевим розмноженням, а – це лише тимчасова форма існування. Спори можуть тривалий час зберігати життєздатність. Типового статевого процесу у бактерій немає.

Одні групи бактерій – аероби – вимагають для свого існування наявності кисню, інші – анаероби – розвиваються без кисню, він для них шкідливий. Є проміжні в цьому відношенні форми бактерій – факультативні аероби, які можуть розвиватися як при наявності, так і у відсутності кисню.

Бактерії обумовлюють процеси гниття, нітрифікації, денітрифікації, бродіння тощо. Багато з них корисні, але чимало і шкідливих. Особливо небезпечні патогенні бактерії, що викликають захворювання людини, тварин, рослин. До корисних бактерій відносяться азотфіксуючі, молочнокислі, оцтовокислі та багато інших.

Бактерії, що живляться за рахунок мертвої органічної речовини, називаються сапрофітами, а ті, що за рахунок живих організмів – паразитами.

Бактерії розподіляють на чотири класи: типові бактерії (Eubacteria), міксобактерії (Myxobacteria), спірохети (Spirochaetae) та актиноміцети або променисті грибки (Actinomycetes).

В іруси – це неклітинні форми життя, які містять тільки один тип нуклеїнових кислот: або молекулу РНК – рибовіруси, або молекулу ДНК – дезоксивіруси (≈ 10³ нуклеотидів або пар нуклеотидів). Нуклеїнові кислоти у вірусній частинці існують у різних формах: одноланцюгова або лінійна молекула, дволанцюгова кільцева або лінійна молекула, чи окремі фрагменти молекули нуклеїнової кислоти (рис. 36).

Рис. 36. Форми вібріонів:

1 – вірус оспи; 2 – вірус герпеса; 3 – аденовірус; 5 – гепаднавірус; 6 – параміксовірус; 7 – вірус грипа; 8 – коронавірус; 9 – аренавірус; 10 – ретровірус; 11 – реовірус; 12 – пікорнавірус; 13 – вірус сказа; 14 – тогавірус; 15 – буньявірус

Молекули нуклеїнових кислот знаходяться у білковій оболонці – капсиді. Віруси бактерій називаються бактеріофагами.

Мікроорганізми рослинного походження – це водорості: прокаріотичні – синьозелені (ціанобактерії) одноклітинні та багатоклітинні форми – осциляторія, спіруліна та еукаріотичні одноклітинні – зелені водорості (хламідомонада, хлорела). Форма їх існування в природі – у вигляді поєднаних в колонії капсулами та слизом клітин, які знаходяться у водоймищах, ґрунті. Розмножуються вони нестатевим шляхом бінарного, множинного поділу або брунькуванням. Завдяки пігментам для них характерне здійснення процесу фотосинтезу з виділенням кисню у навколишнє середовище.

Мікроорганізми тваринного походження – це найпростіші (Protozoa), одноклітинні еукаріоти, які мешкають у воді, ґрунті, а багато з них паразитують в хребетних та безхребетних організмах. У більшості з них клітина диференційована на передню та задню частини, є ротовий отвір, одне або два ядра. Розмножуються вони нестатевим шляхом клітинного поділу або статевим шляхом кон’югації клітин.