Методичні рекомендації до Семінарського заняття № 6

У першому питанні необхідно звернути увагу на наступне:

• русифікація в галузі освіти;

• вплив ідеології на виховання дітей та молоді;

• контроль радянської влади над вищими навчальними закладами;

• переважання ідеологічних предметів над фаховими;

• зміни у структурі освіти та методики навчання;

• спроби реформування освіти у 80-х рр. ХХ ст.;

• досягнення та труднощі у розвитку української науки;

• намагання нав’язати гуманітарним наукам ідеологічні принципи комунізму.

Розглядаючи друге питання необхідно звернути увагу:

• на наявність двох тенденцій у розвитку української культури цієї доби. Так, з одного боку, ми маємо “офіційну” культуру соціалістичного реалізму, а з іншого – виникає опозиційний рух, названий дисидентським, члени якого головним своїм завданням вважали відстоювання прав людини: свободу слова, свободу совісті. Яскравим прикладом культурницького дисидентства є Самвидав;

• Варто також звернути увагу на долі В. Стуса, М. Литвина, М. Руденка, І. Дзюби, які стали символами боротьби за національну ідею у даний період.

• Важливе значення мала творчість О. Гончара та його відомий твір “Собор”.

• Важливе місце займали твори присвячені історії України П. Загребельний, І. Білик та інші.

У третьому питанні акцентуємо увагу на тому, що:

• в мистецтві, як і в літературі панує соціалістичний реалізм. Все, що не вписувалося в його межі автоматично відкидалося або в забуття, або в сферу дисиденства. Монументальне мистецтво використовувалося радянською владою з метою пропаганди, лише окремі художники і скульптори зберігали національну самосвідомість (діяльність І. Гончара). Протягом останніх 50 років швидко зростали міста, вони набували нового вигляду, йшло масове будівництво. Однак, за невеликими винятками, переважало панування типової забудови, втрата багатьох народних традицій, відсутність сучасних будівельних технологій, бідність дизайну характеризували стан архітектури.

Четверте питання необхідно розглянути за наступною схемою:

• зміна поколінь в театрах України, нові художні засоби які використовувалися режисерами України;

• збереження ідеологічного контролю та пропагандистського характеру театрального мистецтва в УРСР;

• значними були досягнення української музики. З’явилися нові опери, балети, симфонії (Г. Майборода, К. Данькевич, Б. Лятошинський, інші). Світове визнання отримала національна школа вокального мистецтва. Яскраві імена української оперної сцени – А. Солов'яненко, Д. Гнатюк, Б. Руденко, Є. Мірошниченко.

• особливого розвитку в ці роки досяг український кінематограф. Його вершини – фільми С. Параджанова “Тіні забутих предків”, Л. Осики “Захар Беркут”, Ю. Ільєнка “Білий птах з чорною ознакою”, Л. Бикова “В бій ідуть одні старики”, І. Миколайчука “Вавілон ХХ”. У той же час на екран не допускалися неприйнятні для режиму фільми, майстрам нав’язувалася тематика.

По п’ятому питанні з’ясуємо, що:

• у середині 80-х рр.. ХХ ст.. в СРСР відбулися суспільно-політичні зміни, які одержали назву “перебудова”. Процеси охопили і УРСР, але почалися пізніше у 1989 р. Усе це вплинуло і на культуру;

• відроджувалася українська мова, про це свідчив новий закон у 1989 р., де вона визнавалася державною;

• було засновано товариство ім. Т. Шевченка;

• виникли нові музичні фестивалі, наприклад “Червона рута”. У 1990 – 1991 рр.;

• відбувалися масові національно-культурні заходи (500-річчя першої згадки про українське козацтво). Цей процес завершився відродженням незалежної української преси. Новий етап у розвитку української культури почався 24 серпня 1991 р. після проголошення незалежності України.