Алгоритм підготовки до семінарського заняття

• Проаналізуйте тему заняття, подумайте над його дидактичними цілями і основними проблемами, які винесені на обговорення;

• опрацюйте рекомендовану навчальну, наукову та методичну літературу, при цьому обов’язково конспектуйте і занотовуйте прочитане, виписуйте те, що, на ваш погляд, сприятиме ефективному проведенню семінарського заняття;

• намагайтеся сформулювати свою думку з кожного питання і обґрунтовуйте свої міркування;

• запишіть запитання, які виникли у вас під час підготовки до проведення семінарського заняття, зверніться за консультацією до викладача;

• складіть розгорнутий план-конспект семінарського заняття, ретельно обдумуючи його етапи, структурні елементи, навчальні питання, щовиносяться на розгляд.

Підготовка повідомлення (доповіді) на семінарське заняття

Важливим у самостійній роботі студента є підготовка доповіді (повідомлення), що планують розповісти на семінарському занятті. Доповідь має відповідати таким вимогам:

• логічно й послідовно розкрити зміст обраного питання;

• показати самостійну роботу над літературою;

• уміти планувати, а також чітко й зрозуміло формувати основні питання виступу.

Студент доповідач має добре знати учбовий матеріал, володіти собою та аудиторією. Для того, щоб виступ був цікавим і ефективним, необхідно врахувати наступні поради:

• намагайтеся зацікавити слухачів своєю промовою. Пам'ятайте: саме тоді, коли виступаючий виголошуєте перші речення, вирішується чи будуть уважно слухати його присутні чи ні;

• чітко, логічно сформулюйте завдання (мету) свого виступу;

• тримайтеся впевнено. Не дивіться в одну точку, погляд доповідача повинен бути спрямований на слухачів;

• якщо у виступі є кілька частин або наводиться декілька аргументів, доцільно скористатися їх нумерацією: “по-перше...”, “по-друге...”, “по-третє...”, але у той же час не зловживати одноманітними фразами;

• не забувайте про яскраві приклади, цікаві факти, без яких теоретичний матеріал сприймається складно;

• постійне читання конспекту створює погане враження; намагайтеся спостерігати за реакцією слухачів упродовж виступу;

• слідкуйте за чіткістю мовлення, не говоріть надто швидко. Уникайте монотонності у виступі, вона втомлює, мимоволі присипляє як увагу, так й інтерес слухачів. Тому варіюйте інтонацію. Про головне, суттєве говоріть повільніше й голосніше, а менш важливе можна вимовляти тихіше;

• треба мати на увазі, що найкраще з почутого запам’ятовується саме та інформація, яка прозвучала на початку та наприкінці промови. Особливу увагу приділяйте висновкам, обов'язково позначайте їх фразами: “Зробимо підсумок...”, “Таким чином, .... “Отже, ...” тощо.

На семінарі доповідач послідовно викладає свої думки, аргументує їх вагомими фактами, ілюструє переконливими прикладами. Решта студентів уважно його слухають, щоби бути готовими до доповнень, підтверджуючи чи спростовуючи викладене.

Підготовка доповіді вимагає від студента великої самостійності і серйозної інтелектуальної роботи, яка принесе найбільшу користь, якщо буде включати наступні етапи:

• Вивчення найбільш важливих наукових робіт з даної теми, перелік яких, як правило, дає сам викладач;

• Аналіз вивченого матеріалу, виділення найбільш значущих для розкриття теми доповіді фактів, думок різних вчених і наукових положень;

• Узагальнення і логічна побудова матеріалу доповіді, наприклад, у формі розгорнутого плану;

• Написання тексту доповіді з дотриманням вимог наукового стилю.

Побудова доповіді, як і будь-якої іншої наукової роботи, традиційно включає три частини: вступ, основну частину і висновок. У вступі вказується тема доповіді, встановлюється логічний зв'язок її з іншими темами або місце розглянутої проблеми серед інших проблем, дається короткий огляд джерел, на матеріалі яких розкривається тема. У висновку зазвичай підводяться підсумки, формулюються висновки, підкреслюється значення розглянутої проблеми. Основна частина має містити чітку логічну побудову.

Слід пам’ятати, що немає потреби перенасичувати доповідь чи повідомлення фактами, цифрами, непроаналізованим, неузагальненим, бездоказовим матеріалом – це знижує його цінність та приховує сенс матеріалу.