Відомості про мовлення. Мова і мовлення. Загальне уявлення про спілкування і мовлення.

Мо́ва — система звукових і графічних знаків, що виникла на певному рівні розвитку людства, розвивається і має соціальне призначення. Це також своєрідний інвентар засобів спілкування, до складу якого входять слова, словосполучення, речення і т.д. Однак, мова може реалізуватися, стати засобом спілкування тільки в мовленні. Вона живе і функціонує тоді, коли нею говорять або пишуть (приклад – мертві мови).

Мовлення - процес реалізації мовної діяльності, єдиний об’єктивний прояв мови, тобто процес безпосереднього використання мови всім народом і кожною окремою особою. Мовлення - це реалізація мови людьми в процесі спілкування, тобто процес реалізації мовної діяльності. Мовець використовує засоби спілкування (звуки, слова та їхні форми, сталі звороти, моделі речень, тексти) для передавання певного змісту, до якого можуть входити, крім думок, почуття і волевиявлення.

Мова	Мовлення
система знаків психологічне явище не має матеріального вираження має соціальну природу вільно існує у часі і просторі	процес реалізації знаків мови психофізіологічне явище виражається у звуках має індивідуальну природу прив’язане до хронотопу

Види мовленнєвої діяльності (аудіювання, читання, говоріння, письмо).

До основних видів мовленнєвої діяльності належать аудіювання, читання, говоріння, письмо.

Аудіювання – це це кодовий перехід з акустичного коду на код внутрішнього мовлення (на код думання — мисленнєвий код). 

Акустичний код → мисленнєвий код

Читання — це знову ж таки кодовий перехід з графічного коду (надрукованого чи написаного тексту) на акустичний і, зазвичай одночасно, на код мислення. Процес читання відбувається таким чином: 1) сприймаються графічні знаки (техніка читання); 2) здійснюються кодові переходи; 3) усвідомлюється прочитане через код мислення, через знаки-еталони, що зберігаються у пам'яті.

Графічний код → акустичний код, мисленнєвий код

Говоріння — це озвучення думки, кодовий перехід з мисленнєвого коду (з коду внутрішнього мовлення) на звуковий код, на код акустичний (фонетичний).

Мисленнєвий код → акустичний код

Письмо — це процес, дія, перекодування змісту думки з коду мислення на графічний, літерний код. Проміжною ланкою перекодування служить фонема. Письмо — це: а) підготовка, формування висловлювання на внутрішньому рівні; б) кодові переходи; в) техніка запису — накреслення потрібних графічних знаків за правилами та орфографічними нормами. 

Мисленнєвий код → графічний код

Адресат мовлення – це конкретна чи абстрактна особа, до якої звертається мовець, особа, для котрої призначено мовленнєве повідомлення.

Тема висловлювання – це вихідний пункт повідомлення (речення) – те, відносно чого дещо стверджується в даному реченні. Фактично, тема – це ті події і явища, про які йдеться у висловлюванні.

Основна думка висловлювання – ідея, що закладена в тексті, відображення головного змісту і мети, з якою було сформульовано висловлювання.

Спілкува́ння - це передача інформації у будь-якій формі від однієї особи до іншої безпосередньо або за допомогою засобів зв'язку будь-якого типу. Основною формою спілкування є мовлення. Найважливішим засобом спілкування є мова. Спілкування — особлива форма людської взаємодії і міжособистісних взаємин, комунікативна діяльність.

Люди не можуть нормально жити, обмінюватися досві­дом, трудовими і побутовими навичками, не контактуючи один з одним і не впливаючи один на одного (прямо чи опо­середковано). Без спілкування не може відбуватися повноцін­ний розвиток людини як особистості і суб'єкта діяльності. Міжособове спілкування становить собою персоніфіковану форму суспільних відносин.

За своєю природою спілкування — соціально-психологічне явище. Як показали соціально-психологічні дослідження, основні психічні здібності, властивості, якості і характеристи­ки особи, форми її поведінки й діяльності формуються в про­цесі спілкування з іншими людьми.

Роль спілкування у становленні особи переоцінити немож­ливо: «Тільки у спілкуванні, у взаємодії людини з людиною розкривається людина в людині, як для інших, так і для само­го себе», — писав М Бахтін. Спілкування є обов'язковою умо­вою формування загального інтелекту, розвитку емоційної сфери і волі людини. (Тут можна навести красномовний при­клад з дитиною, яка жила у зграї вовків). Спотворене, пору­шене спілкування веде до деформації внутрішнього світу і психічних властивостей особи. Розвиток індивідуальної свідо­мості також неможливий без спілкування.

Метою спілкування є планування і координація спільної діяльності індивідуума або суспільства в цілому, тобто воно обслуговує іншу, некомунікативну діяльність.

Можливі цілі спілкування надзвичайно широкі і знахо­дяться за межами самого спілкування, тобто спілкування здій­снюється задля чогось: отримати чи надати матеріальні блага (предмети, послуги), забезпечити взаємодію при виконанні спільної роботи (практичної і теоретичної), дістати чи пере­дати ті чи інші дані, змінити стан, допомогти іншому у вирі­шенні його духовних проблем, виробити власне ставлення до важливих явищ життя тощо.

Особливості спілкування, зокрема добору мовних засобів можуть залежати від місця спілкування.