Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Л Роботи ІМ.rtf
Скачиваний:
14
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
8 Мб
Скачать
☆

5. Просування продукції на ринок

Просування товару на ринок повинно бути предметом постійної уваги. Основними засобами просування товару на ринок є:

1. Реклама

Для продукції переробних галузей краще виділити товарну рек­ламу та рекламу підприємства.

Товарна реклама - реклама про споживчі властивості продукції та її якість. Така реклама створює певний образ товару, націлює покупця на його придбання, формує попит на нього. Найчастіше використовується для просування продукції переробних і промислових виробництв.

Реклама підприємства - реклама його успіхів, переваг. Завдання та­кої реклами - створення в суспільстві, серед потенційних клієнтів по­зитивного іміджу підприємства, який би викликав довіру до всієї продукції, яку воно випускає.

Як засіб розповсюдження реклами господарства можуть використовувати:

  • пресу (газети, журнали, довідники);

  • телебачення;

  • радіо;

  • друковану рекламу (листівки, плакати, каталоги, проспекти, ві­зитки тощо);

  • рекламу на транспорті (в середині та з зовнішнього боку транс­портних засобів, на зупинках тощо);

  • рекламу в інтернеті.

2. Пабліситі

Це слово іноземного походження означає неоплачувану рекламу в засобах масової інформації, або формування суспільної думки про імідж конкретного підприємства. Для вирішення цього завдання вико­ристовують такі елементи:

  • відгуки преси (доцільні, так звані, статті на замовлення, в яких реклама застосовується не напряму, а нібито ненароком);

  • використання редакційного, а не платного місця чи часу в усіх за­собах розповсюдження інформації;

  • організація інтерв'ю з керівниками підприємства (вміло проведене інтерв'ю, яке розповсюдять засоби масової інформації в зручний час, може дати більший ефект, ніж багатомісячна та дорога рек­ламна кампанія. Ефект досягається завдяки більшій переконливості матеріалу з перших вуст);

  • проведення днів відкритих дверей, прес-конференцій;

  • публікація річних звітів господарства (за згодою власників);

  • участь у виставках та ярмарках;

  • розробка та підтримання фірмово­го стилю

Варте уваги питання фірмового стилю, оскільки при формуванні справжнього ринкового середовища підприємствам доведеться приділяти цьому багато уваги. У фірмовий стиль включають товарний знак, логотип (спеціально розроблене оригінальне написання повної чи скороченої назви підприємства), фірмовий блок (об'єднані в ком­позицію знак та логотип, а також різного роду пояснювальні написи), фірмовий колір тощо.

Призначення фірмового стилю - засвідчити, що підприємство працює успішно, підтримує порядок як в самому вироб­ництві, так і в діяльності, що його супроводжує; запевнити покупця в то­му, що й товар, який воно випускає, взірцевий та що воно не прагне сховати за анонімністю низьку якість своєї продукції.

3. Співробітництво

Співробітництво - це особливі умови роботи на ринку, коли там вже працює досить відомий виробник аналогічної про­дукції з великим авторитетом. Нове підприємство заключає договір на поставку признаному підприємству своєї продукції аналогічної якості. Вигоду мають обидві сторони. Нове підприємство має гарантований збут своєї продукції, а отже й прибутки. Підприємство з досвідом за ра­хунок збільшення обсягів продажу може розширити свою частку рин­ку, а отже й прибутки.

4. Стимулювання збуту

Одним із кроків кращого просування товару від виробника до спо­живача є реалізація стратегії стимулювання збуту. Підприємство має вирішити, які особливі послуги клієнтам воно може надати, які спеціальні знижки з цін воно може запропонувати, чи можна виготов­ляти продукцію за індивідуальним замовленням, чи можлива доставка продукції за рахунок виробника тощо.

5. Розповсюдження зразків

Розповсюдження зразків теж може використовуватися підприємством як метод просування товару на ринок. Співробітник підприємства зустрічається з можливими клієнтами і показує продукцію. Перевага цього методу в тому, що клієнт може зразу ознайо­митися з характеристиками та якістю товару.

Отже, підприємству слід зосередитись на кон­цепції рекламної діяльності, інструментах її реалізації та масштабах використання кожного з цих інструментів, визначитись щодо: засобів реклами, які мають застосовуватись; переважних видів поширення рекламної компанії; вартості рекламної кампанії; розподілення витрат на рекламу по періодах.

Висновки по роботі

1. Головна мета маркетинг-плану полягає в роз'ясненні заінтере­сованим юридичним і фізичним особам стратегії виходу фірми на свій цільовий ринок, а також можливості її впливу на ситуацію на цьому ринку задля забезпечення збуту своєї продукції. Процес фор­мулювання цілей маркетингової діяльності фірми охоплює два ета­пи:

1) визначення орієнтирів (основних спрямувань) маркетингової діяльності;

2) формулювання кількох конкретних цілей з кількісним їх визначенням, ураховуючи особливості цільового ринку, специфіку продукції та умови конкуренції.

2. Орієнтирами маркетингової діяльності фірми на певних стаді­ях життєвого циклу товару можуть бути:

а) створення початкового попиту на стадії виходу на ринок;

б) підвищення початкового попиту збільшенням асортименту товарів - на стадії зростання по­питу;

в) утримання й збільшення частки ринку фірмою-лідером та забезпечення власного виживання дрібними фірмами - на стадії стабілізації попиту.

Кількісному визначенню підлягають частка ринку фірми, об­сяг продажу, структури системи збуту, знижок з ціни, витрат на рекламу тощо.

3. В цілому логіка (послідовність) розробки маркетинг-плану має передбачати:

  • по-перше, визначення цілей і завдань маркетинго­вої діяльності;

  • по-друге, вибір та обґрунтування стратегії маркетин­гу;

  • по-третє, розрахунок бюджету маркетингу;

  • по-четверте, форму­лювання аналітичних припущень щодо можливих обсягів продажу товарів фірми.

4. Стратегію маркетингу треба кваліфікувати як певну су­купність конкретних стратегій стосовно:

1) вибору цільового ринку фірми, номенклатури та асортименту її продукції;

2) визначення системи збуту й реалізації продукції фірми;

3) формування політики ціноутворення і підтримки продукції фірми;

4) виокремлення виб­раних способів організації рекламної кампанії фірми. При цьому за­гальна маркетингова стратегія фірми має передбачати:

  • по-перше, обґрунтування конкретного типу маркетингового підходу фірми;

  • по-друге, опис економічних переваг продукції фірми порівняно з іншими продуцентами.

Крім цього, основу розробки стратегії мар­кетингу завжди становить вибір цільового ринку, а в межах цієї ос­нови застосовуються різні типи маркетингових підходів до форму­лювання стратегії залежно від структурних характеристик цільового ринку, стадії життєвого циклу товару, ресурсних можливостей фірми, маркетингової стратегії конкурентів.

5. Процес формулювання конкретної стратегії збуту й реалізації продукту фірми охоплює:

  • вибір типу каналу товаропросування;

  • визначення чисельності персоналу і принципів ,побудови служби збуту (за географічною ознакою чи за видами товарів);

  • розробку системи підготовки, добору і стимулювання працівників служби збуту фірми.

6. Остаточне рішення щодо вибору каналу товаропросування і збуту фірма приймає з урахуванням кількох реальних факторів. Ка­нал нульового рівня фірма вибирає за наявності покупців великих партій продукції фірми або великої заінтересованості споживача в післяпродажному обслуговуванні виробів продуцента. За низької ціни одиниці продукції, комплектної закупівлі товару споживачем або територіальної розгалуженості ринків збуту варто застосовувати систему товаропросування з посередниками. Кількість посередників у конкретному каналі збуту залежатиме від особливостей продукції фірми (товари широкого вжитку, засоби виробництва тощо).

7. Політика ціноутворення фірми здійснюється поетапно. Ос­новні етапи такі:

  • ідентифікація ситуації, тобто визначення конкретних причин необхідності прийняття рішення щодо рівня ринкової ціни (проектування нової продукції; вихід з продукованим фірмою това­ром на нові сегменти ринку; перегляд цін з урахуванням змін у рин­ковому середовищі тощо);

  • визначення цілей цінової політики фірми на ринку (збільшення частки ринку та обсягів продажу продукції фірми; підтримання до­сягнутої фірмою позиції на ринку тощо);

  • аналіз цін на продукти-конкуренти з метою встановлення цінової еластичності попиту і верхньої межі ціни; .

  • вибір однієї з моделей ціноутворення (орієнтованої або на виробничі витрати, або на попит, або на галузеву конкуренцію);

  • визначення стратегії ціноутворення (проникнення на ринок, «зняття вершків», цінових ліній, преміальних цін тощо);

  • прийняття остаточного рішення щодо рівня ціни на відповідний товар на конкретних ринках збуту.

8. До найпоширеніших у ринковій системі господарювання стратегій ціноутворення належать:

  • стратегія проникнення на ринок (встановлення занижених цін на нові види продукції, з якими фірма виходить на нові сегменти ринку);

  • стратегія «зняття вершків» (встановлення завищених цін на нові види продукції з унікальними властивостями, які захищено па­тентами та іншими правами власності);

  • стратегія цінових ліній, або параметричного ціноутворен­ня (встановлення цін на ті види продукції, які відрізняються від на­явних на ринку за рівнем окремих техніко-експлуатаційних пара­метрів);

  • стратегія преміальних цін, або знижок з цін (знижка за оп­лату готівкою; сезонна знижка; знижка із сукупного обороту; зниж­ка з ціни одиниці продукції, що її знімають з виробництва);

  • стратегія «опортуністичного ціноутворення» (встановлення відносно високих цін на товари, кількість яких недостатня в даний момент, для задоволення високого попиту протягом короткого часу).

9. В процесі проведення рекламної кампанії необхідно:

а) чітко визначити цілі й завдання рекламної діяльності фірми;

б) прийняти виважене рішення щодо способів поширення рекламної інформації;

в) розрахувати обґрунтований бюджет (кошторис) витрат на рекла­му товарів, що їх просувають на ринок.

10. Прогнозування обсягів продажу продукції фірми належить до головних цілей маркетинг-плану. Його можна здійснювати за часом, за окремими видами продукції, за певними групами споживачів. Здебільшого треба розробляти й варіантні прогнози (консерва­тивний, найімовірніший, оптимістичний) і порівняти їх з динамікою обсягів продажу основних конкурентів на ринку.