- •Лабораторні роботи з «Інженерного менеджменту» для студентів окр «спеціаліст» і окр «магістр» спеціальності 8.10010203 і 7.10010203 - «Механізація сільського господарства»
- •Лабораторна робота №1 проектування продукту
- •Зміст роботи
- •Методична довідка
- •1. Методика традиційного проектування виробу
- •2. Сучасні методи прискореного проектування продукту
- •3. Проектування продукту очима споживача
- •4. Управління якістю при проектуванні виробу
- •6. Критерії сегментації ринку та оцінка ринку конкурентів
- •5. Характеристика проектованого продукту
- •Лабораторна робота №2 системний підхід до виробничої діяльності
- •Зміст роботи
- •Методична довідка
- •Лабораторна робота №3 проектування стратегії просування продукту на ринку
- •Зміст роботи
- •Методична довідка
- •1. Розробка плану маркетингу
- •2. Обґрунтування цінової політики підприємства
- •3. Особливості прогнозування обсягів продажу виробів
- •4. Розробка каналів та стратегії збуту продукції
- •5. Просування продукції на ринок
- •Лабораторна робота №4 моделювання виробництва в переробних галузях
- •Зміст роботи
- •Методична довідка
- •1. Характеристика виробничих процесів
- •1.1. Класифікаційні ознаки виробничих процесів
- •1.2. Основні принципи організації виробничих процесів
- •1.3. Типи виробничих процесів та їх ознаки
- •2. Особливості організації виробничих процесів
- •2.1. Організація виробничого процесу в просторі
- •2.2. Організація виробничого процесу в часі (виробничий цикл)
- •2.3. Виробничий цикл партії виробів залежно від виду їх руху у виробничому процесі
- •Проектування виробничої потужності
- •Зміст роботи
- •Методична довідка
- •1. Фактори, що визначають виробничу потужність підприємства
- •2. Розміщення та планування виробничої потужності
- •2.1. Особливості планування обсягів виробництва
- •2.2. Особливості вибору місця розташування підприємства
- •2.3. Планування організаційної структури виробничих потужностей
- •3. Проектування виробничої потужності підприємства
- •3.1. Методика розрахунку виробничої потужності
- •3.2. Визначення ступеня використання виробничих потужностей
- •3.3. Визначення обсягів беззбиткового виробництва
Проектування виробничої потужності
Мета роботи: вивчити особливості визначення виробничої потужності підприємства залежно від впливу внутрішніх та зовнішніх факторів, місця дислокації підприємства; навчитись розраховувати обсяг беззбиткового виробництва та ступінь використання виробничих потужностей
Обладнання робочого місця: методичний матеріал, навчальні посібники, довідникова література
Зміст роботи
Розібратись, під впливом яких факторів відбувається планування типу виробничої потужності.
Пізнати фактори, які є визначальними при встановленні величини виробничої потужності підприємства.
Розібратись з особливостями дії зовнішнього і внутрішнього впливів на ступінь використання виробничих потужностей.
Навчитись виявляти домінуючий фактор при виборі місця дислокації майбутнього виробництва.
Зрозуміти закономірності впливу обсягу виробництва на величину виробничих витрат на одиницю продукції.
Вивчити особливості функціонування різнотипних організаційних структур виробництва.
Вивчити основні закономірності проектування виробничої потужності підприємства.
Навчитись встановлювати тип виробничої потужності та вибирати необхідну методику його розрахунку.
Навчитись оцінювати ступінь використання виробничих потужностей підприємства.
Оволодіти методами визначення беззбиткових обсягів виробничих потужностей.
Зміст звіту
Дати коротку характеристику факторам які визначають виробничу потужність підприємства.
Записати класифікаційні ознаки факторів зовнішнього і внутрішнього впливу на ступінь використання виробничих потужностей.
Навести визначальні фактори при виборі місця розташування виробництва.
Записати методику визначення обсягів виробництва та визначення виробничої потужності й ступінь її використання.
Методична довідка
1. Фактори, що визначають виробничу потужність підприємства
Виробнича потужність - це максимально можливе завантаження виробничих підрозділів чи можливість виробляти максимальну кількість продукції й послуг.
Під потужністю підприємства розуміють здатність робити за спланований період максимально можливий обсяг продукції даного асортименту високої якості при повному і рівномірному використанні трудових ресурсів і забезпеченні заданого рівня рентабельності.
Потужність підприємства може виражатися в натуральному (тис. шт., тис. м2, м3, тонн і т.п.) і вартісному вираженні випущеної продукції.
На основі потужності розраховують виробничі можливості вхідних і вихідних параметрів для прийняття рішень за виробничим планом.
Планування величини виробничої потужності постійно потребує коригування під впливом ряду факторів:
стабільності попиту;
темпів технологічних змін в устаткуванні і дизайні;
використовуваної інформаційної технології в технологічному процесі;
умов конкуренції, пов'язаних, насамперед, з конкурентоспроможністю продукції чи послуг, а також із вимогами із скорочення виробничого циклу.
Враховуються також короткострокові фактори - це можливі зміни у вимогах з потужності, спричинені коливанням попиту (сезонним, випадковим). Ці фактори діють за умов, якщо відсутній графік замовлень і продукція, що випускається, призначена для потенційного споживача. Рішення з потужностей є одними з фундаментальних у виробничому плануванні: вибирається тип потужності, її обсяг, формується графік використання виробничих потужностей.
У виробничу потужність включається все наявне устаткування, за винятком резерву, величина якого залежить від специфікації попиту на продукцію чи послуги.
Планування типу потужності залежить від товарів і послуг, які виробництво прийняло до використання. Обсяг потужності, кількість і склад необхідного устаткування визначаються специфікацією виробів/послуг, їх номенклатурою, а також технологією виробництва.
Важливість цих рішень визначається потенційним їх впливом на здатність виробництва задовольняти майбутній попит на товари і послуги.
Велике значення потужності і в мінімізації виробничих витрат. Однак відмінність реального попиту від очікуваного, циклічність попиту, велике падіння попиту призводять часто до зниження завантаження устаткування.
А це, в свою чергу, веде до того, що багато вітчизняних виробництв через високі постійні витрати на одиницю випуску продукції використовують свої потужності нижче від точки беззбитковості і несуть прямі збитки.
Важливість рішень з виробничих потужностей (питання вибуття, перепрофілювання, а також введення нових потужностей) полягає в оцінюванні величини капітальних витрат, для яких потужність є основним визначальним фактором.
Необхідність довгострокового розподілу ресурсів і часто неможливість скасування рішень з великих капітальних вкладень підсилює відповідальність при виборі виробничих потужностей.
Важливим кроком у створенні виробничої системи є прийняття рішень за розміром виробничих потужностей, їх розміщенням і проектуванням матеріально-технічних об'єктів. Під матеріально-технічними об'єктами розуміється весь перелік об’єктів, необхідних для нормального функціонування проектованого виробництва (заводи, фабрики, окремі цехи, склади, магазини, офіси, установи і т.д.).
На цій стадії зважуються два дуже важливих взаємозалежних питання:
1. Скільки об'єктів і якої потужності потрібно створити (створити одне або два великі підприємства чи кілька малих підприємств )?
2. Де розмістити кожний з об'єктів?
Рішення про кількість і продуктивність матеріально-технічних об'єктів звичайно визначаються факторами ефективності і результатами маркетингових досліджень.
Деякі цілком визначені фактори промовляють на користь створення великих централізованих підприємств, інші ж - про перевагу невеликих, розосереджених підприємств. Фактором, що доводить користь великих централізованих підприємств, найчастіше є велика капіталоємність переробної підсистеми. Великі підприємства вигідніші від малих і в тих випадках, коли виробництво сконцентроване (автозаводи, залізничні вузли, аеропорти).
При великому розосередженні споживачів (клієнтів) мають перевагу дрібні підприємства, для яких можна забезпечити зручний доступ населення (банки, підприємства торгівлі, громадського харчування, сервісного обслуговування).
В деяких операційних системах використовується комбінований підхід з розвинутою мережею великих чи дрібних підприємств. Типові приклади: фабрики хімічного чищення, ремонтні та інші підприємства сфери послуг. У цих випадках звичайно наявна велика кількість дрібних розосереджених підприємств, що здійснюють безпосередній контакт із клієнтурою, і централізовані капіталомісткі виробничі центри, що здійснюють масове оброблення матеріалів.
При розосереджених підприємствах загальна потужність об'єднання може являти собою суму потужностей складових підрозділів чи визначатися можливістю централізованого капіталомісткого виробничого центра.
Таким чином, для виявлення факторів, що впливають на величину виробничої потужності підприємства, необхідний аналіз і їх класифікація відповідно до основних елементів процесу виробництва - засобів праці, предметів праці і самої праці. При класифікації вони можуть бути розділені на дві групи: фактори, які впливають на розширення фронту роботи, і фактори, які позначаються на підвищенні продуктивності технологічного устаткування і робочих місць.
Розширення фронту роботи залежить насамперед від кількості технологічного устаткування і виробничих площ. Їх збільшення створює умови для розширення виробництва в просторі. Устаткування і робочі місця потрібно добирати так, щоб їх структура відповідала структурі машиномісткості (трудомісткості) виробів, які виготовляються, тобто щоб був досягнутий максимальний рівень узгодженості продуктивності устаткування і пропускної здатності різних робочих місць. Певне співвідношення повинне існувати між виробничими потужностями дільниць і цехів підприємства. Отже, виробнича потужність не відображає сумарної енергетичної потужності підприємства і не складається із сум потужностей окремих робочих машин. Вона залежить від рівня пропорційності, який визначається відповідністю структури устаткування і робочих місць структурі машиномісткості (трудомісткості) виробів, що виготовляються. Тому однією із найважливіших умов виробництва, яке здійснюється системою машин, є дотримання норм і пропорцій між їх кількістю, розмірами і робочими швидкостями. Порушення принципу пропорційності в побудові системи машин призводить до зменшення масштабу виробництва порівняно з тим, який міг би бути при цій кількості машин і робочих місць, а також до зниження ефективності використання виробничого апарату підприємства.
Сучасні підприємства оснащені взаємно узгодженими високопродуктивними системами машин. Однак зміна об'єктів виробництва, удосконалення технології, розширення масштабів механізації й автоматизації, оновлення і модернізація устаткування призводять до порушення рівня узгодженості пропускної здатності устаткування, робочих місць і виробничих потужностей підрозділів.
Вплив пропорційності на величину виробничої потужності підприємства зумовлюється і тим, що процес виготовлення продукції багатостадійний і здійснюється шляхом комбінування різнорідних машин, робочих міць, дільниць та цехів.
Отже, визначаючи виробничу потужність, систему машин, потрібно розглядати як сукупний механізм, побудований на основі принципу пропорційності.
Фактори підвищення продуктивності машин (робочих місць) пов'язані, головним чином, з поліпшенням якісного складу технологічного устаткування. Продуктивність машин і устаткування також залежить від якості предметів праці. Чим вища якість заготовок, напівфабрикатів, тим менше потрібно часу для їх обробки, тим більше зможе підприємство виготовити продукції, а отже, тим вища його виробнича потужність.
Значний вплив на збільшення продуктивності машин має удосконалення технологічного процесу. Впровадження прогресивної технології дає змогу інтенсифікувати виробничий процес, тобто скоротити як машинний, так і загальний час виготовлення виробу. Збільшення продуктивності машин залежить, також, від рівня досконалості виробів, які виготовляються. Чим простіша схема виробництва та вища їх технологічність, тим нижча машиномісткість (трудомісткість) продукції і вища продуктивність машин.
Кваліфікація працівників також впливає на продуктивність машин. Систематичне підвищення загальної і технічної освіти, удосконалення виробничих навичок працівників підприємства і на цій основі підвищення рівня їх кваліфікації створює сприятливі соціальні передумови для збільшення продуктивності засобів праці. Укомплектування підприємств кваліфікованими працівниками прискорює освоєння сучасної техніки, дає змогу максимально використовувати її потенційні можливості, ширше впроваджувати прогресивні технологічні процеси і, таким чином, систематично збільшувати виробничі потужності підприємств. Тому фактори виробничої потужності підприємства пов'язані з усіма основними елементами процесу виробництва. Із засобами праці цей зв'язок виявляється в кількісному і якісному аспектах, з предметом праці та самою працею - тільки в якісному (рис. 1).
Рис.1. Класифікація факторів, які позначаються на величині виробничої потужності підприємства
Цілком іншу природу мають фактори, які впливають на використання виробничих потужностей. Заходи, пов'язані з ними, спрямовані в основному на використання резервів, мають організаційний характер і не вимагають великих капітальних вкладень в основне виробництво. Ці фактори можна розділити на соціально-економічні і організаційно-технічні.
Кількісне вираження факторів, які впливають на поліпшення використання виробничих потужностей, виявляється у співвідношенні часу роботи і часу витрат у плановому періоді. Ці фактори діють у сфері організації функціонування засобів праці в часі. Більш повному використанню виробничих потужностей сприяє скорочення часу непродуктивної роботи устаткування.
Втрати часу діляться на регламентовані та нерегламентовані. Регламентовані втрати часу (підготовчо-завершальні роботи, ремонт устаткування, обідні перерви, неробочі зміни і дні, а також вихідні дні) передбачені діючими нормативами. Нерегламентовані втрати часу - цілозмінні та внутрішньо змінні простої устаткування. Цілозмінні простої, як правило, зумовлюються впливом соціально-економічних факторів (наприклад, відсутність робітників-операторів різних спрямувань, знижений режим роботи підприємства, недоліки в організації оплати праці операторів та стимулюванні використання виробничих потужностей, зменшення ринку збуту продукції або народногосподарської потреби в ній). Внутрішньо змінні простої залежать в основному від організаційно-технічних факторів (некомпетентність кооперованих поставок, низький рівень матеріально-технічного постачання робочих місць і концентрація виробництва однорідних виробів без урахування технологічних можливостей устаткування; недоліки в організації виробництва, праці й управління).
Аналіз суті і особливостей вияву факторів, що впливають на рівень використання виробничих потужностей підприємств, дає змогу функціонально їх класифікувати на зовнішні та внутрішні (рис. 2).
Рис. 2. Класифікація факторів, які впливають на рівень використання виробничої потужності підприємства
Така класифікація може бути застосована при оцінці внутрішньозаводських резервів використання виробничих потужностей. Керуючись нею, можна виявити резерви в їх сукупності, визначити питому вагу кожного з них, а також дати їм кількісну оцінку.
