Т.2. Загальна характеристика юридичної діяльності

1. Поняття, основні рис та зміст юридичної діяльності.

2. Юридична діяльність та професійна діяльність юристів. Професія юриста.

3. Система юридичної діяльності.

Ключові терміни і поняття: юридична діяльність, види юридичної діяльності, юрист, суб’єкти, об’єкти, форми, методи, функції.

Юридична діяльність – це вид соціальної діяльності, який здійснюють юристи з використанням юридичних засобів, дотримуючись в установлених законом випадках юридичних форм з метою розв’язання різних юридичних проблем.

Основними рисам юридичної діяльності є :

1. Юридична діяльність здійснюється у сфері права;

2. Юридичну діяльність здійснюють юристи-фахівці на професійній основі;

3. Юридична діяльність спрямована на організацію діяльності інших суб’єктів права;

4. Впорядкування та узгодження суспільних відносин;

5. Юридична діяльність використовується як у правових, иак і не правових засобах;

6. правова регламентація юридичної діяльності;

7. Юридична діяльність здійснюється у формі практичної, наукової та освітньої діяльності.

До змісту юридичної діяльності відносяться: складання документів, консультування, участь у судовому засіданні, попередження, припинення та розслідування правопорушень, притягнення до юридичної відповідальності, виконання покарань, підготовка та прийняття нормативно-правових актів, здійснення право виховної та науково-дослідної діяльності, реєстрація та статистичний облік правових явищ, результатів юридичної діяльності тощо.

• ведення юридичної справи як здійснення певного комплексу процесу­альних юридично значущих дій, пов'язаних із вирішенням конкретної жит­тєвої ситуації, — винесення рішення про прийняття до свого провадження, обшук приміщення, допит підозрюваного, проведення експертного дослі­дження та дача щодо нього висновку, перевірка доказової інформації, побу­дова версії щодо справи тощо;

• складання юридичних документів, в яких відображається або по-свідчується інформація, що має правове значення (позов до суду, протест прокурора, протокол про адміністративне правопорушення, нотаріально за­вірений договір дарування або купівлі-продажу);

• юридичне консультування що передбачає надання порад, рекомендацій, визначення обсягу повноважень, роз'яснення правового статусу, пер­спектив судового вирішення справи тощо. Таким чином, здійснюється пере­дача необхідної інформації зацікавленій особі, виходячи з наявності спе­ціальних правових знань юриста-фахівця та практичного досвіду правової роботи в нього;

• виступи в юридичних установах., у яких в офіційній формі оголошу­ють заяви, клопотання, вимоги, висновки аналітичної та експертної роботи, які мають безпосереднє значення для вирішення юридичної справи;

• тлумачення текстів нормативно-правових актів та інших юридич­них документів, за текстуальною формою яких криється істинний зміст нор­ми або воля законодавця. Шляхом роз'яснення окремих теоретичних кон­струкцій, термінів їх словосполучень конкретизують вимоги правової норми або рішення уповноваженого органу, визначають коло суб'єктів певного правовідношення, що стало предметом розгляду у справі тощо;

• правове виховання, правова агітація та пропаганда правових знань.

За допомогою цих дій справляють бажаний вплив на свідомість суб'єктів пра­ва, а отже і на поведінку їх, яка націлюється у русло правомірних дій;

• правове навчання в юридичних навчальних закладах. Це окремий вид дій, пов'язаних із процесом набуття спеціальних правових знань, навичок практичної діяльності, формування юридичного світогляду та з іншими про­цесами, передбаченими навчальними програмами, кваліфікаційними харак­теристиками, які дають змогу готувати на професійному рівні юриста — фа­хівця своєї справи.

Виділяють такі основні види юридичної діяльності:

• за змістом: консультування, тлумачення, виступи в юридичних уста­новах, ведення юридичної справи тощо;

• за професійною спеціалізацією або за суб'єктами здійснення: адво­катська, слідча, прокурорська, судова, консультативна, виконавча, нотарі­альна;

• за соціальними сферами: юридична діяльність у сфері економіки, по­літики, в духовній сфері;

• за кількістю уповноважених осіб, що здійснюють розгляд юридичної справи: Індивідуальна (одноособова), колегіальна (колективна);

• за змістом інтелектуальної роботи: пізнавально-пошукова, органі­заційна, реконструктивна, реєстраційна, комунікативна.

Юрист – це професіонал, який має фундаментальні та спеціальні правові знання, кваліфіковано користується юридичним інструментарієм при розв’язанні юридичних проблем в ім’я захисту прав і законних інтересів громадян.

Професія юриста характеризується такими основними рисами:

• масовість юридичної професії;

• елітність;

• особлива відповідальність;

• конфліктність;

• інтелектуальна привабливість;

• колективність праці.

Система юридичної діяльності складається з таких елементів: суб’єкти, об’єкти, засоби, форми, методи, функції.

• Суб'єкти юридичної діяльності — це професійні юристи, їх об'єднай ня та установи державного й недержавного походження. У реальному жит ті — це спеціалісти певного профілю, які володіють відповідними знаннями, досвідом, наділені компетенцією приймати рішення або давати поради, ма­ють певні навички та вміння юридичної роботи.

• Об'єкти юридичної діяльності — це явища, процеси та предмети на­вколишнього світу, щодо яких здійснюється правовий вплив. Серед об'єктів слід виділити загальний та безпосередній. До загального відносять відпо­відність норм права наявним суспільним відносинам, а до безпосереднього — дії суб'єктів права, їх правовий статус, правові свідомість та культуру, пра­вові документи, процеси, стани тощо.

• Засобами юридичної діяльності є перш за все норми права, правові категорії, юридична техніка та різноманітні предмети матеріального світу, які допомагають у досягненні мети юридичної діяльності, забезпеченні ви­сокого рівня її ефективності. Ці предмети є засобами збирання та обробки інформації, засобами захисту, охорони та нападу (ПЕОМ, зброя, аудіо- та відео-техніка, речові докази).

• Форми здійснення юридичної діяльності - освітня, наукова, практична; усна (вербальна), письмова, конклюдентна (мовчазна змова, або фізичне волевиявлення); виділяють також установ­чу, правотворчу, правоохоронну, правозастосовну, профілактичну. Слід вод­ночас зазначити, що юридична діяльність може відображатись як у право­вих, так і в неправових формах — інформування, виховання, фінансування, організація співробітництва та взаємодії тощо.

• Методи здійснення — це способи та прийоми, що використовуються для досягнення наміченого результату. Розрізняють два основних методи впливу на суспільні відносини — примус та заохочення. Проте зрозуміло, що в кожному конкретному випадку у зв'язку з тими чи іншими обставинами можна говорити про метод попередження, індивідуального впливу, фотогра­фування, проведення допиту або обшуку, перевірки інформації, попереднього обговорення.

• Функції юридичної діяльності. Традиційним є підхід поділу функцій на загальносоціальні та спеціально-юридичні з метою виявлення більш зна­чущих, цілеспрямованих та відносно значущих, побічних напрямів впливу.

До загальних функцій відносяться економічні, соціальні, політичні, ідеологічні, культурні, організаційно-управлінські. А до спеціально-юридичних функцій відносять регулятивну і охоронну.