2. Перекладіть українською мовою словосполучення. Запишіть їх у зошит, згрупувавши за такими ознаками: 1) терміни і 2) мовні кліше.

Окружающая среда, зависимое положение, опираясь на результаты исследования, обратимая реакция, недопустимый риск, развивающаяся страна, всесторонне развитая личность, для достижения поставленной цели, дифференцированный подход, до настоящего времени не была предметом пристального внимания, варьируемый параметр, неизгладимое впечатление, неиссякаемая энергия, неопровержимая истина, неотразимая сила искусства, неотразимое впечатление, неотразимый голос, на основании полученных результатов, существующий порядок, нестерпимая боль, служить причиной, действительная причина, анализируемый период, в гипотезе отражена проблема, по результатам наблюдений, зависимое положение, зависящий от многочисленных факторов, воздействующий непосредственно на воображение, устранимый недостаток, исправленная ошибка, исходя из результатов эксперимента (исследования), спрягаемая форма, выводы вытекают из …, функциональный стиль, функционирующий в научном стиле, в соответствии с концепцией, с точки зрения исследователя.

3. Прочитайте фаховий текст, визначте стиль і підстиль. Укладіть словник філологічної термінології. Кожен термін охарактеризуйте за алгоритмом (див. Наступну сторінку):

Упродовж тривалого часу речення вважали найбіль­шою синтаксичною одиницею. У сучасній лінгвістиці актуальним стає дослідження цілісного мовлення як окремої синтаксичної одиниці, свідченням чого є спроби мовознав­ців увести до системи синтаксичних одиниць пряму мову, абзац, текст тощо. У мовленні речення, хоч і виражають певний зміст, є лише елементами складніших утворень – одиниць тексту, тексту. Тому рівень тексту вважають найвищим ярусом синтаксису і всієї мовної системи. Пог­либлений інтерес до проблем зв’язного мовлення зумовив виникнення нової галузі мовознавства – лінгвістики тексту. Очевидно, правильне трактування речення як ос­новної синтаксичної одиниці і найбільшої одиниці в мовній системі, а тексту, одиниць тексту як категорій мовлення.

Текст (лат. textum – зв'язок, поєднання, тканина) – об’єднаний за змістом і граматично писемний чи усний мовленнєвий масив, основними властивостями якого є зв’язність і цілісність.

За всього різноманіття підходів до визначення тексту в усіх дефініціях ураховують такі його спільні ознаки, як ці­лісність, зв’язність, структурну організованість, заверше­ність.

Більшість лінгвістів уважають речення вищою одини­цею структури мови і нижчою (вихідною) одиницею структури мовлення (За К.Ф.Шульжуком).

АЛГОРИТМ АНАЛІЗУ ТЕРМІНА

Практичне заняття № 3

Мовні особливості наукового стилю (граматичний рівень).

Морфологічні норми, що діють у науковому тексті

План

1. Характеристика відтворення іменників у науковому висловленні.

2. Специфіка вживання прикметників.

3. Особливості використання й запису числівників.

4. Займенники й прислівники як маловживані в науковому стилі частини мови.

5. Дієслівні форми (інфінітив, особові форми, дієприслівник, дієприкметник, безособові форми на -но, ‑то) в науковому мовленні.

6. Особливості відтворення неповнозначних (службових) частин мови – прийменника, сполучника, частки.

Ключові поняття: граматичний рівень мови; іменний характер наукового висловлювання; віддієслівні іменники; розщеплений присудок; категорія числа іменників; відносні прикметники; ступені порівняння; означено-кількісні числівники; авторське «ми»; пошанна множина; вказівні займенники; якісно-означальні прислівники; прості, складні й складені прийменники; сполучники часові, причинові, умови, мети; частки підсилювально-видільні, уточнювальні, вказівні, заперечні, приєднувальні.

Питання й завдання для самоконтролю

1. Поясніть вираз «іменний характер наукового висловлювання».

2. Назвіть особливості відтворення ступенів порівняння прикметників, прислівників у науковому мовленні.

3. Які форми дієслова використовують у науковому тексті? Наведіть загальні особливості вживання цих дієслівних форм.

4. Чи функціюють у науковому тексті вигуки? А в усній формі наукового стилю?