Контрольні запитання

1. Методика розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруд-нюючих речовин в атмосферне повітря (суть, основні положення, порядок розрахунку збитків).

2. Методика відшкодування збитків, які заподіяні державі в наслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів (суть, основні положення, порядок розрахунку збитків).

2.3. Екологічна експертиза

Екологічна експертиза як вид науково-практичної діяльності

Центральне місце в системі державного природоохоронного контролю займає екологічна експертиза.

Екологічна експертиза (ЕЕ) – це встановлений державою і обов’язковий для всіх міністерств, відомств, підприємств та організацій порядок попередньої (поточної) перевірки відповідності проектів, заходів, стандартів, виробів, матеріалів (промислових об’єктів) відносно вимог екологічного захисту суспільства.

В Україні, як вид науково-практичної діяльності ЕЕ, була затверджена 9 лютого 1995 р. у відповідності із постановою Верховної Ради України про введення в дію Закону України "Про екологічну експертизу".

Метою ЕЕ є запобігання негативного впливу антропогенної діяльності на стан навколишнього природного середовища та здоров’я людей, а також оцінка ступеня екологічної безпеки господарської діяльності та екологічної ситуації на окремих територіях і об’єктах, включаючи військові.

Основними завданнями ЕЕ є :

• визначення ступеня екологічного ризику і безпеки запланованої (здійснюваної) діяльності;

• організація комплексної, науково обґрунтованої оцінки об’єктів екологічної експертизи;

• встановлення відповідності об’єктів експертизи вимогам екологічного законодавства, санітарних, будівельних норм і правил;

• оцінка впливу діяльності об’єктів екологічної експертизи на стан навколишнього природного середовища, здоров’я людей і якість природних ресурсів;

• оцінка ефективності, повноти, обґрунтованості і достатності заходів щодо охорони навколишнього природного середовища і здоров’я людей;

• підготовка об’єктивних, всебічно обґрунтованих висновків екологічної експертизи.

Основними принципами ЕЕ є :

• гарантування безпечного для життя та здоров’я людей навколишнього природного середовища;

• збалансованість екологічних, економічних, медико-біоло-гічних і соціальних інтересів та врахування громадської думки;

• наукова обґрунтованість, незалежність, об’єктивність, комплексність, варіантність, превентивність, гласність;

• екологічна безпека, територіально-галузева і економічна доцільність реалізації об’єктів екологічної експертизи, заплано-ваної чи здійснюваної діяльності;

• державне регулювання;

• законність.

Об’єктами екологічної експертизи є проекти законодавчих та інших нормативно-правових актів; передпроектні, проектні матеріали, документація по впровадженню нової техніки, технологій, матеріалів, речовин, продукції, реалізація яких може призвести до порушення екологічних нормативів, негативного впливу на стан навколишнього природного середовища, створення загрози здоров’ю людей; екологічні ситуації, що склалися в окремих населених пунктах і регіонах, а також діючі об’єкти та комплекси, що мають значний негативний влив на стан навколишнього природного середовища та здоров’я людей.

Відповідно до цього Закону 27 липня 1995 року Кабінет Міністрів України Постановою № 554 затвердив Перелік видів діяльності та об’єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку, розроблений Міністерством охорони навколишнього природного середовища і Міністерством охорони здоров’я України. До цього переліку потрапили: атомна енергетика і атомна промисловість; хімічна промисловість; видобування нафти, нафтохімія і нафтопереробка; вугільна, гірничо видобувна промисловість; металургія (чорна і кольорова); вугільна промисловість; промисловість будівельних матеріалів; целюлозно-паперова і деревообробна промисловість; машинобудування і металообробка; збір, обробка, зберігання, поховання, знешкодження і утилізація всіх видів промислових і побутових відходів.

Військові, оборонні та інші об’єкти, інформація про які становить державну таємницю, підлягають екологічній експертизі відповідно до цього Закону та інших спеціальних законодавчих актів України.

Суб’єктами екологічної експертизи є:

• Кабінет Міністрів України – в частині, що стосується експертизи законодавчих та інших нормативно-правових актів;

• Міністерство охорони навколишнього природного середовища України, його органи на місцях, створювані ними спеціалізовані установи, організації та еколого-експертні підрозділи чи комісії;

• органи та установи Міністерства охорони здоров'я України – в частині, що стосується експертизи об'єктів, які можуть негативно впливати чи впливають на здоров'я людей;

• інші державні органи, місцеві Ради народних депутатів і органи виконавчої влади на місцях відповідно до законодавства;

громадські організації екологічного спрямування чи створювані ними спеціалізовані формування;

• інші установи, організації та підприємства, в тому числі іноземні юридичні і фізичні особи, які залучаються до проведення екологічної експертизи;

• окремі громадяни в порядку, передбаченому цим Законом та іншими актами природоохоронного законодавства.

Форми екологічної експертизи в Україні наступні – державна, відомча (виробнича) та громадська. Висновки державної екологічної експертизи є обов’язковими для виконання. Висновки громадської та іншої екологічної експертизи мають рекомендаційний характер і можуть бути враховані при проведенні державної екологічної експертизи, а також при прийнятті рішень щодо подальшої реалізації об’єкта екологічної експертизи.

Порядок проведення екологічної експертизи передбачає вирішення еколого-експертними органами чи формуваннями завдань експертного дослідження і оцінку об’єктів екологічної експертизи, підготовку обґрунтованого еколого-експертного висновку.

Загальний порядок проведення екологічної експертизи передбачає:

• перевірку наявності та повноти необхідних матеріалів і реквізитів на об’єкти ЕЕ та створення еколого-експертних комісій (груп) відповідно до вимог законодавства (підготовча стадія);

• аналітичне опрацювання матеріалів екологічної експертизи, в разі необхідності натурні обстеження і проведення на їх основі порівняльного аналізу і часткових оцінок ступеня екологічної безпеки, достатності та ефективності екологічних обґрунтувань діяльності об’єктів ЕЕ (основна стадія);

• узагальнення окремих експертних досліджень одержаної інформації та наслідків діяльності об’єктів експертизи, підготовку висновку екологічної експертизи та подання його заінтересованим органам і особам (заключна стадія).

Законодавче регулювання відносин в галузі екологічної експертизи, визначення основних принципів і порядку здійснення екологічної експертизи належить Верховній Раді України. Державне управління в галузі екологічної експертизи здійснюють Кабінет Міністрів України, Уряд Автономної Республіки Крим, місцеві ради народних депутатів, органи виконавчої влади на місцях, Міністерство охорони навколишнього природного середовища України як спеціально уповноважений орган у цій галузі і його органи на місцях, а також органи та установи Міністерства охорони здоров’я України та інші органи влади відповідно до законодавства України.

Оцінка негативного впливу промислового підприєм-ства на стан атмосферного повітря

Дотримання екологічних вимог при експлуатації промислових підприємств (в т.ч. військово-промислових), споруд та при інших видах діяльності людини є важливою проблемою. Саме під час проведення екологічної експертизи можна аналітично оцінити ступінь екологічної безпеки того чи іншого об’єкту, вплив діючих промислових (військово-промислових) об’єктів на атмосферне повітря, водні ресурси, грунт і здоров’я людини.

Ці оцінки проводяться за спеціально розробленими методиками, які дозволять отримати якомога точні результати.

Наприклад, для одиночних джерел викидів або близько розташованих одиночних джерел, що викидають у повітря нагріті газоповітряні суміші, можна розрахувати:

• величину максимальної приземної концентрації шкідливих речовин (ШР) в двометровому шарі над поверхнею землі від одиночного (точкового) джерела з круглим отвором;

• відстань, на якій досягається дана приземна концентрація;

• величини приземних концентрацій на різних відстанях від джерела викиду;

• значення гранично допустимих викидів (ГДВ) для нагрітої газоповітряної суміші з одиночного (точкового) джерела з круглим отвором.

Оцінка проводиться за методикою Державного комітету гідрометеорології СРСР “Методика розрахунку концентрації в атмосферному повітрі шкідливих речовин, що містяться в викидах підприємств”, розробленою у 1987 році.

Розроблені норми дотримуються при проектуванні об’єктів, їх експлуатації та реконструкції.

Ступінь загрози забруднення атмосферного повітря характе-ризується найбільшим розрахованим значенням концентрації, яка відповідає несприятливим метеорологічним умовам.

В залежності від висоти (Н) джерела викиду ШР поділяють на чотири види:

• високі джерела, Н 50 м;

• середні, Н = 10…50 м;

• низькі, Н = 2…10 м;

• наземні Н 2 м.

Значення максимальної приземної концентрації кожної ШР в приземному шарі атмосфери (См) не повинно перевищувати максимальної разової гранично допустимої концентрації (ГДК) даної ШР в атмосфері.

Якщо джерело забруднення викидає нагріті газоповітряні суміші, то найбільше значення максимальної приземної концентрації ШР (мг/м³) в приземному шарі (для одиночних джерел с круглим отвором) розраховується за формулою:

, (2.14)

де А – коефіцієнт, що залежить від температурної стратифікації атмосфери та визначає умови горизонтального розсіювання атмосферних домішок;

М – кількість ШР, що викидається в атмосферу за одиницю часу, г/с;

F – безрозмірний коефіцієнт, що враховує швидкість осідання ШР в атмосфері;

m, n – безрозмірні коефіцієнти, що враховують умови виходу газоповітряної суміші з отвору джерела викиду;

Н – висота джерела викиду над рівнем землі, м;

– безрозмірний коефіцієнт, що враховує вплив рельєфу місцевості на розсіювання домішок (у випадку рівної, або слабкопересічної місцевості з перепадом висот, що не перевищує 50 м на 1 км, = 1);

Т – різниця між температурою газоповітряної суміші (Т_г), що викидається, та температурою навколишнього повітря (Т_н), ^оС:

DТ = Т_г – Т_н ; (2.15)

V₁ – об’ємна витрата газоповітряної суміші, м³/с:

, (2.16)

де Д – діаметр отвору джерела викиду, м;

w₀ – середня швидкість виходу суміші з отвору джерела викиду, м/с;

Значення коефіцієнту А залежить від географічного положення території і для України береться рівним 160.

Значення коефіцієнту F для газоподібних речовин і дрібнодисперсних аерозолів, пилу, сажі та ін. приймають рівним 1; для аерозолів з коефіцієнтом очистки 90 % – 2; від 70 до 90 % – 2,5; 75 % та при відсутності очистки – 3.

Безрозмірний коефіцієнт m знаходять по формулі:

(2.17)

де f – безрозмірний параметр:

, (2.18)

Для визначення безрозмірного коефіцієнту n спочатку знаходять швидкість повітря Vп (м/с):

(2.19)

Отримавши значення швидкості повітря (Vп), вибираємо коефіцієнт n виходячи із співвідношення:

при Vn 0,5 n = 3;

0,5 < Vn 2 n = 2;

Vn > 2 n = 1;

Максимальна приземна концентрація ШР у приземному шарі завжди знаходиться на деякий відстані від осі факела (Хм).

Тому наступним етапом оцінки є знаходження відстані Хм (м), на якій досягається концентрація См:

, (2.20)

де d – безрозмірний коефіцієнт, який знаходять виходячи з умов:

при Vп 2 d= 4,95  (1+0,28 ), (2.21)

Vп > 2 d=7 ). (2.22)

При розсіюванні ШР, що містяться в нагрітих викидах, концентрацію ШР в приземному шарі атмосфери на різних відстанях від джерела викиду по осі факелу знаходять по формулі: :

С=См × S₁ , (2.23)

де S₁ – безрозмірна величина, що визначається в залежності від співвідношення

, (2.24)

де Хм – відстань від джерела викиду, на якій См досягає максимального значення, м;

Х – відстань від джерелу викиду, м (100, 200, 300, 500, 1000, 3000 м).

При 1, S₁ = 3 – 8 + 6 (2.25)

при 1< 8, S₁ = . (2.26)

Значення гранично допустимих викидів (ГДВ), (г/с) для нагрітої газоповітряної суміші з одиночного (точкового) джерела з круглим отвором або групи таких близько розташованих одиночних джерел у випадку, коли фонова концентрація суміші, що розглядається – С_ф – встановлена як незалежна від швидкості та напрямку вітру і постійна на території району, що розглядається, не перевищує значення максимально разової ГДК даної ШР та визначається за формулою:

ГДВ = (2.27)

де всі позначення – ті ж, що і при попередньому розрахунку См.

Екологічна паспортизація промислових підприємств

Екологічну паспортизацію підприємств (в т.ч. військово-промислових) було запроваджено з метою оздоровлення екологічної ситуації в Україні згідно з ГОСТ 17.0.0.04-90 “Экологический паспорт промышленного предприятия” 1 липня 1990 р.

Екологічний паспорт (ЕП) промислового підприємства – нормативно-технічний документ, що включає інформацію по використанню підприємством ресурсів (природних, вторинних, енергетичних та ін.) та відбиває вплив його діяльності на навколишнє середовище.

Згідно з діючим законодавством підприємство (об’єкт) у своїй діяльності по використанню природних ресурсів та впливу свого виробництва на навколишнє середовище, плануванню та проведенню природоохоронних заходів підконтрольне місцевій Раді народних депутатів, територіальним органам Міністерства охорони навколишнього природного середовища України.

ЕП розробляється підприємством за рахунок його коштів і затверджується керівником підприємства в Раді народних депутатів та територіальних органах Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, де він і реєструється.

Основою для розробки ЕП є узгоджені та затверджені основні показники виробництва, проект розрахунків ГДВ, норми ГДС, дозвіл на природокористування, паспорт газо- та водоочисних споруд і установок по утилізації та використанню відходів, дані державної статистичної звітності, інвентаризації джерел забруднення та нормативно-технічні документи.