- •1. Становлення господарського права як галузі права.
- •2. Господарські відносини: поняття, види, відмежування від суміжних видів правовідносин.
- •3. Організаційно-господарські відносини.
- •4. Роль держави у сфері економіки: форми, методи, засоби державного регулювання господарських відносин.
- •6. Державно-приватне партнерство як особлива форма співпраці держави/територіальної громади з приватним бізнесом.
- •7. Методи господарського права, їх особливість та відмінність від методів цивільного та адміністративного права.
- •8. Джерела господарського права. Роль судової практики та звичаїв в системі господарського права
- •9. Проблеми вдосконалення господарського законодавства.
- •4 Напрями вдосконалення
- •2. Виділяють 2 основні напрями вдосконалення:
- •9. Сг та суб організаційного-господарських повноважень:спільні та відмінні риси, їх відображення в господарському законодавстві.
- •10. Правове становище суб’єктів внутрішньогосподарських відносин: поняття, ознаки, види, рівні правового регулювання.
- •11. Поняття та обсяг правосуб’єктності суб господарювання
- •14. Особливості правового регулювання становища підприємства за гк і цк
- •16.Проблеми ліквідації підприємств
- •Нечітке розуміння змісту процедури ліквідації в законі
- •Правовий статус ліквідаційної комісії
- •18. Корпоративні відносини в господарських товариствах: поняття, суб’єктний склад, зміст, проблема вдосконалення.
- •22. Угоди,правочини акціонерного товариства, угоди акціонерів: проблеми правового регулювання.
- •2 Види угод:
- •26. Специфіка правого статусу холдингових компаній та їх різновиду – державних холдингових компаній.
- •27. Проблеми визначення правового статусу суб’єктів організаційно-господарських повноважень.
- •33. Поняття та види майна у сфері господарювання, порядок його використання.
- •34. Поняття правового режиму майна суб’єктів господарських відносин: аналіз спірних точок зору.
- •35. Правові титули майна суб’єктів господарських відносин: основні та додаткові правові титули, основні засади їх використання
- •36. Комунальна власність: спільні та відмінні риси з державною власністю
- •41. Розмежування понять «цивільне зобов’язання» та «господарське зобов’язання»
- •42. Особливості організаційно-господарських зобов’язань, їх відмінність від майново-господарських зобов’язань
- •43. Особливості зобов’язань, що виникають при встановленні відносин державно-приватного партнерства
- •44. Поняття, ознаки, види господарських договорів та форми/шляхи регулювання договірних відносин
- •45. Господарський, цивільний та адміністративний договори проблеми розмежування
- •46. Проблеми тлумачення господарських договорів
- •49. Особливості господарсько-правової відповідальності як виду юридичної відповідальності.
- •50. Господарське правопорушення як підстава для застосування господарсько-правової відповідальності.
- •51. Співвідношення понять “господарське правопорушення” та “конфлікт інтересів”.
- •55. Класифікація господарсько-правових санкцій на теоретичному та законодавчому (гк України) рівні
- •60. Проблеми застосування господарсько-правової відповідальності
- •Інститут антимонопольно-конкурентного регулювання як складова законодавства, що регулює ринкові відносини
- •70.Державне регулювання відносин у сфері економічної конкуренції: причини, мета, принципи, форми та органи
- •71.Проблема визначення та класифікації порушень у сфері економічної конкуренції
- •72.Економічна концентрація: поняття, види, випадки обов'язкового отримання попереднього дозволу
36. Комунальна власність: спільні та відмінні риси з державною власністю
В економіці України значна питома вага належить публічним секторам економіки - державному та комунальному. Функціонування цих секторів з метою забезпечення відповідних категорій публічних інтересів - народу України, Української держави, територіальних громадам. Відтак, основні засади функціонування цих секторів та управління господарською діяльністю їх суб'єктів визначається зазвичай у формі закону: ГК України (статті 22-24, 73-78, 167-172, 183, 191), законів: від 21.05.1997 р. "Про місцеве самоврядування в Україні"; від 04.03.1992 р. "Про приватизацію державного манна"; від 10.04.1992 р. "Про оренду державного та комунального майна; від 22.12.1995 р. "Про державне замовлення для задоволення пріоритетних державних потреб"; від 24.01.1997 р. "Про державний матеріальний резерв"; від 03.03.1999 р. "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності"; від 03.03.1999 р. "Про державне оборонне замовлення"; від 21.09.2006 року "Про управління об'єктами державної власності"; від 15.03.2006 р. "Про холдингові компанії в Україні" та ін.
Управління господарською діяльністю в державному та комунальному секторах економіки тісно пов'язане з використанням державного та комунального майна, правовим статусом господарських організацій, що діють на базі такого майна (про що йтиметься в наступних темах). Разом з тим у цій темі має сенс розглянути особливості управління господарською діяльністю в державному та комунальному секторах економіки. Попри відмінність цих секторів (щодо рівня господарських систем та управління ними, включаючи й нормативно-правове регулювання), вони мають спільні риси, а саме:
- організаційно-управлінські повноваження здійснюються за допомогою системи уповноважених органів та організацій (відповідно - державних та органів місцевого самоврядування/комунальних);
- суб'єктами господарювання є організації (в тому числі підприємства), що функціонують на базі відповідної форми власності (державної чи комунальної), а також суб'єкти, у статутному фонді (майні) яких частка відповідної власності (державної чи комунальної) забезпечує вплив, відповідно, держави чи територіальної громади на такого суб'єкта (змішані господарські - зазвичай акціонерні - товариства, за переважної участі держави чи територіальної громади);
- зазначені суб'єкти функціонують на базі майна, що закріплюється за ними на одному з основних правових титулів - праві власності (державні, комунальні або змішані акціонерні товариства), праві господарського відання (державні та комунальні комерційні підприємства, державні та комунальні господарські об'єднання, державні холдингові компанії), праві оперативного управління (казенні та некомерційні комунальні підприємства);
- можливість встановлення законом особливості здійснення конкуренто-антимонопольної політики у сфері державного та комунального секторів економіки; зокрема, деякі види діяльності належать до державної монополії;
- використання приватизації державного та комунального майна, а також корпоратизації державних/комунальних унітарних підприємств у процесі реформування цих секторів економіки;
- можливість визначення законом особливості застосування процедури банкрутства до підприємств цих секторів.
Проте існують і певні відмінності між державним та комунальними секторами, зокрема, щодо: органів, які здійснюють організаційно-управлінські повноваження; компетенції останніх; порядку прийняття ними рішень; актів, в яких фіксуються такі рішення, та ін.