- •1. Становлення господарського права як галузі права.
- •2. Господарські відносини: поняття, види, відмежування від суміжних видів правовідносин.
- •3. Організаційно-господарські відносини.
- •4. Роль держави у сфері економіки: форми, методи, засоби державного регулювання господарських відносин.
- •6. Державно-приватне партнерство як особлива форма співпраці держави/територіальної громади з приватним бізнесом.
- •7. Методи господарського права, їх особливість та відмінність від методів цивільного та адміністративного права.
- •8. Джерела господарського права. Роль судової практики та звичаїв в системі господарського права
- •9. Проблеми вдосконалення господарського законодавства.
- •4 Напрями вдосконалення
- •2. Виділяють 2 основні напрями вдосконалення:
- •9. Сг та суб організаційного-господарських повноважень:спільні та відмінні риси, їх відображення в господарському законодавстві.
- •10. Правове становище суб’єктів внутрішньогосподарських відносин: поняття, ознаки, види, рівні правового регулювання.
- •11. Поняття та обсяг правосуб’єктності суб господарювання
- •14. Особливості правового регулювання становища підприємства за гк і цк
- •16.Проблеми ліквідації підприємств
- •Нечітке розуміння змісту процедури ліквідації в законі
- •Правовий статус ліквідаційної комісії
- •18. Корпоративні відносини в господарських товариствах: поняття, суб’єктний склад, зміст, проблема вдосконалення.
- •22. Угоди,правочини акціонерного товариства, угоди акціонерів: проблеми правового регулювання.
- •2 Види угод:
- •26. Специфіка правого статусу холдингових компаній та їх різновиду – державних холдингових компаній.
- •27. Проблеми визначення правового статусу суб’єктів організаційно-господарських повноважень.
- •33. Поняття та види майна у сфері господарювання, порядок його використання.
- •34. Поняття правового режиму майна суб’єктів господарських відносин: аналіз спірних точок зору.
- •35. Правові титули майна суб’єктів господарських відносин: основні та додаткові правові титули, основні засади їх використання
- •36. Комунальна власність: спільні та відмінні риси з державною власністю
- •41. Розмежування понять «цивільне зобов’язання» та «господарське зобов’язання»
- •42. Особливості організаційно-господарських зобов’язань, їх відмінність від майново-господарських зобов’язань
- •43. Особливості зобов’язань, що виникають при встановленні відносин державно-приватного партнерства
- •44. Поняття, ознаки, види господарських договорів та форми/шляхи регулювання договірних відносин
- •45. Господарський, цивільний та адміністративний договори проблеми розмежування
- •46. Проблеми тлумачення господарських договорів
- •49. Особливості господарсько-правової відповідальності як виду юридичної відповідальності.
- •50. Господарське правопорушення як підстава для застосування господарсько-правової відповідальності.
- •51. Співвідношення понять “господарське правопорушення” та “конфлікт інтересів”.
- •55. Класифікація господарсько-правових санкцій на теоретичному та законодавчому (гк України) рівні
- •60. Проблеми застосування господарсько-правової відповідальності
- •Інститут антимонопольно-конкурентного регулювання як складова законодавства, що регулює ринкові відносини
- •70.Державне регулювання відносин у сфері економічної конкуренції: причини, мета, принципи, форми та органи
- •71.Проблема визначення та класифікації порушень у сфері економічної конкуренції
- •72.Економічна концентрація: поняття, види, випадки обов'язкового отримання попереднього дозволу
6. Державно-приватне партнерство як особлива форма співпраці держави/територіальної громади з приватним бізнесом.
Основний засадничий нормативно-правовий акт, що регулює відносини державно-приватного партнерства - ЗУ “Про державно-приватне партнерство”.
Ст. 1 зазначає, що державно-приватне партнерство – це співробітництво між державою Україна, Автономною Республікою Крим, територіальними громадами в особі відповідних державних органів та органів місцевого самоврядування (державними партнерами) та юридичними особами, крім державних та комунальних підприємств, або фізичними особами - підприємцями (приватними партнерами), що здійснюється на основі договору в порядку, встановленому цим Законом та іншими законодавчими актами.
Проте доцільніше говорити про публічно-приватне партнерство, оскільки воно може здійснюватися не тільки державою, а й ОМС.
В деяких країнах ДПП асоціюється лише з концесією, в інших з ширшим колом (аутсорсинг тощо).
До ключових ознак ДПП слід віднести:
Сторони – носій публічних інтересів (держава, суб’єкти федерації, територіальна громада, які діють в особі уповноважених органів) та представник(-ки) приватного бізнесу з притаманними їм інтересами.
Суспільна необхідність в реалізації складного та довогострокового проекту, для успішного здійснення якого відповідному носієві публічних інтересів бракує можливостей (фінансовий, організаційно-управлінський, кадровий потенціал)
Партнерський або рівноправний характер відносин ДПП.
Об’єднання активів та управлінського досвіду учасників ДПП.
Опосередкування відносин ДПП за допомогою правових документів (насамперед - договорів).
Дотримання справедливості при розподілі ризиків між сторонами ДПП та їх участі у використанні отриманих від такого партнерства результатів.
Стаття 4. Сфери застосування державно-приватного партнерства (ЗУ «Про ДПП):
Державно-приватне партнерство застосовується в таких сферах:
пошук, розвідка родовищ корисних копалин та їх видобування, крім таких, що здійснюються на умовах угод про розподіл продукції;
виробництво, транспортування і постачання тепла та розподіл і постачання природного газу;
будівництво та/або експлуатація автострад, доріг, залізниць, злітно-посадкових смуг на аеродромах, мостів, шляхових естакад, тунелів і метрополітенів, морських і річкових портів та їх інфраструктури;
машинобудування;
збір, очищення та розподілення води;
охорона здоров'я;
туризм, відпочинок, рекреація, культура та спорт;
забезпечення функціонування зрошувальних і осушувальних систем;
оброблення відходів;
виробництво, розподілення та постачання електричної енергії;
управління нерухомістю.
Існують дві основні форми ДПП:
Договірна – лише ця форма відображена в Законі, при чому перелік договорів є відкритим, проте основним видом договором є концесія.
Інституційна (корпоративна) – створюється певна господарська організація приватним та державним партнером, а вже ця організація реалізує завдання ДПП (в законодавстві форма не заборонена, але і прямо не врегульована. В зарубіжних країнах ця форма врегульована законодаством):
Коли існує АТ державної форми власності і приватний партнер викуповує частину акцій;
Коли існує АТ приватної форми власності і держава викуповує частину акцій;
Коли створена нова організація державним і приватним партнером.
Постанова КМУ від 11.04.2011 № 384 “Деякі питання організації та здійснення ДПП” – затверджений порядок проведення конкурсу для визначення приватного партнера.
Зелена книга ЄС щодо ДПП 2004 року визначає: публічно-приватне партнерство – це форми співпраці між органами державної влади та діловим співтовариством, метою якої є забезпечення фінансування будівництва, реконструкції, управління та обслуговування інфраструктури чи надання послуг. Тут виділяються 4 основні елементи, що характеризують ці відносини:
1. Відносно довга тривалість таких відносин;
2. Метод фінансування проекту – за рахунок приватного сектору і навіть залучення державних коштів;
3. Важлива роль організації експлуатанта;
4. Розподіл ризиків між державним та приватним партнером.
