Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ГПУ залік.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
220 Кб
Скачать
☆

6. Державно-приватне партнерство як особлива форма співпраці держави/територіальної громади з приватним бізнесом.

Основний засадничий нормативно-правовий акт, що регулює відносини державно-приватного партнерства - ЗУ “Про державно-приватне партнерство”.

Ст. 1 зазначає, що державно-приватне партнерство – це співробітництво між державою Україна, Автономною Республікою Крим, територіальними громадами в особі відповідних державних органів та органів місцевого самоврядування (державними партнерами) та юридичними особами, крім державних та комунальних підприємств, або фізичними особами - підприємцями (приватними партнерами), що здійснюється на основі договору в порядку, встановленому цим Законом та іншими законодавчими актами.

Проте доцільніше говорити про публічно-приватне партнерство, оскільки воно може здійснюватися не тільки державою, а й ОМС.

В деяких країнах ДПП асоціюється лише з концесією, в інших з ширшим колом (аутсорсинг тощо).

До ключових ознак ДПП слід віднести:

  1. Сторони – носій публічних інтересів (держава, суб’єкти федерації, територіальна громада, які діють в особі уповноважених органів) та представник(-ки) приватного бізнесу з притаманними їм інтересами.

  2. Суспільна необхідність в реалізації складного та довогострокового проекту, для успішного здійснення якого відповідному носієві публічних інтересів бракує можливостей (фінансовий, організаційно-управлінський, кадровий потенціал)

  3. Партнерський або рівноправний характер відносин ДПП.

  4. Об’єднання активів та управлінського досвіду учасників ДПП.

  5. Опосередкування відносин ДПП за допомогою правових документів (насамперед - договорів).

  6. Дотримання справедливості при розподілі ризиків між сторонами ДПП та їх участі у використанні отриманих від такого партнерства результатів.

Стаття 4. Сфери застосування державно-приватного партнерства (ЗУ «Про ДПП):

Державно-приватне партнерство застосовується в таких сферах:

  • пошук, розвідка родовищ корисних копалин та їх видобування, крім таких, що здійснюються на умовах угод про розподіл продукції;

  • виробництво, транспортування і постачання тепла та розподіл і постачання природного газу;

  • будівництво та/або експлуатація автострад, доріг, залізниць, злітно-посадкових смуг на аеродромах, мостів, шляхових естакад, тунелів і метрополітенів, морських і річкових портів та їх інфраструктури;

  • машинобудування;

  • збір, очищення та розподілення води;

  • охорона здоров'я;

  • туризм, відпочинок, рекреація, культура та спорт;

  • забезпечення функціонування зрошувальних і осушувальних систем;

  • оброблення відходів;

  • виробництво, розподілення та постачання електричної енергії;

  • управління нерухомістю.

Існують дві основні форми ДПП:

  1. Договірна – лише ця форма відображена в Законі, при чому перелік договорів є відкритим, проте основним видом договором є концесія.

  2. Інституційна (корпоративна) – створюється певна господарська організація приватним та державним партнером, а вже ця організація реалізує завдання ДПП (в законодавстві форма не заборонена, але і прямо не врегульована. В зарубіжних країнах ця форма врегульована законодаством):

  • Коли існує АТ державної форми власності і приватний партнер викуповує частину акцій;

  • Коли існує АТ приватної форми власності і держава викуповує частину акцій;

  • Коли створена нова організація державним і приватним партнером.

Постанова КМУ від 11.04.2011 № 384 “Деякі питання організації та здійснення ДПП” – затверджений порядок проведення конкурсу для визначення приватного партнера.

Зелена книга ЄС щодо ДПП 2004 року визначає: публічно-приватне партнерство – це форми співпраці між органами державної влади та діловим співтовариством, метою якої є забезпечення фінансування будівництва, реконструкції, управління та обслуговування інфраструктури чи надання послуг. Тут виділяються 4 основні елементи, що характеризують ці відносини:

1. Відносно довга тривалість таких відносин;

2. Метод фінансування проекту – за рахунок приватного сектору і навіть залучення державних коштів;

3. Важлива роль організації експлуатанта;

4. Розподіл ризиків між державним та приватним партнером.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]