2.3. Сучасна композиція глобального ринку товарів та послуг

Протягом багатьох десятиріч міжнародна торгівля залишається основ­ною й однією з найбільш динамічних форм міжнародних економічних відносин. За 1991—2009 рр. обсяги світового експорту зросли більше ніж у 6 разів і досягли рівня майже 13 трлн дол. Структурно світовий ринок товарів і послуг на 80 % складається з торгівлі товарами та на 20 % — з обміну послугами. З часу укладення Генеральної угоди з тарифів та торгівлі (ГАТТ — 1947 р.) обсяги світового товарного експорту збільшились у 230 разів, при цьому кожне десятиріччя відбувалось мінімум подвоєння цього показника, а в період 1963—1983 рр. — більше ніж потроєння (табл. 2.3)

Таблиця 2.3

Динаміка регіональної структури світової торгівлі товарами (1948—2009 рр.)*

Регіон/країни	Рік
	1948	1953	1963	1973	1983	1993	2003	2007	2009
Увесь світ, млрд дол.	59	84	157	579	1838	3675	7375	13619
Північна Америка, %,	28,1	24,8	19,9	17,3	16,8	18,0	15,8	13,6	15,8
у т.ч. США	21,7	18,8	14,9	12,3	11,2	12,6	9,8	8,5	9,8
Південна та Центральна Америка, %	11,3	9,7	6,4	4,3	4,4	3,0	3,0	3,7	3,0
Європа, %,	35,1	39,4	47,8	50,9	43,5	45,4	45,9	42,4	45,9
у т.ч. ЄС	–	–	27,5	38,6	38,6	38,6	42,7	39,1	43,1
Країни СНД, %	–	–	–	–	–	1,5	2,6	3,7	2,6
Африка, %	7,3	6,5	5,7	4,8	4,5	2,5	2,4	3,1	2,4
Близький Схід, %	2,0	2,7	3,2	4,1	6,8	3,5	4,1	5,6	4,1
Азія, %	14,0	13,4	12,5	14,9	19,1	26,1	26,2	27,7	24,2
у т.ч. Китай	0,9	1,2	1,3	1,0	1,2	2,5	5,9	8,9	5,9
Японія	0,4	1,5	3,5	6,4	8,0	9,9	6,4	5,2	6,4

^* Складено за даними International Trade Statistics 2010 (WTO)²⁷.

Як свідчать дані таблиці, за цей період відбулись також значні зрушення у регіональній структурі світових експортних потоків. Так, якщо на початку 1950-х рр. США були беззаперечним лідером з часткою світового експорту майже 20 %, що дорівнювало сумарному експорту Азії та Африки, то на сьо- годні питома вага країни впала майже до 10 %. Натомість Азія збільшила свою питому вагу, зокрема Японія і Китай — у 16 та 6,6 раза відповідно.

На сучасному світовому товарному ринку чітко виокремлюються два типи регіонів: зі зростаючою часткою в міжнародній торгівлі та зі зменшуваною. До першої групи належать: Європа — регіон-лідер у світовій торгівлі (45,9 %); Близький Схід — збільшення частки на світовому ринку з 2 до 4 %; Азія — зростання частки світового ринку за 60 років з 14 до 24 % (майже чверть пропонування).

Як представники другої групи, Північна, Південна та Центральна Америка, а також країни Африканського континенту характеризуються зниженням питомої ваги регіонального експорту в загальносвітовому. Особливо динамічно цей процес відбувається в Північній та Південній Америці. Так, якщо після Другої світової війни ці регіони постачали на світовий ринок майже 40 % товарів, то тепер — лише 17-18 %.

Позитивною динамікою характеризується натомість експорт із країн СНД: за період 1993—2009 рр. частка світового товарного ринку цих країн збільшилася з 1,5 % до 3,7 % у 2007 р., дещо зменшившись у 2009 р. — 2,6 %, що відповідає показнику колишнього СРСР у 1973 р. (також 3,7 %). Проте за цим критерієм розвитку зовнішньої торгівлі країни СНД на сьогодні випереджають країни Африки та більшість країн Південної та Центральної Америки.

Небаченій у економічній історії динамізації міжнародної торгівлі сприяли становлення та розвиток глобальної торгової системи — спочатку на засадах ГАТТ, а з 1995 р. — у межах Світової організації торгівлі. При цьому питома вага країн-членів ГАТТ / СОТ у світовому експорті збільшилась з 62,8 % до майже 95 %²⁸.

Структура регіональних ринків товарів за критерієм географічного походження імпорту є досить неоднорідною, однак має кілька спільних рис та особливостей (табл. 2.4).

Таблиця 2.4