Індекси покриття експортом імпорту за групами країн за 1970—2009 рр., %*

Країни	1970 р.	1980 р.	1990 р.	2000 р.	2009 р.
Розвинуті Ті, що розвиваються З перехідною економікою	94,6 99,1 97,8	88,7 126,9 97,3	95,4 101,4 103,1	91,3 107 147	81,1 92,0 90,0
За країнами світу	95,7	97,8	96,3	96,0	85,0

^* Розраховано за даними «Statistical Year book»³⁷ та «Monthly Bulletin of Statistics»³⁸ за відповідні роки.

У практиці міжнародної діяльності часто використовують експортну квоту для визначення відкритості економіки. Відносно стабільне зростання коефіцієнта відкритості економік за останні 40 років свідчить про динамічний розвиток лібералізаційних процесів у світі (табл. 2.9).

Значне зростання коефіцієнта спостерігається в таких країн, як Австрія, Бельгія, Данія, Нідерланди, Німеччина, Польща та Україна, більшість із яких мають провідні позиції у світовій торгівлі.

Під впливом процесів лібералізації, інтеграції та глобалізації у сучасному світовому господарстві відбувається активний розвиток сфери послуг у більшості країн світу. Як показує практика, вона є однією з найважливіших і швидкозростаючих складових світової економіки. Так, у розвинених країнах світу частка сфери послуг у структурі ВВП перевищує 70 %, у ній зайнято приблизно 65 % працездатного населення планети (у США — до 75 %)³⁹.

Таблиця 2.9

Коефіцієнт відкритості економіки (експортна квота) окремих країн, %*

Країна	1970 р.	1980 р.	1990 р.	2000 р.	2008 р.
Австрія	17,7	22,7	25,8	46,4	58,9
Бельгія	45,3	54,8	61,5	84,6	91,9
Великобританія	15,6	20,4	18,8	27,6	28,8
Греція	6,5	12,9	9,9	24,9	23,5
Данія	21,2	25,2	27,1	46,6	54,7
Ірландія	28,8	43,6	52,7	98,1	—
Іспанія	6,3	9,8	11,3	29,1	26,6
Італія	12,3	17,2	15,5	13,2	23,5
Канада	19,7	25,6	22,2	45,6	37,14
Нідерланди	39,9	50,1	46,3	70,1	76,7
Німеччина	18,6	23,8	27,2	33,37	47,16
Норвегія	22,0	32,2	29,3	46,5	48,2
Польща	—	28,5	23,0	27,12	39,73
Португалія	15,1	18,5	24,4	29,76	32,85
Російська Федерація	—	—	13,3	44,06	30,99
США	4,2	8,3	7,1	11,23	12,84
Україна	—	—	8,6	62,44	41,83
Фінляндія	21,0	27,6	19,7	43,53	44,63
Франція	12,7	17,5	18,1	28,56	26,46
Швейцарія	24,4	29,1	28,1	46,48	51,3
Швеція	20,4	24,7	25,0	46,57	53,26
Японія	9,5	12,2	9,8	10,99	23,2

^* Розраховано за даними «Statistical Year book»⁴⁰ та «Monthly Bulletin of Statistics»⁴¹ за відповідні роки.

В умовах загострення міжнародної конкуренції сфера послуг набуває динамічного розвитку та стає одним із впливових чинників зростання економіки, підвищення конкурентоспроможності країни на світових ринках, поліпшення добробуту населення. За оцінками фахівців, міжнародна торгівля послугами подвоюється кожні 7–8 років порівняно з 15 роками, необхідними для аналогічного збільшення обсягу експорту товарів. Протягом останніх трьох десятиріч обсяги світового експорту послуг збільшились у понад 20 разів і зростають далі. За статистикою ЮНКТАД частка комерційних послуг у світовій торгівлі в 1980 р. становила 16,2 %, у 2006 році — 18,4 %, а, за оцінками експертів, до 2015 р. здатна досягти 25—30 %. У 2009 р. експорт послуг становив майже 3,4 трлн дол. США⁴².

На сьогодні світовий ринок послуг як галузевий товарний ринок поки що не являє собою органічної системи, він тільки розвивається в напрямі цілісності, перебуває у фазі становлення. Про це свідчать значні відмінності в тарифах на однакові види послуг, брак універсальних інструментів регулювання, а також єдиної загальноприйнятої класифікації послуг, як це існує щодо товарної торгів­лі (Гармонізована система опису та кодування товарів)⁴³.

Термін «міжнародна торгівля послугами» охоплює міжнародний обмін багатьма видами послуг, кожній з яких притаманні свої особливості. Відповідно до угоди про торгівлю послугами (ГАТС) до послуг, що надаються по каналах міжнародної торгівлі, належать: комерційні послуги (професійні, управлінські, комп’ютерні тощо), послуги у сфері НДДКР, продажу й оренди нерухомості, послуги з лізингу та оренди машин та обладнання без операторів, консалтингові та інші), послуги зв’язку (поштові, кур’єрські, телекомунікаційні та ін.), послуги з будівництва та суміжні інженерні послуги, послуги дистриб’юторів, послуги у сфері освіти, з охорони довкілля, фінансові послуги, послуги з організації відпочинку, культурних та спортивних заходів, ті, що пов’язані з туризмом, транспортні та ін.

Міжнародна торгівля послугами має низку специфічних рис, які відрізняють її від традиційної торгівлі товарами:

• на відміну від товарів, послуги надаються (виробляються) та споживаються в основному одночасно і не зберігаються, а тому надання більшості видів послуг базується на прямих контактах між їх виробниками та споживачами, що потребує більшої присутності за кордоном безпосередніх виробників послуг або ж присутності іноземних споживачів у країні виробництва послуги;

• сфера послуг, як правило, активніше захищається державою від іноземної конкуренції, ніж сфера матеріального виробництва, більше того, транспорт і зв’язок, фінансові та страхові послуги в багатьох країнах традиційно перебувають у повній або частковій власності держави та суворо контролюються нею, унаслідок цього в міжнародній торгівлі послугами існує більше протекціоністських перешкод і конкурентних бар’єрів, ніж у торгівлі товарами (хоч останнім часом завдяки ГАТС спостерігається значна лібералізація торгівлі такими послугами);

• не всі види послуг, на відміну від товарів, можуть бути придатні до широкого залучення в міжнародний обмін (це стосується насамперед побутових і комунальних послуг).

У статистиці платіжних балансів світова торгівля комерційними послугами, фактично, зводиться до двох способів надання послуг — транскордонного та споживання за кордоном. Однак реальний обсяг усієї світової торгівлі послугами набагато більший. Міжнародна статистика не враховує повністю торгівлю послугами між іноземними та національними юридичними і фізичними особами в межах національної території. У даний час розробляється більш сучасна методологія обліку обміну послугами, яка охоплюватиме всі чотири способи (методи) постачання послуг, які виділяються у ГАТС, а саме:

1. Транскордонне постачання: послуги надаються фірмою в одній країні, а споживач перебуває в іншій (наприклад, консалтингові послуги, що надаються через міжнародні телефонні мережі).

2. Споживання за кордоном: споживачі приїжджають до іншої країни, щоб одержати або придбати послуги (наприклад, туристичні послуги, освіта тощо).

3. Комерційна присутність: постачальник через філіал, представництво, дочірню компанію чи іншу структуру надає послуги на території іншої країни, де перебуває споживач (наприклад, послуги в країні філіалу іноземного банку).

4. Присутність фізичних осіб, які здійснюють подорож у країну споживача для надання йому послуг (наприклад, відрядження консультантів, медиків тощо)⁴⁴.

На початку нового тисячоліття сфера послуг набуває динамічного розвитку в усіх регіонах світу. Це стосується як країн, що розвиваються, так і менш розвинених країн, причому як експорту, так і імпорту. У міжнародній торгівлі послугами важливу роль відіграють країни Тріади, що підтверджується даними міжнародної статистики: частка Європи, Азії та Північної Америки перевищує 90 %. Європа є провідним регіоном у світовій торгівлі послугами, на який припадає 51,4 % експорту та 46,9 % імпорту. Друге та третє місця відповідно посідають Азія та Північна Америка. Частка ж інших регіонів становить близько 10 %. Регіонами, що продемонстрували зростання в міжнародній торгівлі послугами у 2000—2008 рр., є країни Азії, СНД та Африки. Водночас країни Центральної та Південної Америки втрачають свої позиції на світових ринках послуг як в експорті, так і в імпорті (табл. 2.10).

Таблиця 2.10