Грошові кошти та організація розрахунків на підприємстві
У процесі виробничої діяльності підприємство, з одного боку, безперервно купує сировину, матеріали, паливо, товари тощо, а з іншого — безперервно реалізує готову продукцію або закуплені товари. Ці процеси супроводжуються грошовими розрахунками, які саме і є одним із найбільш масових явищ у господарському житті будь-якого підприємства. Сукупність усіх платежів створює грошовий оборот.
Грошовий оборот — це виявлення сутності грошей у русі.
Маса грошей, яка знаходиться в обороті, має дві форми:
• готівкову;
• безготівкову.
Сферу дії готівкових і безготівкових розрахунків розмежовано.
Готівкова форма розрахунків застосовується для обслуговування населення: виплати заробітної плати, матеріального заохочення, дивідендів, пенсій, грошової допомоги. Отримуючи грошові доходи, населення витрачає їх на купівлю товарів, продуктів харчування, оплачує послуги і здійснює інші платежі.
Грошовими називають кошти у вигляді грошей, які перебувають у касі підприємства, на рахунках в установах банку, в акредитивах, у підзвітних осіб та депозитах до запитання.[14, c. 264]
Безготівкові розрахунки — це грошові розрахунки, які здійснюються за допомогою записів на рахунках у банках, коли гроші списуються з рахунка платника і переказуються на рахунок отримувача коштів.
Між обігом готівкових і безготівкових коштів існує тісний зв'язок. Так, безготівкові кошти підприємств конвертуються в готівку при видачі заробітної плати працівникам. Останні обмінюють одержану зарплату в підприємствах торгівлі та сфери побуту на товари і послуги. Після цього виручка, одержана в каси підприємств, знову надходить на їх поточні рахунки і далі рухається у безготівковій формі. Таким чином, обороти готівкових і безготівкових коштів взаємно доповнюють і зумовлюють один одного.
Передумовою існування різних форм розрахунків є можливість відкриття та ведення операцій за рахунками юридичних і фізичних осіб в установах банків.
Суб'єкти господарювання незалежно від форми власності, а також їх відокремлені підрозділи, мають право відкрити поточні, бюджетні, кредитні та депозитні рахунки.
Поточні — відкриваються підприємствам усіх видів та форм власності, а також їх відокремленим підрозділам для зберігання грошових коштів та здійснення усіх видів банківських операцій відповідно до чинного законодавства України.
Бюджетні — відкриваються підприємствам та їх відокремленим підрозділам, яким виділяються кошти за рахунок державного або місцевого бюджету для цільового їх використання.
Кредитні —- відкриваються на договірній основі як юридичним, так і фізичним особам у будь-якій установі банку, яка має право видавати кредити з дотриманням вимог чинного законодавства. Нерезидентам — юридичним та фізичним особам кредитні рахунки в національній валюті не відкриваються.
Депозитні — відкриваються підприємствам та їх відокремленим підрозділам на підставі укладеного депозитного договору. Кошти на депозитні рахунки перераховуються з поточного рахунка і після закінчення строку зберігання повертаються на поточний рахунок.
Підприємства використовують (залежно від форми розрахункового документа) такі форми безготівкових розрахунків:
• платіжні доручення;
• платіжні вимоги-доручення;
• чеки;
• акредитиви;
• векселі;
• інкасові доручення (розпорядження).
Платіжне доручення — це письмове доручення власника рахунка перерахувати відповідну суму зі свого рахунка на рахунок отримувача коштів.
Рис. 1.1. Механізм здійснення розрахунків платіжними дорученнями
Розрахунки платіжними дорученнями здійснюються за такою схемою (рис. 1.1):
1 — постачальник відвантажує продукцію (виконує роботи, послуги);
2 — постачальник виставляє рахунок-фактуру за продукцію;
3 — покупець подає до банку, що його обслуговує, платіжне доручення;
4 — банк покупця списує з його рахунка кошти;
5 — банк покупця повідомляє покупця — власника рахунка про списання коштів;
6 — банк покупця передає електронним зв'язком або надсилає платіжне доручення на відповідну суму до банку постачальника;
7 — банк постачальника зараховує кошти на рахунок постачальника;
8 — банк постачальника повідомляє постачальника про надходження коштів на розрахунковий рахунок випискою з розрахункового рахунка.
Переваги:
• відносно простий і швидкий документообіг;
• прискорення руху коштів;
• можливість використання цієї форми розрахунків за нетоварних платежів.
Платіжні вимоги-доручення — це комбінований розрахунковий документ, який складається з двох частин. Верхня частина — вимога підприємства-постачальника до підприємства-покупця сплатити вартість товару, виконаних робіт, послуг. Нижня частина — доручення покупця (платника грошових коштів) банку, який його обслуговує, переказати належну суму коштів з його рахунка на рахунок постачальника.
Рис. 1.2. Механізм здійснення розрахунків платіжними вимогами-дорученнями
Розрахунок за допомогою платіжної вимоги-доручення здійснюється за такою схемою (рис. 1.2):
1 — постачальник відвантажує продукцію покупцеві;
2 — разом із документами на відвантажену продукцію постачальник передає платіжну вимогу-доручення на оплату;
3 — покупець передає вимогу-доручення в банк, який його обслуговує, для переказу коштів;
4 — банк покупця (платника коштів) списує з рахунка покупця кошти;
5 — банк покупця сповіщає випискою покупця — власника рахунка про списання коштів із його розрахункового рахунка;
6 — банк покупця направляє в банк постачальника платіжну вимогу-доручення;
7 — банк постачальника зараховує кошти на рахунок постачальника;
8 — банк постачальника повідомляє постачальника про надходження коштів на розрахунковий рахунок випискою з розрахункового рахунка.
Переваги:
• ця форма розрахунку більше відповідає фінансовим та господарським інтересам постачальників і покупців; 43
• зміцнює договірні відносини в господарстві;
• прискорює оформлення розрахункових документів;
• платежі здійснюються за згодою платника після попередньої перевірки розрахункових і товаротранспортних документів постачальника.
Розрахунковий чек — це документ стандартної форми з дорученням чекодавця своєму банкові переказати кошти з рахунка чекодавця на рахунок пред'явника чека (отримувача коштів).
Переваги:
• відносна швидкість розрахунків і надходження коштів на рахунок постачальника, що сприяє зменшенню дебіторської заборгованості.
Недоліки:
• недостатня гарантія платежу, оскільки на рахунку чекодавця може не бути потрібних коштів;
• неможливість розрахунків чеками на велику суму;
• складність оформлення чека.
Акредитив — це розрахунковий документ із дорученням однієї кредитної установи іншій здійснити за рахунок спеціально задепонованих коштів оплату товаротранспортних документів за відвантажений товар.
Банк-емітент може відкривати такі види акредитивів:
• покритий — акредитив для здійснення платежів, за якими завчасно бронюються кошти платника в повній сумі на окремому рахунку в банку-емітенті або у виконуючому банку — "Розрахунки за акредитивами";
• непокритий — акредитив, оплата за яким, у разі тимчасової відсутності коштів на рахунку платника гарантується банком-емітентом за рахунок банківського кредиту.
Вексельна форма розрахунків — розрахунки між постачальником (отримувачем коштів) і покупцем (платником коштів) з відстрочкою платежу, які оформлюються векселем.
Вексель — цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю).
Розрахункова дисципліна передбачає зобов'язання суб'єктів господарювання щодо дотримання встановлених правил проведення розрахункових операцій. Вона базується на виконанні основних принципів розрахунків.
Платіжна дисципліна передбачає здійснення підприємствами платежів за фінансовими зобов'язаннями в повному обсязі та у встановлені строки.
За порушення підприємствами розрахунково-платіжної дисципліни до них можуть бути вжиті відповідні санкції. [21]