2. Оподаткування підприємства

Податки є важливою ланкою фінансових відносин у суспільстві і як форма фінансових відносин виникають одночасно з появою держави. З розвитком товарно-грошових відносин оподаткування здійснюється в основному в грошовій формі. Податки — це обов’язкові платежі, що їх встановлює держава для юридичних і фізичних осіб з метою формування централізованих фінансових ресурсів, які забезпечують фінансування державних витрат.

2. Оборотні активи підприємства та джерела їх формування

Діяльність суб’єктів господарювання щодо створення та реалізації продукції здійснюється в процесі поєднання основних виробничих фондів, оборотних фондів і самої праці.

На відміну від основних виробничих фондів оборотні фонди споживаються в одному виробничому циклі і їхня вартість повністю переноситься на вартість виготовленої продукції

Оборотні кошти підприємств класифікуються за трьома ознаками:

1) залежно від участі їх у кругообігу коштів;

2) за методами планування, принципами організації та регулювання;

3) за джерелами формування.

Відповідно до першої ознаки оборотні кошти поділяються на оборотні кошти, авансовані в оборотні виробничі фонди, та оборотні кошти, авансовані у фонди обігу. Такий розподіл оборотних коштів зумовлений наявністю в кругообігу коштів двох самостійних сфер — сфери виробництва і сфери обігу. Що більша питома вага оборотних коштів, розміщених у сфері виробництва, то ефективніше використовується оборотний капітал.

Залежно від методів планування оборотні кошти поділяються на нормовані та ненормовані.

До нормованих оборотних коштів належать оборотні кошти у виробничих запасах, незавершеному виробництві та витратах майбутніх періодів, у залишках готової продукції на складах підприємств.

Ненормовані оборотні фонди включають фонди обігу за винятком готової продукції на складі.

Класифікація оборотних коштів має важливе значення, оскільки дає можливість підприємству визначити оптимальний склад і структуру, потребу та джерела формування оборотних коштів. Від цього значною мірою залежить фінансовий стан підприємства.

Система організації оборотних коштів побудована на певних принципах.

По-перше, надання підприємствам самостійності щодо розпоряд­ження, управління оборотними коштами.

По-друге, визначення планової потреби та розміщення оборотних коштів за окремими елементами й підрозділами.

По-третє, коригування розрахованих і чинних нормативів з урахуванням вимог господарювання, що змінюються.

По-четверте, раціональна система фінансування оборотних кош­тів.

По-п’яте, контроль за раціональним розміщенням і використанням оборотних коштів. [28, c. 96]

Проведемо аналіз складу і структуру оборотних активів підприємства СТОВ «Словечне» за 2012-2014 рр. (табл.. 1.3)

											Таблиця 1.3
Склад і структура оборотних активів підприємства
Показники	2012р.		2013р.			2014р.			Зміна
	тис. грн.	%		тис. грн.	%		тис. грн.	%		тис. грн.		%
Оборотні засоби в сфері виробництва:
виробничі запаси	498	38,46		456	40,35		615	46,42		117		123,49
поточні біологічні активи	491	37,92		426	37,70		321	24,23		-170		65,38
незавершене виробництво	111	8,57		128	11,33		132	9,96		21		118,92
Оборотні кошти в сфері обігу:
готова продукція	51	3,94		26	2,30		31	2,34		-20		60,78
грошові кошти	55	4,25		44	3,89		39	2,94		-16		70,91
дебюторська заборгованість	69	5,33		39	3,45		175	13,21		106		253,62
інші види оборотних активів	20	1,54		11	0,97		12	0,91		-8		60,00
Разом	1295	100		1130	100		1325	100		30		102,32

Провівши аналіз складу та структури оборотних активів підприємства СТОВ «Словечне» спостерігаємо тенденцію до їх зростання. Оборотні активи збільшились на 30 тис.грн обо на 2,32% за рахунок збільшення коштів в сфері обігу, а саме дебюторської заборгованості на 153,62 % в 2014 році порівняно з 2012 роком. Попри збільшення виробничих запасів на 23,49% оборотні засоби зменшились. На це повпливало зменшення поточних біологічних активів на 170 тис.грн.

Також бачимо що більша питома вага оборотних коштів розміщена у сфері виробництва, тому можна зробити висновок оборотний капітал використовується ефективно.

Виробничі запаси створюються на підприємстві для забезпечення безперервного процесу виробництва і реалізації продукції. У складі виробничих запасів найбільшу питому вагу мають сировина, матеріали й покупні напівфабрикати.

Норма оборотних коштів стосовно сировини, матеріалів і покупних напівфабрикатів включає такі елементи: транспортний запас; підготовчий запас ; технологічний запас; поточний (складський) запас; гарантійний (страховий) запас.

Транспортний запас визначається як різниця між часом перебування вантажу в дорозі від постачальника до споживача та часом поштового пробігу розрахункових документів, їх оформлення вантажовідправником і обробки банками за місцем знаходження постачальника і споживача.

Підготовчий запас — це час для прийняття, розвантаження, сортування, складування матеріалів.

Технологічний запас включає час на підготовчі операції, якщо вони не є складовою частиною виробничого циклу. Норма технологічного запасу визначається конкретними умовами роботи кож­ного підприємства і тривалістю підготовчих операцій.

Поточний запас — норма оборотних коштів у частині поточного запасу залежить від частоти та рівномірності поставок матеріалів, рівномірності їх споживання у виробництві. Що частіше вони надходять на адресу споживача, то меншим буде поточний запас.

Гарантійний (страховий) запас створюється з метою запобігання наслідкам можливих перебоїв у постачанні: порушення умов постачання або затримка вантажу в дорозі; зміна постачальником строків відвантаження в межах, що допускаються особливими умовами постачання чи договором. Норма оборотних коштів на страховий запас встановлюється, як правило, в межах 50 % поточного запасу.

На підставі норм оборотних коштів, обчислених за складовими елементами, визначається норматив для окремих видів, груп і в цілому щодо сировини, основних матеріалів і покупних напівфабрикатів.

Норматив оборотних коштів для незавершеного виробництва  визначається множенням тривалості виробничого циклу на коефіцієнт зростання витрат.

Норматив оборотних коштів для готової продукції (Н) визначається як добуток норми оборотних коштів у днях і одноденного випуску товарної продукції в плановому році за виробничою собівартістю.

Обчислений методом прямого розрахунку норматив щорічно коригується підприємством з урахуванням змін виробничої програми і швидкості обертання оборотних коштів. Для корекції використовується економічний метод розрахунку.

Особливість визначення потреби в оборотних коштах економічним методом полягає в тім, що обчислений методом прямого розрахунку норматив на поточний рік ділять на дві частини. До першої частини відносять нормативи оборотних коштів за статтями, розмір яких прямо залежить від обсягу витрат на виробництво (виробничий норматив). До другої частини включають ті статті нормованих оборотних коштів, розмір яких прямо не залежить від зміни витрат на виробництво (невироб­ничий норматив).

Для визначення нормативу оборотних коштів на плановий рік виробничий норматив збільшується відповідно до темпів зростання виробничої програми в плановому періоді.Невиробничий норматив оборотних коштів збільшується на 50 % від зростання виробничої програми.

Отримана загальна сума нормативів зменшується на суму коштів, що вивільняються в результаті планового (прогнозованого) прискорення обертання оборотних коштів.

Недостатність джерел формування оборотних коштів призводить до недофінансування господарської діяльності та до фінансових ускладнень. Наявність зайвих джерел оборотних коштів на підприємстві сприяє створенню наднормативних запасів товарно-мате­ріальних цінностей, відволіканню оборотних коштів з господарського обороту, зниженню відповідальності за цільове й раціональне використання як власних, так і позичених коштів.

 Однією з форм залучення позичнових фінансових ресурсів є короткострокові кредити банку та інших кредитів, комерційного кредиту, кредиторської заборгованості.

Призначення банківських кредитів — фінансування витрат, пов’язаних з придбанням основних і поточних активів, із сезонними потребами підприємства, тимчасовим збільшенням виробничих запасів, із виникненням (збільшенням) дебіторської заборгованості, податковими платежами та іншими зобов’язаннями.

Кредити банку дають змогу органічно ув’язати всі джерела оборотних коштів і справляють активний вплив на раціональне формування запасів сировини, матеріалів, готової продукції та інших видів матеріальних цінностей.

Розглянемо склад і структуру джерел формування оборотних активів підприємства СТОВ «Словечне» за 2012-2014 роки (табл..1.4)

										Таблиця 1.4
Склад та структура джерел формування оборотних активів підприємства
Показники	2012р.		2013р.			2014р.			Зміна
	тис. грн.	%		тис. грн.	%		тис. грн..	%		тис. грн.	%
Власні оборотні кошти	960	74,13		907	80,27		671	50,64		-289	69,9
Позичені:	-	-		-	-		-	-		-	-
Залучені:	-	-		-	-		-	-		-	-
кредиторська заборгованість	335	25,86		223	19,73		88	6,64		-247	26,27
інші	-	-		-	-		566	42,72		-	-
Разом	1295	100		1130	100		1325	100		30	102,32

Аналіз складу та структури джерел формування оборотних активів підприємства показав, що СТОВ «Словечне» використовує, як власні так і залучені фінансові ресурси для фінансування оборотних активів підприємства.

В 2014 році частка залучених обігових коштів значно зросла порівняно з 2012 роком. Це пов’язано із появою на підприємстві інших залучених обігових коштів у розмірі 566 тис.грн.. також спостерігається тенденція до зменшення кредиторської заборгованостіз 355 тис.грн. до 88 тис. грн.. або на 73,73%.

До показників, що характеризують стан оборотних коштів, можна віднести коефіцієнт реальної вартості оборотних коштів у майні підприємства (К_р.в.). Цей показник визначається як відношення вартості оборотних коштів до вартості майна підприємства:

,

де Ф_н — фактична наявність (вартість оборотних коштів, грн.);

М — вартість майна підприємства, грн.

Коефіцієнт реальної вартості оборотних коштів показує, яку частку у майні підприємства вони займають. Залежно від типу виробництва, виду продукції та інших чинників ця частка може бути різною. Але бажано, щоб вона забезпечувала можливість ритмічного, безперебійного виробництва і, у разі необхідності, швидкої ліквідності оборотних активів. [27, c. 112]

Залежно від розміщення, умов організації виробництва й реалізації продукції оборотні кошти мають різний рівень ліквідності, а отже, і ризику використання 

 Основою фінансової стійкості є виважена, раціональна організація й ефективне використання оборотних коштів. Але це не означає, що підприємство має вкладати оборотний капітал лише у високоліквідні активи з метою зниження ймовірного ризику та отримання найвищого прибутку. Головною метою діяльності підприємства є створення конкурентоспроможної продукції з високими споживчими якостями.