- •Рівненський державний гуманітарний університет Кафедразагальної психології та психодіагностики курсова робота
- •Діагностика міжособистісного спілкування підлітків
- •Розділ і. Теоретичні засади вивчення міжособистісного спілкування підлітків
- •1.1. Загальна характеристика міжособистісних стосунків у колективі.
- •1.2. Психологічні особливості підліткового віку
- •1.3.Особливості міжособистісного спілкування в групі однолітків
- •1.4. Принципи та методи діагностики міжособистісних відносин
- •2.1. Методика проведення дослідження
- •1. Методика «Соціометрія» (Дж. Морено).
- •2. Методика оцінки комунікативних і організаторських схильностей (кос).
- •2.2. Аналіз та інтерпретація отриманих результатів
- •Результати дослідження групового статусу учнів 7 класу
- •Висновки
- •Список використаних джерел
- •Додатки
- •Питання соціометричної методики
- •Бланк для відповідей
- •Опитувальник
- •Шкала оцінок комунікативних та організаційних схильностей
2.1. Методика проведення дослідження
Експериментальне дослідження було проведено на базі ЗОШ І-ІІ ступенів с. Тишиці впродовж одного місяця. Вибірка становила 30 школярів 9 класу. Для діагностики сімейних цінностей і рольових установок підлітків були використанні наступні методики:
Методика «Соціометрія» (Дж. Морено).
Методика оцінки комунікативних і організаторських схильностей (КОС).
Коротко зупинимось на використаних методиках дослідження:
1. Методика «Соціометрія» (Дж. Морено).
Засновником методу соціометричних вимірювань вважається відомий американський психіатр і соціальний психолог Дж. Морено. Сам термін «соціометрія» означає вимірювання міжособистісних взаємовідносин в групі. Сукупність міжособистісних відносин в групі, за Дж. Морено, – це та первинна соціально-психологічна структура, яка багато в чому визначає не тільки цілісні характеристики групи, але і душевний стан людини. В дослідженнях радянських психологів впровадження цього методу пов’язано з іменами Є.С. Кузьміна, Я.Л. Коломинського, В.А. Ядова, І.П. Волкова та ін.
Метод соціометричних вимірювань застосовується для діагностики міжособистісних і міжгрупових відносин з метою їх зміни, покращення і вдосконалення. Соціометрія дає можливість вивчати соціальну поведінку людей в умовах діяльності, а також рівень соціально-психологічної сумісності членів конкретних груп.
В будь-якій групі поряд із офіційною або формальною структурою спілкування, яка відображає раціональну, нормативну, обов’язкову сторону людських відносин, має місце і психологічна неофіційна або неформальна структура відносин, яка розглядається як система міжособистих відносин, заснованих на симпатії або антипатії. Формування такої структури багато в чому залежать від ціннісних орієнтацій її учасників, сприйняття і розуміння один одного, їх психологічної сумісності, взаємооцінок та самооцінок. Як правило, неформальних структур в групі виникає декілька. Неформальні групи залежать від формальної настільки, наскільки окремі індивіди підпорядковують свою поведінку цілям і задачам спільної діяльності, правилом рольової взаємодії. Метод соціометрії дозволяє виявити ці внутрішньогрупові відношення і зв’язки у вигляді числових величин і графіків. І таким чином, отримати цінну інформацію про стан групи.
Для соціометричного дослідження важливо, щоб будь-яка неформальна структура була пов’язана із формальною, тобто із системою ділових, офіційних відносин, і тим самим впливала на згуртованість всього колективу, на його продуктивність.
Найзагальніша мета соціометрії – це вивчення неофіційної структури соціальної групи і пануючої в ній психологічної атмосфери.
Соціометрична процедура проводиться наступним чином. Після постановки задач дослідження і вибору об’єктів вимірювання формуються основні гіпотези, положення і критерії опитування членів групи. При даному дослідженні неможливо дотриматися повної анонімності, інакше воно виявиться малоефективним. Вимоги експериментатора розкрити свої симпатії і антипатії часто викликають внутрішні труднощі в опитуваних. Тому деякі люди не бажають брати участь в дослідженні. Вибрані критерії або запитання соціометрії записуються в усному вигляді за типом інтерв’ю. Кожний член групи, який бере участь в опитуванні, зобов’язаний відповісти на них, вибираючи тих чи інших членів групи в залежності від власних симпатій чи антипатій, схильностей, переваг, довіри чи недовіри і т. д.
При цьому соціометрична процедура може проводитися у двох варіантах: непараметрична процедура і параметрична. При проведенні соціометрії по першому варіанту число виборів досліджуваного не обмежується, при бажанні він може обирати всіх. Такий спосіб дає можливість виявити так звану емоційну експансивність кожного члена групи і всю багатоманітність зв’язків, але він має і свої недоліки. Перш за все, це не можливість проаналізувати таку велику кількість зв’язків без застосування обчислювальної техніки, а також велика ймовірність отримання випадкового вибору, неправдивої відповіді досліджуваного, який може прикриватися формальною лояльністю до оточуючих.
При експериментальному дослідженні в даній бакалаврській роботі застосовувався другий варіант соціометрії – параметрична процедура з обмеженим числом виборів. При такій процедурі досліджуваним пропонується вибрати строго фіксоване число із всіх членів групи. Величина обмеження числа соціометричних виборів отримала назву “соціометричного обмеження” або „ліміту виборів”.
Переваги параметричної соціометричної процедури полягають у значному підвищенні надійності отриманих даних і полегшенні статистичної обробки матеріалу. З психологічної точки зору соціометричне обмеження спонукає досліджуваних більш уважно відноситися до своїх відповідей, вибирати тільки тих членів групи, які дійсно відповідають пропонованим ролям партнера, лідера або товариша по спільній діяльності. Також обмеження виборів значно знижує ймовірність випадкових відповідей. Параметрична процедура дає можливість виявити тільки найбільш суб’єктивно значимі зв’язки, найбільш типові, вибрані комунікації, а не всі багатоманітні зв’язки в групі. Це є недоліком такої процедури, а також і те, що соціометричне обмеження не дозволяє судити про емоційну згуртованість членів групи.
Основні завдання методу соціометричних вимірювань:
1) вимірювання ступеня згуртованості або незгуртованість в групі; виявлення „соціометричних позицій”, тобто авторитету членів групи згідно симпатії-антипатії, де на крайніх полюсах виявляються лідери групи і відштовхнутий;
2) виявлення внутрішньогрупових підсистем, згуртованих утворень, на чолі яких є свої неформальні лідери.
Після проведення опитування результати виборів заносяться в соціоматрицю, зо допомогою умовних знаків. Аналіз соціоматриці дає наочну картину взаємовідносин в групі. Основна перевага соціоматриці – це можливість представити вибори в числовому вигляді, що дає можливість проаналізувати членів групи згідно кількості отриманих ними виборів, а також визначити рівень згуртованості досліджуваної групи. На основі соціоматриці будується соціограма – карта соціометричних виборів (соціометрична карта).
Соціограма – схематичне зображення реакції досліджуваних один на одного при відповіді на соціометричний критерій. Соціограма дозволяє зробити порівняльний аналіз структури взаємовідносин в групі в просторі на деякій площині за допомогою спеціальних знаків [22]. Техніка соціограми дає можливість наочного уявлення групових явищ і більш глибокого їх описання, тому являється суттєвим доповненням до табличного підходу.
Аналіз соціограми полягає у знаходженні центральних, найбільш впливових членів, взаємних пар і групувань. Угрупування – це взаємопов’язані особи, які вибирають один одного. Найбільше в соціометричних вимірюваннях зустрічаються угрупування із 2, 3 членів, рідше – з 4 і більше членів.
Метод соціометричних вимірювань передбачає застосування такого поняття, як “соціометричний статус”. Під соціометричним статусом розуміють властивість особистості як елемента соціометричної структури займати певну позицію в ній, тобто певним чином співвідноситися з іншими – особистими, членами групи. Кожний член групи певною мірою взаємодіє з іншими, спілкується, обмінюється інформацією і т. д. Разом з тим кожний член групи, являючись частиною цілого (групи), своєю поведінкою впливає на властивості цілого за допомогою різних соціально-психологічних форм взаємовпливу. Суб’єктивну міру цього впливу виражає величина соціометричного статусу. Як відомо, особистість може впливати на інших як позитивно, так і негативно, тому розрізняють позитивний і негативний соціометричний статус. Надійність соціометричного методу залежить насамперед від правильності вибору критеріїв соціометрії, які залежать від мети дослідження і специфіки досліджуваної групи.
За допомогою соціометрії можна проводити вимірювання авторитету формального і неформального лідерів, виявити взаємозв’язки між членами групи, їх позитивні і негативні відношення один до одного, що дає можливість перегруповувати людей в групах так, щоб знизити напруження в колективі, яка виникає через психологічну несумісністю і взаємну неприязнь деяких членів групи.
Соціометрична методика проводиться груповим методом, її проведення не вимагає великих затрат часу (до 15 хв.). Її доцільно використовувати в роботах по вдосконаленню відносин в колективі. Однак соціометрія не є єдиним способом вирішення внутрішньогрупових проблем, причини яких полягають не лише в симпатіях і антипатіях членів групи, а в більш глибоких джерелах.
