Висновки

Підлітковий вік відзначається перебудовою соціальної активності дитини. Характерним для підлітка є прагнення до дорослості, до самостійності в різних сферах життєдіяльності. Надзвичайно важливу роль в розвитку соціальних навичок підлітків відіграє коло ровесників. В процесі становлення особистісної сфери підлітка важливим моментом формування в нього самосвідомості, чіткий напрямок свідомості на самого себе, відкриття свого внутрішнього світу. У підлітка виникає почуття дорослості – він відноситься до себе як до дорослого. Також в цьому віці відбувається формування Я-концепції, самооцінки та ідентичності.

Становище особистості у групі фіксується у понятті «соціальний статус». Володіння соціальним статусом – невід’ємна властивість будь-якої особистості. Соціальний статус – це поняття, яке включає характеристики об’єктивного становища особистості в системі міжособистісних взаємин (ставлення до неї з боку ровесників, обумовлене, перш за все, відповідністю її якостей і рольової поведінки груповим нормам та вимогам) і суб’єктивне відображення особистістю свого об’єктивного становища в групі (його усвідомлення, суб`єктивна оцінка, переживання, очікування певного ставлення від оточуючих та інтелектуально-емоційний відгук на нього).

Соціальний статус особистості – це місце у системі соціальних відносин та роль у структурі суспільства. Особливість соціального статусу особистості визначається мірою її залучення в соціальні відносини. Соціальний статус визначає світоглядно-ментальні координати особистості, формує її цінності і спосіб життя.

Результати дослідження за методикою «Соціометрія» виявили у групі 5 мікролідерів, які очолюють мікрогрупи чисельністю 4 і більше людей. Серед лідерів є 4 хлопці і 1 дівчина. Соціальний статус яких значною мірою зумовлений особистісними рисами. Для того, щоб стати лідером, на думку підлітків, необхідно володіти і такими якостями, як сила волі, вміння бути хорошим організатором, активність в шкільних і позашкільних заходах. Цінують підлітки у своїх лідерах і фізичну силу та привабливу зовнішність, а також такі риси, як чесність, доброта, чуйність, взаємовиручка, доброзичливість, почуття справедливості, рівність, ініціативність, відкритість і щирість, почуття власної гідності.

Результати дослідження за методикою «Оцінка комунікативних і організаторських схильностей (КОС)» показали, що низький рівень прояву комунікативних схильностей діагностується у 4 (13%) учнів, нижче середнього – 6 (20%), середній – 11 (37%), високий – 6 (20%), вищий – 3 (10%). Низький рівень прояву організаторських схильностей спостерігається у 5 (17%) учнів, низький – 8 (27%), середній – 10 (32%), високий – 5 (17%), вищий – 2 (7%).

За методикою «16 PF особистісний опитувальник Р. Кеттела» було виявлено, що для учнів 7 класу характерні відкритість, комунікабельність, уважність, доброта, м’якість у стосунках, самовпевненість, реалістичність суджень, практичність, деяка жорсткість та ін.

В підлітковому віці положення лідера в групі можна досягти лише при наявності певних особистісних якостей, які найбільше цінуються підлітками. Найпривабливішими являються такі якості, як товариськість, вміння бути вірним другом, готовність прийти на допомогу, повага до товаришів, комунікабельність. Також важливою рисою, яка впливає на становлення лідерства в підлітковому віці, за результатами досліджень, виявилося успішність лідера у навчанні, зокрема, наявність у нього реальних глибоких знань і готовність поділитися ними з однолітками.

Внаслідок аналізу даних дослідження були виділені і ті особисті якості, при наявності яких, на думку підлітків, лідером стати не можна. Це якості, якими володіють аутсайдери досліджуваних груп: невміння спілкуватися з товаришами і підтримувати з ними дружні стосунки, неповага до товаришів, замкнутість, пасивність в шкільних і позашкільних справах, не цікавість. Надмірна сором’язливість, агресивність, неакуратність, неприваблива зовнішність. З набором таких якостей підліток стає непривабливим для своїх однолітків, в нього формуються занижена самооцінка, що і зумовлює ізольоване положення підлітка в групі.

Отже, кожна особистість посідає певне місце в тій чи іншій групі, набуваючи тим самим соціального статусу. Ця ніша є відносним становищем людини в групі, що наділяє її правами і обов’язками, дає можливість виконувати певну роль і отримувати оцінку. Такі риси особистості, як гуманізм, відповідність соціальному статусу, компетентність, моральність та етика дають змогу успішно розвиватися особистості.