- •Літературознавство як наука. Комплекс літературознавчих дисциплін.
- •3.Принципи традиційної класифікації літературних творів на роди і види/жанри.
- •4. Лірика та її жанри. Класифікація за різними жанровими ознаками.
- •3. Жанр (пісня, ода, елегія, епіграма тощо).
- •5.Епос та епічні жанри. Принцип жанроутворення.
- •6. Драма як рід: генезис, особливості, основні жанри.
- •7.Трагедія як драматичний жанр: генезис, особливості.
- •8. Комедія як драматичний жанр: генезис, особливості.( все є вище).
- •9.Драма як літературний жанр: генезис, особливості, роль у жанровій еволюції літератури.
- •10. Міжродові та суміжні утворення у художній літературі: генезис, особливості, приклади (поема, байка, балада, дума, билина).
- •11.Тема й тематика, проблема й проблематика, художня ідея й тенденція літературного твору.
- •12. Пафос, або тип авторської емоційності. Види пафосу.
- •13.Художній конфлікт у літературно-художньому творі. Типи конфліктів.
- •14.Фабула і сюжет. Співвідношення понять. Різні стадії розгортання сюжету.
- •15.Композиція. Сюжетні й позасюжетні елементи композиції.
- •16. Поняття художньої мови. Значення цього аспекту для вивчення творів красного письменства.
- •17.Тропи: їх функція, основні види (метафора, метонімія, синекдоха). Проілюструвати відповідь прикладами.
- •18. Поняття стилістичної фігури: їх функція, типи, приклади.
- •19. Фонетичні засоби увиразнення художньої мови (асонанс, алітерація, епіфора, анафора).
- •20.Вірш і проза як два типи художнього тексту. Специфіка віршового тексту.
- •21.Поняття віршової системи. Основні види віршових систем (квантитативна і квалітативна) та принцип їх розділення.
- •22. Силабічне й тонічне віршування як основні види квалітативної системи віршування. Визначальні чинники.
- •23. Силабо-тонічна система віршування: визначальні чинники, двоскладові й трискладові метри.
- •24. Рима. Її функції у вірші, принципи класифікації..).
- •1. За місцем ритмічного акцену (наголосу) в суголосних словах на:
- •2. За різними ознаками рими поділяються ще на ряд видів:
- •25.Строфа. Функції строфи в поетичному тексті. Різновиди строф.
- •26. Літературний процес. Внутрішні й зовнішні чинники його розвитку.
- •27.Стадіальність літературного розвитку. Періодизація за д. Чижевським, с. Аверинцевим.
- •28. Класицизм у літературі.
- •29.Бароко в літературі.
- •31.Реалізм у літературі. Класичний реалізм. Явище соцреалізму (дискусія навколо нього).
- •32. Натуралізм у літературі.
- •33.Модернізм і його три стадії розвитку (декаданс, власне модернізм, авангардизм).
- •34. Модернізм (у вузькому сенсі слова) і його стильові течі (символізм, імпресіонізм, акмеїзм).
- •35.Авангардизм і його стильові течії (футуризм, дадаїзм, сюрреалізм, експресіонізм).
27.Стадіальність літературного розвитку. Періодизація за д. Чижевським, с. Аверинцевим.
Виділяються літератури давні, середньовічні і, - літератури Нового часу з їх власними етапами (услід за Відродженням - бароко, класицизм, просвітництво з його гілкою сентименталізму, романтизму, нарешті, реалізму, з яким в XX ст. співіснує і успішно конкурує модернізм).
Важливою рисою даввніх і середньовічних літератур була нестійкість текстів, наявність в них химерних сплавів "свого" і "чужого", а внаслідок цього - "розмитість" меж між оригінальною і перекладною писемністю. У Новий же час література емансипується як явище власне художнє; писемність стає домінуючою формою словесного мистецтва; активізується відкрите індивідуальне авторство; літературний розвиток набуває набагато більшого динамізму. Усе це представляється безперечним.Складніше йде справа з розмежуванням літератур давніх і середньовічних. Воно не складає проблеми стосовно Західної Європи (старогрецька і давньоримська античність принципово відрізняються від середньовічної культури "північніших" країн), але викликає сумніви при зверненні до літератур інших, передусім східних.
С.Аверинцев.
Перша стадія - це "архаїчний період", де безумовно впливова фольклорна традиція. Тут переважає міфопоетична художня свідомість і ще відсутня рефлексія над словесним мистецтвом, а тому немає ні літературної критики, ні теоретичних студій, ні художньо-мистецьких програм. Усе це з'являється лише на другій стадії літературного процесу, початок якій поклало літературне життя Древньої Греції середини 1 тисячоліття до н.е. і яка тривала до середини XVIII ст. - переважання традиціоналізму художньої свідомості і "поетики стилю і жанру" : письменники орієнтувалися на заздалегідь готові форми , що відповідали вимогам риторики, і були залежні від жанрових канонів. У рамках цієї другої стадії, у свою чергу, виділяються два етапи, рубежем між якими стало Відродження. На другому з цих етапів, такому, що прийшло на зміну середньовіччю, літературна свідомість робить крок від безособового початку до особистого (хоча ще у рамках традиціоналізму); література більшою мірою стає світською.
На третій стадії, що почалася з епохи Просвітництва і романтизму-"індивідуально-творча художня свідомість". Віднині домінує "поетика автора", що звільнився від всевладдя жанрово-стильових приписів риторики. Тут література, як ніколи раніше, "гранично зближується з безпосереднім і конкретним буттям людини, переймається його турботами, думками, почуттями, створюється за його міркою"; настає епоха індивідуально-авторських стилів; літературний процес найтіснішим чином сполучається "одночасно з особою письменника і дійсністю", що оточує його.
Д.Чижевський розвиток укр..л-ри:
Доба монументального стилю — 11 ст.
Доба орнаментального стилю — 12-13 ст.
Переходова доба — 14-15 ст.
Ренесанс та Реформація — кінець 16 ст.
Бароко — 17-18 ст.
Класицизм — кінець 18 ст. — 40 роки 19 ст.
Романтика — кінець 20-х років — початок 60-х років 19 ст.
Реалізм — від 60-х років 19 ст.
Символізм — початок 20 ст.
