- •Літературознавство як наука. Комплекс літературознавчих дисциплін.
- •3.Принципи традиційної класифікації літературних творів на роди і види/жанри.
- •4. Лірика та її жанри. Класифікація за різними жанровими ознаками.
- •3. Жанр (пісня, ода, елегія, епіграма тощо).
- •5.Епос та епічні жанри. Принцип жанроутворення.
- •6. Драма як рід: генезис, особливості, основні жанри.
- •7.Трагедія як драматичний жанр: генезис, особливості.
- •8. Комедія як драматичний жанр: генезис, особливості.( все є вище).
- •9.Драма як літературний жанр: генезис, особливості, роль у жанровій еволюції літератури.
- •10. Міжродові та суміжні утворення у художній літературі: генезис, особливості, приклади (поема, байка, балада, дума, билина).
- •11.Тема й тематика, проблема й проблематика, художня ідея й тенденція літературного твору.
- •12. Пафос, або тип авторської емоційності. Види пафосу.
- •13.Художній конфлікт у літературно-художньому творі. Типи конфліктів.
- •14.Фабула і сюжет. Співвідношення понять. Різні стадії розгортання сюжету.
- •15.Композиція. Сюжетні й позасюжетні елементи композиції.
- •16. Поняття художньої мови. Значення цього аспекту для вивчення творів красного письменства.
- •17.Тропи: їх функція, основні види (метафора, метонімія, синекдоха). Проілюструвати відповідь прикладами.
- •18. Поняття стилістичної фігури: їх функція, типи, приклади.
- •19. Фонетичні засоби увиразнення художньої мови (асонанс, алітерація, епіфора, анафора).
- •20.Вірш і проза як два типи художнього тексту. Специфіка віршового тексту.
- •21.Поняття віршової системи. Основні види віршових систем (квантитативна і квалітативна) та принцип їх розділення.
- •22. Силабічне й тонічне віршування як основні види квалітативної системи віршування. Визначальні чинники.
- •23. Силабо-тонічна система віршування: визначальні чинники, двоскладові й трискладові метри.
- •24. Рима. Її функції у вірші, принципи класифікації..).
- •1. За місцем ритмічного акцену (наголосу) в суголосних словах на:
- •2. За різними ознаками рими поділяються ще на ряд видів:
- •25.Строфа. Функції строфи в поетичному тексті. Різновиди строф.
- •26. Літературний процес. Внутрішні й зовнішні чинники його розвитку.
- •27.Стадіальність літературного розвитку. Періодизація за д. Чижевським, с. Аверинцевим.
- •28. Класицизм у літературі.
- •29.Бароко в літературі.
- •31.Реалізм у літературі. Класичний реалізм. Явище соцреалізму (дискусія навколо нього).
- •32. Натуралізм у літературі.
- •33.Модернізм і його три стадії розвитку (декаданс, власне модернізм, авангардизм).
- •34. Модернізм (у вузькому сенсі слова) і його стильові течі (символізм, імпресіонізм, акмеїзм).
- •35.Авангардизм і його стильові течії (футуризм, дадаїзм, сюрреалізм, експресіонізм).
9.Драма як літературний жанр: генезис, особливості, роль у жанровій еволюції літератури.
Драма - рід літератури, у якому поєднуються епічний і ліричний способи зображення. Основою драматичного твору є конфлікт, його зміст розкривається через гру акторів. Драма показує людину в напружений момент життя, розкриває характер через дії, вчинки, рух її душі. Драматичні твори мають динамічний сюжет, їх пишуть у формі розмови дійових осіб. Авторська мова використовується лише у ремарках, які виконують службову функцію. У них повідомляється про вигляд, вік персонажів, їх професії, риси вдачі, подається опис сцени.
Драматичний твір ділиться на частини, які називаються діями або актами. Акти складаються з яв, поява нової дійової особи означає нову яву, не у всіх творах є яви. Між діями є перерви (антракти), які необхідні для зміни декорацій, а також відпочинку акторів і глядачів. Драматичні твори, призначені для сценізації, — невеликі за обсягом (70—80 стор. тексту), бо тривалість вистави не може перевищувати 3—4 години.Драма як літературний рід поділяється на три види: трагедію, комедію і власне драму.
У драматичному творі — невелика кількість подій і дійових осіб, як правило, — одна сюжетна лінія, коли є побічні, то розвинені слабо і підпорядковані головній. Основні засоби характеристики дійових осіб — вчинки, дії, жести, міміка, мова. Емоційне сприйняття гри акторів посилює музика.
Її зародження можна помітити в драматургії античності .Частина літературознавців вважає, що драма як окремий жанр виникла лише у XVIII столітті.
Першими теоретиками драми стали Дідро Дені, Лессінґ, які обґрунтували її специфіку та значення для розвитку літератури і театру. Вони ж і першими втілювали в життя теоретичні положення, давши світові так звану міщанську драму (Д. Дідро — «Позашлюбний син», «Батько родини»; Лессінґ — «Міс Сара Сампсон», «Емілія Галотті»).В основі цих творів лежали сімейно-родові конфлікти. На рубежі XVIII - XIX століття міщанська драма в західноєвропейській літературі зазнала серйозних змін. У ній переважає дидактичне начало, герої існують у тісному родинному мікросвіті. Поступово в міщанській драмі посилюються мелодраматичні елементи, простежується зародження нового жанру — мелодрами.
У літературі XIX ст. домінувала реалістична драма (О. Пушкін, М. Гоголь, Олександр Островський, Лев Толстой, Антон Чехов). Поряд з реалістичною драмою (Р. Роллан, Дж. Прістлі, Ш. О'Кейсі, Артур Міллер, В. Гавел) важливу роль відіграє інтелектуальна драма, пов'язана з філософськими засадами екзистенціалізму (Жан-Поль Сартр, Жан Ануй), а також драма абсурду.
В українській літературі драма з'являється на початку XIX ст. («Наталка Полтавка» Івана Котляревського, «Простак» В. Гоголя, «Быт Малороссии в первую половину 18 столетия».
Особливості:
художнє відтворення подій повсякденного, громадського чи побутового життя
зображення людського горя й страждань без трагедійного загострення;
викриття й засудження негативних соціальних і побутових явищ та недоліків у характері персонажів
закінчення твору благополучне або нещасливе для головного героя;
діалогічний спосіб викладу художнього матеріалу;
прозова форма (рідше – віршова);
обсяг середній.
