- •Правила оформлення учбових завдань
- •Тема 1. Метод проекцій
- •Тема 1. Метод проекцій
- •Тема 1. Метод проекції
- •Тема 2. Комплексне креслення точки
- •Тема 2. Комплексне креслення точки
- •Тема 3. Комплексне креслення прямої I кривої ліній
- •Тема 3. Комплексне креслення прямої
- •Тема 4. Комплексне креслення площини
- •Тема 4. Комплексне креслення площини
- •Тема 4. Комплексне креслення площини
- •Тема 5. Комплексне креслення поверхонь
- •Тема 5. Комплексне креслення поверхонь
- •Тема 5. Комплексне креслення поверхонь
- •Тема 5. Комплексне креслення поверхонь
- •Тема 5. Комплексне креслення поверхонь
- •Тема 5. Комплексне креслення поверхонь
- •Тема 5. Комплексне креслення поверхонь
- •Тема 6. Взаємне положення та належність геометричних фігур
- •Тема 6. Взаємне положення та належність геометричних фігур
- •Тема 6. Взаємне положення та належність геометричних фігур
- •Тема 6. Взаємне положення та належність геометричних фігур
- •Тема 7. Перетин прямої лінії площиною
- •Тема 7. Перетин прямої лінії площиною
- •Тема 8. Перетин площин
- •Тема 8. Перетин площин
- •Тема 9. Перетин поверхні прямою лінією
- •Тема 9. Перетин поверхні прямою лінією
- •Тема 9. Перетин поверхні прямою лінією
- •Тема 9. Перетин поверхні прямою лінією
- •Тема 9. Перетин поверхні прямою лінією
- •Тема 9. Перетин поверхні прямою лінією
- •Література
Тема 5. Комплексне креслення поверхонь
5.1. Загальні відомості про поверхню
Поверхня розглядається як сукупність послідовних положень рухомої лінії або іншої поверхні у просторі.
Лінію (пряму, криву), яка створює поверхню, називають твірною, лінію, по якій вона рухається, - напрямною.
Сукупність твірних (в, в1, в2 ... вn) i напрямних (а, а1 а2 ... аn) лінії, об’єднаних будь-якою запальною ознакою (законом), називають лінійним каркасом, а спосіб утворення поверхні таким шляхом - кінематичним.
Сукупність основних параметрів, які використовують для побудови
поверхні, називають визначником поверхні. Наприклад, визначником конуса можуть бути вісь та твірна або вершина та напрямна лінія. Для надання наочності кресленню поверхонь будують обриси проекцій, тобто проеціюючі поверхні на (П1, П2, П3).
Тема 5. Комплексне креслення поверхонь
5.2. Багатогранники (піраміда, призма)
Багатогранником називається тіло, обмежене багатогранною поверхнею. Багатогранна поверхня утворюється частинами площин, що називаються гранями, а сторони граней - ребрами. Сукупність ребер та вершин утворюють сітку багатогранника. Кілька площин, які перетинаються у одній точці, утворюють пірамідальну поверхню. Точку їхнього перетину називають вершиною. Багатогранник, у якого дві грані однакові n-кутники, що лежать у паралельних площинах, а решта n-граней - паралелограми, називають призмою. Призма, у якої бічні ребра перпендикулярні до и основ, називається прямою, а всі інші - похилими. Видимість проекцій ребер граних поверхонь визначають за допомогою променів зору до площин проекцій i розташування конкуруючих точок, наприклад 1, 2 та 3,4.
Тема 5. Комплексне креслення поверхонь
5.3. Циліндричні та конічні поверхні
Поверхня, утворена рухом прямої, що проходить через нерухому точку S та нерухому криву т, називається конічною. Пряму l(l1, l2) називають твірною, а криву m(m1, m2) - напрямною. Точку А(А1, А2) на поверхні конуса знаходимо за допомогою додаткової твірної l(l1, l2).
Поверхня, утворена рухом прямої (твірної), що переміщується паралельно сама собі и перетинає деяку задану плоску криву (напрямну), називається циліндричною поверхнею. Точки K(K1, K2) і N(N1, N2) на поверхні циліндра знаходимо за допомогою додаткових твірних l(l1, l2) та l\(l\1, l\2).
а
б
в
г
Тема 5. Комплексне креслення поверхонь
5.4. Поверхні сфери та глобоїда
Множина точок тривимірного простору, що лежать однаковій відстані від даної точки (центра), називається сферою. Вона утворюється шляхом обертання кола навколо його діаметра. Точки 1, 2 на поверхні сфери знаходимо за допомогою плоского зрізу сфери, проекції якого у вигляді кола m(m1, m2) називають паралеллю. На фронтальній проекції цієї паралелі точки 1,2 збігаються (12 º22).
В
ідтинок
торової поверхні, який утворюється
шляхом обертання дуги кола навколо осі
і(і1,
і2),
називається глобоїдом. Визначення точок
1,
2
на поверхні глобоїда проводиться подібно
побудові на сфері. Глобоїди використовуються
для виготовлення тороїдних (глобоїдних)
передач.
