Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Основні законодавчі акти.docx
Скачиваний:
1
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
272 Кб
Скачать
☆
  1. Нещасні випадки. Класифікація нещасних випадків.

Подію, яка викликала травму, називають нещасним випадком.

Нещасний випадок на виробництві — випадок, що стався внаслідок дії на працівника небезпечного чи шкідливого виробничого фактора під час виконання працівником трудових обов’язків чи завдання керівника робіт.

Класифікація нещасних випадків:

Види нещасних випадків:

  1. Класифікація приміщень за ступенем електробезпеки. Заходи по зменшенню небезпеки поразки електричним струмом.

  1. Травми та професійні захворювання.

Травма — це тілесне пошкодження, тобто порушення цілісності тканин та органів тіла в результаті зовнішнього впливу, що супроводжується розладом функцій окремих органів чи всього організму.

Виробнича травма — це травма, отримана працівником на виробництві та викликана невиконанням вимог безпеки праці.

Професійними захворюваннями вважаються захворювання, які виникли виключно в результаті здійснення професійної діяльності з використанням шкідливих речовин або при певних видах робіт.

Особливу увагу слід звернути на аналіз травматизму і професійної захворюваності. При проведенні аналізу ставляться такі завдання:

— виявлення причин нещасного випадку;

— визначення найнебезпечніших видів робіт та процесів;

— виявлення факторів, які характерні щодо травматизму на даному робочому місці, цеху, підрозділі;

— виявлення загальних тенденцій, які характерні щодо трав­матизму на даному робочому місці, цеху, підрозділі.

Мета аналізу травматизму — це розробка заходів запобігання нещасним випадкам, у зв’язку з чим потрібно систематично аналізувати й узагальнювати причини травматизму.

Ступінь втрати працездатності визначається медико-соціаль­ною експертною комісією (МСЕК) у відсотках до професійної працездатності, яку мав потерпілий до ушкодження здоров’я.

  1. Норми та методи захисту від іонізуючого випромінювання.

Уперше толерантну дозу в рентгенах запропонувала Національна комісія захисту від опромінення США на початку 1934 року. Цілком логічно, що вона базувалася на припущеннях Д.Машталлера щодо 1/10 еритемної дози на рік. Виміряну в повітрі дозу 550 рентгенів було округлено до 600 рентгенів, а кількість робочих днів на рік в умовах рентгенівського випромінювання було прийнято 250. Отже, граничну дозу було обмежено - 0,24 рентгена на день. Через півроку Міжнародна комісія з радіаційного захисту виконала аналогічні дослідження і прийняла дозу 0,25 рентгена на день. Це значення, у свою чергу, було округлено до 0,2 рентгена на день. У 1949 році дозу професійного опромінення було зменшено до 0,3 рентгена на тиждень, а в 1956 році - до 5 бер на рік, що в багатьох країнах залишилося дотепер.

Нормування радіаційної безпеки здійснюють для таких категорій осіб:

· А (персонал) - особи, які постійно або тимчасово працюють безпосередньо з ДІВ;

· Б (персонал) - особи, які безпосередньо не зайняті на роботах з ДІВ, але у зв'язку з розташуванням робочих місць у приміщеннях та на промислових майданчиках об'єктів з радіаційно-ядерними технологіями можуть додатково опромінюватися;

· В - населення загалом.

Захист від іонізуючих випромінювань забезпечується такими засобами та методами:

  • ізоляцією чи огородженням джерел випромінювань за допомогою спеціальних камер, огорож, екранів;

  • обмеженням часу перебування персоналу в радіаційно-небезпечній зоні;

  • віддаленням робочого місця від джерел випромінювання;

  • використанням дистанційного керування;

  • застосуванням приладів сигналізації і контролю;

  • використанням засобів індивідуального захисту.

  1. Повідомлення про нещасні випадки, їх розслідування та облік. Спеціальне розслідування.

  2. Параметри електромагнітних полів, їх класифікація, вплив на людину.

  3. Повідомлення про профзахворювання та розслідування його причин, реєстрація та облік.

  4. Електромагнітні випромінювання радіочастотного діапазону їх класифікація, вплив на людину.

Електромагнітні випромінювання — це процес утворення вільного електромагнітного поля, що випромінює заряджені частинки, які прискорено рухаються. Головними їх джерелами є телевізійні передавачі та радіолокаційні станції, пристрої сотового та інших видів радіозв’язку, високовольтні мережі електропередач, електротранспорт, установки радіозв’язку, комп’ютерна техніка.

Підвищений рівень електромагнітних випромінювань шкодить здоров’ю людини. Передусім від цього страждають нервова і серцево-судинна системи, виникають головний біль, зниження точності робочих рухів, млявість, перевтома, порушення сну.