9. Галузеві, регіональні системи управління охороною праці.

Управління охороною праці на всіх рівнях — державному, регіональному, галузевому, на рівні підприємства, підприємців базується на законодавчих та нормативно-правових актах про охорону праці. Кабінет Міністрів України забезпечує реалізацію державної політики щодо управління охороною праці, визначає функції міністерств та інших центральних органів державної виконавчої влади щодо створення безпечних і нешкідливих умов праці, затверджує національну програму поліпшення стану безпеки, гігієни праці й виробничого середовища.

На галузевому рівні суб‘єктом управління є відповідне галузеве міністерство, а об‘єктами управління – діяльність підприємств, установ та організацій галузі по забезпеченню на них безпечних і здорових умов праці.

Суб‘єкт управління на регіональному рівні – відповідна державна адміністрація, а об‘єкт управління – діяльність підприємств, установ та організацій, що розташовані на території даного регіону по забезпеченню на них безпечних і здорових умов праці.

Регіональний контроль реалізується посадовими особами, повноважними представниками та службами місцевих органів виконавчої влади й органів місцевого самоврядування на підприємствах, в установах, організаціях, розташованих (зареєстрованих) на території відповідного регіону. Завданням органів і служб регіонального контролю є профілактика правопорушень у сфері охорони праці на підприємствах, в установах, організаціях, розташованих на відповідній території. Головна функція цих органів і служб полягає в забезпеченні контролю за додержанням законів та інших нормативно-правових актів з цих питань власниками малих підприємств, фірм, фермерських та інших господарств і фізичними особами — підприємцями, які зареєстровані відповідними місцевими органами виконавчої влади і не підпорядковані (не підконтрольні) органам та службам відомчого контролю.

10. Фізико-хімічні основи горіння та пожежонебезпечність речовин. Пожежі. Причини їх виникнення та шляхи розповсюдження.

Під горінням слід розуміти складний фізико-хімічний процес окислення, який супроводжується виділенням тепла та випромінювання світла. За звичайних умов процес горіння характеризується з’єднанням горючої речовини з киснем. Тому для горіння необхідно три компоненти:

1. Речовина, яка здатна горіти;

2. Окислювач (кисень, кисневмісні речовини, хлор, фтор, окиси азоту);

3. Джерело запалювання.

В залежності від стану горючих систем горіння буває гомогенне і гетерогенне. При гомогенному горінні всі горючі речовини перебувають в однакових агрегатних станах, в іншому випадку це гетерогенне горіння.

В залежності від швидкості розповсюдження полум’я горіння поділяють на:

- детонаційне (тис м/с);

- вибухове (сотні м/с);

- дефлеграційне (десятки м/с).

Пожежо-вибухонебезпчність виробництв визначається агрегатним станом речовин та матеріалів, та їх показниками пожежовибухонебезпечності. Показники: група спалимості, температура займання, температура спалаху, температура самозаймання та ін.

Горючість – це здатність речовини або матеріалу до горіння.

Займання – це початок горіння під дією джерела запалювання.

За спалимістю речовини та матеріали поділяються на три групи:

1. Горючі

2. Негорючі

3. Важкогорючі.

Пожежа — це неконтрольоване горіння поза спеціальним вогнищем, що поширюється в часі і просторі та створює загрозу життю і здоров’ю людей, навколишньому середовищу, призводить до матеріальних збитків.

Причини виникнення пожеж:

- необережне поводження з вогнем (куріння в недозволених місцях);

- виконання вогневих робіт;

- незадовільний стан електро-технічних приладів, порушення правил їх вантажу та експлуатації;

- порушення режимів технологічних процесів;

- несправність опалювальних приладів та порушення правил їх експлуатації;

- невиконання вимог нормативних та законодавчих документів з питань пожежної безпеки.

Небезпечними факторами пожежі є такі:

-відкритий вогонь та іскри;

-підвищена температура повітря, предметів і т. п.;

-токсичні продукти горіння;

-обвалення й пошкодження будинків, споруд, установок;

-вибухи;

-підпали і т.д.

При забезпеченні пожежної безпеки вирішують чотири такі задачі:

• запобігання пожеж і утворення джерел загоряння, забезпечення пожежного захисту;

• локалізація виниклих пожеж;

• захист людей і матеріальних цінностей;

• гасіння пожеж.

Запобігання пожежі досягається виключенням утворення горючого середовища і джерел запалювання, а також підтримкою параметрів середовища в межах, що виключають виникнення та підтримку процесу горіння.