3.2 Об′ємно-планувальні параметри павільйону, що визначаються функціональними вимогами
Відмітка низу перекриття (даху), як правило, задається на висоті 2,5-3 м, що забезпечує внутрішній комфорт споруди.
Вітрозахисні стінки у павільйонах напівзакритого типу виконуються мінімальної висоти 2,2 м. Необхідно також враховувати умови продмухання вітром. Звідси вимога розміщувати стінки із трьох сторін павільйону. У той же час необхідно пам’ятати, що бажано забезпечити зоровий огляд із середини павільйону у сторону під′їзду транспорту.
Павільйони облаштовують:
лавами із спинками ,
інформаційними стендами та електронними пристроями,
рекламними установками,
елементами фітодизайну та озеленення,
світильниками,
смітниками.
За сутністю справи у павільйону для очікування громадського транспорту формується своєрідна зона відпочинку та очікування для пасажирів.
До елементів благоустрою можуть входити:
різні види замощення,
підпорні стінки,
елементи мікрорельєфу.
Озеленення вирішується невеличкими групами дерев, чагарниками, газонами та квітниками.
4. Архітектурне рішення павільйону
4.1 Вимоги до об′єкту та його властивості
Архітектурне рішення павільйону формується на перетині врахування різноманітних вимог:
соціальних;
функціональних-ергономічних;
матеріально-конструктивних;
художньо-образних;
економічних.
Ці вимоги у процесі проектування перетворюються у властивості того об’єкту, який проектується.
Властивості які отримує об’єкт проектування виступають як кінцева мета - процесу проектування. Необхідність в проектуванні завжди виникає тоді, коли певна соціальна ситуація перестає відповідати соціальним ідеалам які сформувалися у суспільстві на той час. Виникає протиріччя між ними, яке і повинне розрішити проектування. Воно повинне створити модель об′єкта, який при його реалізації будівництвом змінює ситуацію (із «проблемної» через «проектну» в «ідеальну») та переводить її до ідеального стану.
Між вимогами які повинні перетворитися у властивості об′єкта проектування виникають дуже складні зв’язки та взаємодії які повинні стати окремими сторонами об’єкта проектування.
Об′єкт проектування як матеріальне тіло повинен відповідати законам природи, а як громадський об’єкт – законам соціальної дійсності. До природніх належать – фізичні, хімічні, енергетичні властивості об′єкта, а до громадських – економічність, корисність, зручність, краса.
Найбільш важлива властивість майбутнього об’єкту - це його основна функція, його призначення, бо вона допомагає користувачеві задовольняти його потреби у цьому. Іншими властивостями можуть бути:
приємний зовнішній вигляд;
легкість створення;
безпечність;
довговічність,
надійність та інші.
4.2 Схема процесу проектування об′єкту
Перш ніж приступити до проектування – проектувальник повинен скласти бажаний перелік властивостей майбутнього об’єкту. У процесі створення ці властивості будуть визначати вибір проектного рішення. Нажаль , неможливо проектувати об’єкт таким шляхом, щоб бажані властивості визначалися одна за одною так, як ці властивості не є незалежними змінними. Але дизайнер із Данії Е.Тьялве пропонує серед усіх властивостей виділити 5 властивостей, які у сумі повністю визначають об’єкт, який проектується (малюнок 4).
Для об’єкта у цілому такими властивостями є:
структура – елементи об’єкту та їхні взаємодії;
форма;
матеріал,
розміри,
поверхні.
Важливо підкреслити, що ці властивості є змінними – якими проектувальник може маніпулювати, а модель об’єкту проектування створюється послідовним рішенням питань, які пов’язані із цими змінними.
Окрім цього пропонується розрізняти властивості на бажані та ті, що фактично отримані (малюнок 4).
Малюнок 4 Основні властивості є змінними параметрами, якими архітектор може маніпулювати; від цих властивостей залежать інші властивості об′єкта
На етапі аналізу, коли формується проектна ситуація, вивчається комплекс проблем або проблема розглядається з усіх сторін (підрозділ 2.2). Результати цього вивчення виражаються, із однієї сторони – у переліку властивостей об’єкта, які потрібні. Вони створюють критерії, які слугують фундаментом для вибору проектного рішення.
Далі, слідує етап синтезу, тобто етап, на котрому створюється проектне рішення об′єкту. Воно формується шляхом попереднього (грубого) визначення крок за кроком основних властивостей:
структури,
форми,
матеріалу,
розмірів,
поверхонь
Коли вирішене питання основних властивостей об’єкту , проектування об’єкту завершується і його може бути збудовано. Після будівництва об’єкт має властивості котрі, як можливо сподіватися, близькі до потрібних властивостей, які були встановлені у первісному аналізі.
Малюнок 5 Модель процесу проектування, яка показує етапи створення об′єкту.
На початковому етапі проектування – етапі проектної розробки, зустрічаються два види вихідних даних, які витікають із передпроектного етапу (етапу аналізу обстановки та ситуації - підрозділи 2.1 та 2.2).
А саме:
з однієї сторони –
визначення потрібної функції – основної функції (можливо декількох підпорядкованих функцій) – 1,2 етап;
з іншої сторони –
перелік потрібних властивостей, котрі можуть бути також описані, як критерії оптимального вибору (малюнок 5).
На етапі синтезу – наступним кроком є визначення якісної структури об′єкту (3 етап). Яка у свою чергу складається із декількох кроків:
поділу головної функції на підфункції,
далі слідкує – пошук можливих засобів реалізації підфункцій (малюнок 6),
сполучення їх у основні структури (у якісно визначену структуру т. б. те із чого складається об′єкт),
Наступний етап синтезу –
створення кількісно визначеної структури (як адаптації якісно визначеної структури – де вирішуються параметри оптимізовано і де визначається відносне розташування елементів структури) – 4 етап
Наступний крок – визначення форми об′єкту (5 етап). Форма розглядається у двох паралельних гілках:
загальна форма, та
форма елементів, які її складають, - визначаються одночасно.
Подібна форма елементів вбирає специфікацію:
матеріалів,
розмірів,
поверхонь.
Із схеми процесу проектування об’єкта (малюнок 3) видно, що критерії для оптимального вибору використовуються протягом усього процесу проектування у якості даних, які керують і для управління кожним кроком при прийнятті рішень.