- •1.«Павільйон для очікування громадського транспорту», загальні положення
- •1.1. «Павільйон для очікування громадського транспорту», як складова транспортної системи міста
- •1.2. Павільйон , як різновид малої архітектурної форми
- •2. Містобудівні аспекти проектування
- •2.1. Аналіз містобудівної обстановки
- •2.2 «Проектна ситуація» та аналіз «ситуації»
- •3.Функціонально планувальна організація павільйону
- •3.1 Рекомендації та нормативні вимоги при проектуванні павільйону
- •4. Архітектурне рішення павільйону
- •4.1 Вимоги до об′єкту та його властивості
- •4.2 Схема процесу проектування об′єкту
- •3.2 Об′ємно-планувальні параметри павільйону, що визначаються функціональними вимогами
- •4.3 Функціональна організація об’єкта
- •4.4 Підфункції об′єкта та засоби їх реалізації
- •4.5 Створення «якісно» визначеної структури об′єкта
- •4.6 «Кількісно» визначена структура об′єкта
- •4.7 Загальна форма об’єкта
- •4.8 Форма елементів об’єкту
- •4.9 Синтез об’єкту
- •5. Конструктивне рішення павільйону
- •5.1 Конструктивна система та матеріли для павільйону
- •6.Склад проекту
- •7. Графічне оформлення проекту
4.7 Загальна форма об’єкта
Загальна форма об’єкта проектування (павільйону) – визначається позмінно із формою його елементів (5 етап).
Вимоги які пред’являються до загальної конструкції (форми об′єкту) залежать від вибору із яким приходиться мати справу.
Якщо естетичні критерії мають важливе значення, то конструкція (форма) елементів повинна бути пристосована до загальної конструкції (форми).
Якщо переважне значення технічних та економічних критеріїв тоді перевага у межах загальної конструкції (формі) належить конструкції (формі) елементів.
4.8 Форма елементів об’єкту
Конструктивні форми індивідуальних елементів визначаються на 5 етапі – детальної розробки об′єкта. відправним пунктом на цьому рівні може слугувати розгляд форми функціональних поверхонь. Ефективні критерії у цьому випадку знаходяться за перевагою на підставі:
функцій,
міцності,
методів виробництва деталей.
Типовими видами діяльності, які виконуються на даному рівні це перш за усе:
розрахунок,
розробка ескізів,
виготовлення креслень.
Тут надзвичайно важливо користуватися ескізами, які виконуються від руки, за допомогою нескладної методики. По мірі того, як визначаються форми елементів, ці ескізи замінюються іншими, які виконані вже за допомогою інструментів для креслення та масштабними кресленнями.
Кінцеве креслення кожного елемента (деталі) вирішує питання:
вибору матеріалу,
розмірів,
поверхонь,
допусків та,
технології виробництва.
У робочих кресленнях наводять характеристики елементів виробів (деталей) які відбивають чотири основні властивості:
форму,
матеріал,
розміри,
поверхні,
а також іншу інформацію,наприклад,
програму виготовлення об’єкту,
данні технологічного процесу,
номер креслення,
дату та ін.
П′яту основну властивість –
структуру – вказують у складних кресленнях (збиральних), які показують як повинне виконуватися складання деталей (елементів) у систему цілого.
4.9 Синтез об’єкту
Кожний етап синтезу об’єкта наближає проектувальника до мети – моделі об’єкта.
Не дивлячись на різний зміст етапів, усі вони мають наступну типову послідовність:
пошук рішень;
вивчення рішень;
оцінка та вибір рішень для подальшої роботи.
Пошук рішень.
Проводиться шляхом генерації ідей – інтуїтивно або системно.
Вибір методу залежить від етапу синтезу об’єкта.
Мета пошуку рішень - на будь якому етапі, складається у дослідженні області, яка створюється множиною можливих теоретичних рішень.
Вивчення рішень.
Рідко є можливість вивчити усі рішення так як зазвичай вони нескінченні. Однак область усе ж таки повинна бути ретельно вивчена, щоб усі основні типи увійшли у сферу вивчення. Тільки тоді можливо логічно обґрунтовано говорити, що існує можливість вибору найкращого варіанту рішення (здійснюється на етапі передпроектної підготовки при написанні реферату).
Оцінка рішення.
Оцінка рішення проводиться на підставі критеріїв, котрі змінюються від етапу та ступеня деталізації рішення. Таким чином інтуїтивна оцінка може бути задовільною на перших етапах, а на наступних може виявитися необхідним використати достатньо велике число взаємозважених критеріїв. Отож результат (вибір) залежить від двох фундаментально різноманітних чинників:
по-перше – від ідей, які генеруються,
по-друге – від критеріїв за допомогою яких вирішується питання, які ідеї повинні бути вибрані.
Із цих двох точок зору може бути проведений більш ретельний аналіз ідеї форми.
