Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Лекції огр.docx
Скачиваний:
1
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
122 Кб
Скачать
☆

Тема 13. Кількісне оцінювання підприємницьких ризиків

1. Сутність підходів до кількісної оцінки ризиків.

2. Характеристика методів кількісної оцінки ризиків.

3. Сутність підходів до кількісної оцінки ризиків

Важливі рішення, застосовувані керівником підприємства, визначаються

тим, який рівень економічного ризику прийнятний для підприємства i як можна

знизити дію ризиків, можливі втрати, неприпустимі для підприємства.

Якісне управління господарським ризиком підвищує шанси підприємства

добитися успіху в перспективі, значно зменшує безпеку погіршення його фінан-

сового становища.

Знати про можливе настання ризику господарському керівникові необхідно, але далеко не достатньо. Важливо також встановити, як впливає на результати діяльності конкретний вигляд ризику i які його наслідки.

Виявлення ризику може здійснюватися різноманітними способами: від складного імовірнісного аналізу до чисто інтуїтивних здогадок.

У процесі управління ризиком для керівника важливим є питання, входити чи не входити до ризикової ситуації.

Ступінь допустимого ризику, як правило, визначається з урахуванням таких параметрів, як розмір основних фондів, обсяг виробництва, рівень рентабельності та ін.

Комплексний підхід до управління ризиком дозволяє більш ефективно використати ресурси, розподіляти відповідальність, покращувати результати роботи підприємства i забезпечувати його безпеку від дії ризику.

Якщо головне завдання якісної оцінки – визначити можливі види ризику,

а також фактори, що впливають на рівень ризику при здійсненні певного виду

діяльності. То завдання кількісного аналізу економічних ризиків передбачає:

- вибір методів кількісної оцінки ризиків;

- оцінку окремих ризиків та загальної їх величини;

- оцінку кількісного результату – порівняння з обмежуваннями ризику.

Існує кілька підходів до кількісної оцінки ризику. Критерієм кількісної оцінки ризику можна вважати імовірність того, що отриманий результат виявиться менше значення, яке вимагається (намічається планом, що прогнозується):

R = P · (ПП – ПФ), (14.1)

де R – критерій оцінки ризику;

Р – імовірність;

ПП - плановане значення результату;

ПФ – отриманий результат.

Цей метод дозволяє оцінити рівень ризику тільки після одержання певного результату.

Критерієм оцінки ризику можна вважати абсолютну величину, що визна-

чається як добуток очікуваної шкоди на імовірність того, що ця шкода станеться:

R = У · Р (У), (14.2)

де R – ступінь ризику;

У – очікувана шкода;

Р (У) – імовірність шкоди.

Існуючі методи кількісної оцінки господарського ризику можна розподілити на такі:

- статистичний метод оцінки;

- метод експертної оцінки;

- метод використання аналогів;

- комбінований метод.

2. Характеристика методів кількісної оцінки ризиків

При Статистичному методі величину ризику вимірюють двома критеріями: середньоочікуване значення i коливання (мінливість) можливого результату. Середньоочікуване значення є середньозваженим для всіх можливих результатів, де імовірність кожного результату використовується у вигляді частоти або ваги відповідного значення. Середньоочiкуване значення вимірює результат, що очікується в середньому:

С=Σ Ci* Pi, (14.3)

де C – середній очікуваний результат;

Сі – i-й очікуваний результат;

Рі – імовірність одержання i-го результату.

Коливання можливого результату являє собою ступінь відхилення очікуваного значення від середньої величини. Оцінюють коливання дисперсією або середньоквадратичним відхиленням:

D = Σ(Ci -C) Pi , (14.4)

s = , (14.5)

де D – дисперсія;

s – середньоквадратичне відхилення.

Дисперсія i середньоквадратичне відхилення виступають мірою абсолютного коливання очікуваного результату. Відносною мірою є коефіцієнт варіації (n):

n = . (14.6)

За допомогою статистичного методу оцінки ризику, тобто на основі розрахунку середнього очікуваного значення результату, дисперсії i коефіцієнта можна оцінити ризик не тільки конкретної угоди, але й підприємства в цілому, проаналізувавши динаміку його доходів за певний час.

Перевагою даного методу є простота математичних розрахунків, а недоліком –

необхідність великої кількості вихідних даних (чим більше масив, тим достовірніша оцінка ризику).

МЕТОД ЕКСПЕРТНИХ ОЦІНОК для оцінки господарського ризику може бути реалізований шляхом узагальнення інформації спеціалістів. При експертній оцінці велику увагу слід приділяти підбору експертів, тому що від правильності їхніх оцінок залежить рішення про вибір того або іншого підприємницького проекту.

Варіантів застосування методу експертних оцінок в оцінці ризику існує декілька. Наприклад, оцінюючий ризик (R) описується певним числом (n) i-х факторів (критеріїв ризику), як правило, не більше 10. Значення кожного з них ранжуються за ступенем імовірного ризику i нормуються, тобто кожному присвоюється певний бал (Ві) – від 1 до 10. При цьому з урахуванням ступеня ризикоємкості кожному такому фактору присвоюється (експертним шляхом) своя вага (Wi), що відображає частку впливу фактору в загальній величині ризику. Сума ваги прирівнюється до 1. Відсутність якого-небудь фактора оцінюється нульовою позначкою. Бал фактора помножується на відповідну вагу, а сума результатів визначає величину даного ризику:

R = Σ (Bi* Wi) (14.7)

Чим ближче R до 1, тим менший ризик, а чим він ближче до 10, тим він

вищий. При оцінці величини ризику можна використовувати таку шкалу меж зон ризику.

Таблиця 14.1 – Шкала меж ризику

Межі зон ризику (R)

0

0,1-2,5

5 2,5-5,0

5,1-7,5

7,6-10,0

Зони ризику

Безризикова

Мініма-льного

Підвище-

Ного

Критичного

Недопусти-

мого

МЕТОД АНАЛОГІЙ використовується в тому разі, якщо інші методи оцінки ризику неприйнятні. При використанні аналогів застосовують бази даних про ризик аналогічних проектів або угод.

КОМБІНОВАНИЙ МЕТОД – це об’єднання декількох окремих методів або їхніх окремих елементів. При оцінці господарських ризиків для прийняття управлінських рішень (відкриття нової справи укладання угоди, покупка акцій) керівника насамперед цікавить, яка імовірність того, що внаслідок прийняття рішення відбудуться втрати для підприємства, тобто імовірність небажаного результату. Імовірність при цьому означає можливість одержання певного результату.

Існують два методи визначення імовірності подій:

- об’єктивний;

- суб’єктивний.

Об’єктивний метод заснований на обчисленні частоти, з якою той чи інший результат був отриманий в аналогічних умовах:

Р = , (14.8)

де Р – імовірність небажаного результату;

n – число подій з невдалим для господарника результатом;

N – загальне число аналогічних подій як з успішним, так i з невдалим резуль-

татом.

Суб’єктивна імовірність є припущенням відносно певного результату. Цей метод визначення імовірності заснований на судженні i особистому досвіді оцінювати ризик. При цьому слід враховувати два обмеження:

- сума імовірностей всіх подій дорівнює 1:

Σ Pi=1; (14.9)

- імовірність окремої події знаходиться в межах від 0 до 1: 0 ≤ Рі < 1.

У практичній діяльності не завжди можна розрахувати господарський ризик з допомогою викладених методів. Одним з найдоступніших методів відносної оцінки ризику підприємства i його партнерів є ОЦІНКА ЕКОНОМІЧНОГО РИЗИКУ НА ОСНОВІ АНАЛІЗУ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВА.

Фінансовий стан підприємства – це комплексне поняття, що характери-

зується системою абсолютних i відносних показників, які відображають наявність, розміщення i використання фінансових ресурсів підприємства. Аналіз цих показників дозволяє оцінити фінансову стійкість, яка i є критерієм оцінки ризику.

Аналіз фінансового стану підприємства є одним з елементів попередження банкрутства на ранніх стадіях.

При оцінці фінансового стану підприємства треба використовувати як абсолютні, так i відносні критерії оцінки, ґрунтуючись на головних документах фінансової звітності.

Активи підприємства аналізують за ступенем ризику (ліквідності):

- активи з мінімальним ризиком, тобто з максимальним ступенем ліквідності

(гроші у касі, гроші на безрахунковому рахунку);

- активи з малим ризиком (кінцева готова продукція, незавершене виробництво,

основна сировина і матеріали);

- активи з середнім ризиком (цінні папери, рахунки споживачів, авансовані

рахунки, рахунки службовців);

- активи з високим ризиком, тобто з мінімальним ступенем ліквідності (дебіторська заборгованість підприємств, що знаходяться у важкому фінансовому стані, запаси готової продукції, що вийшла із споживання, наднормативні запаси сировини та матеріалів).

Основним показником фінансової стійкості підприємства є лiквiднiсть –

спроможність підприємства своєчасно погашати боргові зобов’язання.

Ліквідність є основним критерієм ризику банкрутства.

Відносні критерії ризику – це коефіцієнти, що характеризують платоспроможність i фінансову стійкість підприємства.

До нинішнього часу для підприємств України порівняння розрахункових

величин з прийнятими в міжнародній практиці нормативними значеннями коефіцієнтів є неможливим внаслідок різних умов, що відрізняють функціонування підприємств. Тому доцільно проводити аналіз динаміки коефіцієнтів для підприємства за певний період.

В оцінці фінансового стану підприємства можна застосовувати СКОРИН-

ГОВУ МОДЕЛЬ (від англ. score – заборгованість) – МОДЕЛЬ ІМОВІРНОСТІ

БАНКРУТСТВА, отриману емпіричним шляхом. Вона дозволяє розрахувати коефіцієнт банкрутства підприємства (Z-рахунок, коефіцієнт Альтмана):

Z = 1,2 ´1,4 + ´3,3 + ´ 0,6 + ´1,0???????, (14.10)

де ОК – оборотний капітал;

А – загальна сума активів;

Р – сума резервів i цільового фінансування;

Ф – фонди спеціального призначення;

Пнер – нерозподілений прибуток;

Резр – результат від реалізації;

Фу – статутний фонд;

О – зобов’язання продавця в цілому;

Вч – чиста виручка від реалізації.

Імовірність банкрутства підприємства оцінюють за такою таблицею:

Таблиця 14.2 – Визначення імовірності банкрутства підприємства

Z-рахунок

Імовірність банкрутства

менше 1,8

дуже висока

1,81 / 2,7

Висока

2,8 / 2,9

Реальна

вище 3,0

Низька