- •Менеджмент
- •Інформаційний обсягнавчальної дисципліни
- •Програма навчальної дисципліни Опис навчальної дисципліни
- •Розподіл дисципліни за змістовими модулями, її обсяг і форми контролю (денна форма)
- •Розподіл балів за рейтинговою системою оцінювання за видами діяльності (денна/заочна форма навчання)
- •2. Конспекти лекцій з дисципліни
- •Тема 1. Сутність, роль та методологічні основі менеджменту
- •1. Предмет, об'єкт і суб'єкт менеджменту
- •2. Категорії «управління» і «менеджмент»
- •3. Менеджери та підприємці
- •4. Рівні управління
- •5. Методи дослідження у менеджменті
- •Тема 2. Закони, закономірності та принципи менеджменту
- •1. Закони, закономірності менеджменту
- •2. Закономірності менеджменту
- •3.Принципи менеджменту
- •Тема 3. Історія розвитку менеджменту
- •1. Передумови виникнення науки управління організацією
- •2. Етапи розвитку менеджменту
- •3.Школа наукового управління (1885—1920 рр.).
- •4. Класична (адміністративна) школа управління
- •5. Школа людських відносин
- •6. Школа поведінських наук
- •7. Школа науки управління (кількисні методи)
- •8. Підходи в менеджменті
- •9. Системи управління орієнтовані на ринок
- •10. Комп'ютеризація управлінських процесів
- •11. Розвиток управлінської науки в Україні
- •Тема 4. Організація як об'єкт управління
- •1. Сутність і класифікація організацій
- •2. Колективи (групи) працівників в організації
- •3. Фактори впливу на організацію
- •4. Процес менеджменту
- •Тема 5. Функції і технологія менеджменту
- •1. Сутність, особливості та класифікація функцій менеджменту
- •2. Взаємозв'язок загальних і конкретних функцій менеджменту
- •Тема 6. Планування як загальна функція управління
- •1.Сутність і види планування
- •2. Стратегічне планування
- •3. Процес стратегічного планування
- •4.Оперативне (поточне) планування
- •4.2. Базові стратегічі альтернативи
- •4.3. Методи вибору стратегій бізнесу
- •5. Реалізація стратегії: плани; політика; процедури; правила
- •6. Загальна характеристика бізнес-планування
- •Тема 7. Організування як загальна функція менеджменту
- •1. Сутність та особливості функції організування
- •Види функціональних повноважень:
- •2. Побудова організацій
- •3. Види організаційних структур управління
- •4. Адаптивні організаційні структури управління
- •5. Гнучкі (органічні) структури управління
- •6. Формування організаційних структур управління.
- •7. Аналіз та оцінювання організаційних структур управління
- •Тема 8. Мотивування як загальна функція менеджменту
- •1.Сутність мотивування
- •2. Змістовні теорії мотивації
- •3. Поведінські теорії мотивації
- •4. Матеріальне стимулювання праці
- •5. Формування систем матеріальних стимулів праці
- •Тема 9. Контроль як загальна функцыя менеджменту
- •5.1.Сутність і особливості контролювання
- •5.2. Види контролю
- •5.3. Етапи процесу контролю
- •5.4. Характеристики ефективної системи контролю
- •Контрольні питання:
- •Тема 11. Методи менеджменту
- •1.Сутність та особливості формування методів менеджменту
- •2.Класифікація та характеристика методів менеджменту
- •Методи менеджменту, отримані в процесі реалізації конкретних функцій менеджменту
- •Тема 12. Управлінські рішення
- •1. Сутність, класифікація та процес вироблення управлінських рішень
- •2. Класифікація (типи) управлінських рішень, умови та вимоги до їх прийняття
- •3.Процес прийняття управлінських рішень
- •4.Оптимізація управлінських рішень
- •5.Моделі та методи прийняття управлынських рышень
- •6. Критерії прийняття стратегічних управлінських рішень
- •7. Прийняття рішень в умовах визначеності
- •8. Аналіз і прийняття рішень в умовах обмеженої інформації та невизначеності
- •9. Особливості прийняття стратегічних рішень з допомогою імовірнісного підходу
- •13. Інформація та комунікації у менеджменті
- •1.Сутність комунікацій та їх інформаційне забезпечення
- •2.Класифікація інформації
- •3.Комунікаційний процес
- •4.Комунікації ділових партнерів
- •14. Керівництво та лідерство в організації
- •1.Сутність, основні засади керівництва та лідерства
- •2.Лідерство та влада
- •3.Підходи до керівництва
- •4.Стилі керівництва
- •Тема 15. Відповідальність та етика в менеджменті
- •1. Юридична та соціальна відповідальність у менеджменті
- •2. Етика у менеджменті
- •3. Взаємозв'язок відповідальності й етики у менеджменті
- •Тема 16. Організаційні зміни, організаційний розвиток і ефективність менеджменту
- •1.Організаційні зміни та організаційний розвиток як об'єкти управління
- •2. Організаційний розвиток як об'єкт управління
- •3. Ефективність менеджменту
- •5. Критерії ефективності організаційної діяльності
- •4. Продуктивність. Управління продуктивністью
- •Кількісні показники ефективності системи менеджменту організації
- •Тема 17. Особливості управлінської праці, її складові
- •1. Управлінська праця як складова управлінської діяльності
- •2 Функціональний аналіз діяльності менеджера
- •3. Управлінські ролі менеджера
- •4. Вимоги, які ставляться до сучасного менеджера
- •10 Кращих топ-менеджерів України в 2007 році
- •Тема 18. Планування особистої роботи менеджера
- •1. Роль та значення планування особистої роботи менеджера.
- •2. Особливості планування особистої праці менеджера
- •3. Вибір пріоритетних справ менеджера
- •4. Делегування повноважень в діяльності менеджера
- •3.Методичні рекомендації для проведення семінарських занять
- •Тема 1. Організація робочого місця менеджера
- •1. Сутність і зміст організації робочого місця менеджера
- •2. Планування робочого місця менеджера
- •3. Використання технічних засобів управління в роботі менеджера
- •Тема 2. Складання та оформлення документів
- •1. Складання і оформлення організаційно-розпорядчих документів.
- •2. Оформлення документації з особового складу
- •Тема3. Організація проведення нарад і зборів
- •1. Види ділових нарад
- •2. Організація ділової наради у підприємстві
- •1 Етап: Підготовка наради
- •3. Особливості проведення нарад різних видів
- •Тема 4. Ділові контакти в діяльності менеджера
- •1. Ділові контакти в діяльності менеджера. Проведення ділових бесід
- •2. Проведення ділових переговорів
- •3. Техніка прийому відвідувачів
- •4. Техніка контактів з підлеглими
- •5. Публічні виступи в діяльності менеджера
- •6. Особливості ведення телефонної розмови
- •7. Основи взаємодії керівника і секретаря-референта
- •8. Етикет ділових контактів
- •Тематика рефератів
- •2.6.2. Тематика творчих та наукових завдань
- •Нормативна
- •Навчально-методична
- •Інформаційні ресурси
4. Техніка контактів з підлеглими
У діяльності менеджера найбільше значення мають контакти з підлеглими, їхня ефективність багато в чому визначається станом відносин між менеджером і підлеглими. Ці відносини повинні базуватися на принципах, дотримання яких полегшує контакти менеджера, створює передумови для об'єктивної оцінки діяльності працівників і їх результатів:
1. Функції, обов'язки, права і відповідальність працівників точно і однозначно визначено і зафіксовано у відповідних документах.
2. Кожен працівник підлеглий одній особі, тобто своєму безпосередньому керівникові; передавання розпоряджень без відома керівника не допускається.
3. Кожне завдання містить вказівку про те, хто його виконує, хто за нього відповідає, їдо і за який час повинно бути зроблено, яким має бути результат.
4. Цілі підприємства, досягненню яких сприяє своєю працею виконавець, вищі за цілі підрозділу і особисті прагнення працівника.
Зазначені принципи є основними. Разом з тим є безліч рекомендацій, які дають змогу (за умови їх дотримання) підвищити ефективність взаємодії з підлеглим, посилити вплив керівника. Розглянемо деякі з них.
Спілкуючись з підлеглими, слід мати на увазі, що їх з погляду сприйняття інформації, яка надходить від менеджера, поділяють на три групи:
активні — виявляють ініціативу; добре розуміють вказівки, точно і акуратно виконують усі елементи завдання, цікавляться метою підприємства, прагнуть брати активну участь у її досягненні;
пасивні — байдуже сприймають вказівки, байдужі до змісту роботи і справ підприємства;
резистентні — чинять опір діям, часто і без підстав сперечаються з керівником, критикуючи підприємством, не намагаються брати участь у її справах. Діапазон впливу на підлеглих великий. Можна виділити, наприклад, серед них такі:
переконання (порада, рекомендація);
спонукання (прохання, пропозиція);
примушування (наказ).
Досвід і підготовка менеджера, стиль поведінки, характер, темперамент, відносини, що склалися в колективі, і багато інших причин визначають вибір тієї чи іншої форми впливу.
Можна виділити такі правила встановлення взаємин між менеджером і підлеглими (акцент робиться на підлеглих):
1. Підлеглий повинен знати, що йому варто робити і при цьому мати ясне уявлення про очікувані кінцеві результати.
2. Підлеглий і всі, з ким він працює, повинні мати чітке уявлення про обсяг і межі своїх повноважень.
3. Підлеглий повинен розуміти, які його взаємини з колегами.
4. Підлеглий повинен знати, які кінцеві результати можуть бути зіпсовані внаслідок добре зробленої роботи.
5. Підлеглий повинен знати, коли і що він виконав відмінно.
6. Підлеглий повинен знати, коли і де він припустився помилки.
7. Підлеглому варто вказати, що можна і потрібно зробити для виправлення допущених помилок.
8. Підлеглий повинен знати, що він вносить важливий вклад у загальну справу.
9. Підлеглий повинен знати, що начальник не тільки визнає цінності його внеску, але і сповіщає про це іншим.
10. Підлеглий повинен почувати, що керівник сприймає його як особистість.
11. Підлеглий повинен почувати, що керівник піклується про його успіхи і кар'єрне зростання.
Менеджеру слід враховувати, що процедура переконання підлеглих включає чотири основних види переконуючих впливів:
1) інформування;
2) роз'яснення;
3) доказ;
4) спростування.
Так, перш ніж діяти, людину слід інформувати про те, що потрібно зробити. При цьому працівнику необхідно усвідомити, чи слід це робити і чи зможе він це зробити.
Для цього варто проінформувати слухача про важливість мети, її досяжність, про засоби ЇЇ досягнення.
Потім потрібно дати роз'яснення. Існують такі види роз 'яснення:
інструктивне роз'яснення: проводиться тоді, коли підлеглому потрібно запам'ятати, що і як треба зробити;
роз'яснення з описанням: за ступенем викладення є близьким до розповіді;
роз'яснення з міркуванням: має за мету активізувати розумову діяльність слухача. Для посилення впливу наводяться аргументи «за» і «проти», ставляться питання перед собою і слухачем.
Доказ будується на таких законах логіки: закон тотожності, закон протиріччя,
закон виключеного третього, закон достатньої підстави.
При «переконанні-доказі» варто постійно враховувати необхідність задоволення потреб людини.
Потреби поділяють на п'ять рівнів:
фізіологічні потреби (їжа, вода, сон, житло і т. д.);
потреба в безпеці, впевненості у майбутньому;
потреба належати певній спільності (родина, друзі, колектив і т. д.);
потреба в повазі, визнанні;
потреба в самореалізації, прояві своїх можливостей, а також духовні потреби.
Людина охоче просувається до більш високого рівня потреб після задоволення потреб нижніх рівнів. Коли потреба задоволена, інтерес переміщається до більш високого рівня потреби, і це стає найсильнішим мотивом у даний момент.
Ці закономірності повинні враховуватися при побудові доказів, а тим більше — спростування.
Якщо погляди розходяться, то для доказу своєї правоти потрібно аргументовано спростувати точку зору співрозмовника.
В процесі переконання менеджер повинен виходити з двох обставин:
1) враховувати особливості осіб, з якими він спілкується;
2) враховувати становище, що склалося.
Тобто він змушений застосовувати різноманітні прийоми перекопуючого впливу, зокрема [17]:
1. Наставляння: на відміну від команд і наказів воно є більш ліберальним і, скоріше, нагадує раду, вказівку на форму діяльності.
2. Непряме схвалення: на відміну від лестощів воно має більш схований характер і спрямоване на дії, а не на якості особистості.
3. Метод Сократа: полягає в тому, щоб на початку бесіди не дати співрозмовнику сказати «ні».
4. Команди і накази: вимагають від людей швидкого і точного виконання без критичних реакцій.
5. Обмануте чекання: Цей метод полягає в тому, що у співрозмовника цілеспрямовано формуються в деякому напрямку певні чекання. Коли напруженість чекань досягає межі, йому дають зрозуміти їхню даремність. За цим неминуче випливає стан розгубленості, у якому співрозмовник практично без заперечень сприймає будь-як ідею.
6. «Вибух» — миттєва перебудова особистості під впливом сильних емоційних переживань. Застосування «вибуху» вимагає створення спеціальної ситуації, в якій виникли б почуття, здатні вразити людину своєю несподіванкою і незвичайністю.
I. Категорична вимога: має силу наказу. У зв'язку з цим вона може бути ефективною лише в тому випадку, коли менеджер має велику владу або великий авторитет.
8. Заборона, яка знаходиться на межі примушення і переконання, що негативно діє на співрозмовника. Заборона спрямована, як правило, проти певних імпульсивних дій або недозволених прийомів.
9. Рада: найбільш ефективний прийом у тому випадку, коли співрозмовник переймається довірою до менеджера.
10. «Плацебо». Цей прийом ґрунтується на використанні психологічного настрою людини, що переконується, його самопереконанні.
11. Осудження. Має переконуючу силу тільки в умовах, коли співрозмовник ідентифікує себе з менеджером: «Він один з нас». В інших випадках осудження сприймається як повчання, яке можна вислухати, але яке не потрібно виконувати. З тієї причини, що людина досить активно захищає своє «Я», вона часто розглядає цей прийом як замах на свою самостійність.
12. Натяк — це прийом непрямого переконання за допомогою жарту, іронії та аналогії. Формою натяку може бути і рада. Сутність натяку полягає в тому, що він адресується не до свідомості, не до логічного міркування, а до емоцій. Оскільки натяк таїть у собі потенційну можливість образи особистості співрозмовника, то користуватися їм найкраще в ситуації «концертного настрою».
1З. Комплімент: наштовхує людину на міркування, на здогад.
Разом з тим, менеджер повинен враховувати той факт, що успішне застосування навіть вдалого прийому багато в чому залежить від фонового забезпечення бесіди, тобто від психічного стану співрозмовників.
Підлеглих слід орієнтувати на надання допомоги менеджеру. Допомога може бути різною: поради, рекомендації, дострокове виконання завдання, розробка варіантів вирішення, не передбачених завданням, пошук додаткової інформації, аналогій (наприклад, повідомлення про те, як на іншому підприємстві вчинили в подібній ситуації, тощо), передбачення можливих наслідків.
Використання цих та інших форм залучення працівників до управління вимагає від них розуміння завдань, поставлених перед підприємством (менеджером), самостійного мислення, ініціативи, творчого підходу до виконуваних функцій, зацікавленого ставлення до праці і її результатів.
Менеджер, у свою чергу, також допомагає підлеглому. Проте ця допомога не повинна призводити до ситуації, коли підлеглий перекладає виконання своїх функцій на менеджера. Керівник підрозділу, наприклад, не повинен звертатися до керівників інших підрозділів з питань, які мають вирішувати його підлеглі. Винятки з цього правила можливі, проте їх слід уникати.
