- •5. Управління у сфері охорони здоров’я.
- •1. Сутність категорій «управління», «менеджмент», «підприємництво». Рівні управління та групи менеджерів.
- •Ролі менеджера
- •Інформаційні ролі
- •Ролі, пов'язані з прийняттям рішень
- •Якості менеджера
- •4. Маркетингова діяльність закладів охорони здоров'я
- •6. Структура управління в охороні здоров’я. Організація управлінської праці.
- •Переваги та недоліки лінійного управління
- •Переваги та недоліки функціонального управління
- •6.2. Типи структур управління:
- •Переваги та недоліки матричного типу управління
- •6.3. Структура управління лікувально-профілактичним закладом.
- •Література по темі лекції і. Нормативно-правова
- •Лекція 2.
- •План лекції:
- •8. Способи подолання кризи у сфері охорони здоров'я в Україні.
- •2.1 Основні принципи охорони здоров'я:
- •3. Сьогоднішня ситуація системи реформування охорони здоров’я.
- •5. Політика в області фінансової підтримки регіональних систем охорони здоров'я України.
- •7. Досвід медичного реформування та рекомендації реформування охорони здоров’я для України (на прикладі Словаччини).
- •9. Способи подолання кризи у сфері охорони здоров'я.
- •Література
- •Лекція 3_______________________________________________________________________________________________________________________________.
- •10. Порівняння обсягів фінансування та показників здоров’я деяких країн
- •Література
- •Лекція 4 Страховий ризик та принципи медичного страхування
- •1. Поняття про страховий ризик та форми ризиків.
- •2. Основні принципи медичного страхування.
- •3. Об’єкти та суб’єкти медичного страхування.
- •Лекція 5.
- •4.1. Існуючий ринок приватних медичних послуг в Україні.
- •4.2. Пропозиції до розв'язання проблеми:
- •5.Специфіка конкурентних відносин в галузі охорони здоров’я.
- •Література
- •Лекція 6 Концептуальні засади управління кадрами в системі оз. Система підготовки середнього медичного персоналу та управління середнім та молодшим медичним персоналом
- •2. Концептуальні засади управління кадрами в галузі охорони здоров'я.
- •3. Система підготовки медичних кадрів в Україні.
- •Молодший медичний персонал.
- •4. Система кваліфікаційних вимог до медичного та управлінського персоналу лікувально-профілактичних закладів.
- •Головна медична сестра
- •Статистик медичний
- •Сестра медична
- •Сестра-господарка.
- •Молодша медична сестра (санітарка-прибиральниця, санітарка-буфетниця тощо)
- •5. Права та обов'язки медичної сестри.
- •Порушення прав середніх медичних працівників.
- •Нормативна база
- •Література
10. Порівняння обсягів фінансування та показників здоров’я деяких країн
За даними Всесвітньої Організації Охорони здоров’я (ВООЗ)/World Health Organization) на 2011 р., загальна сума медичних витрат на душу населення в США становила 4887 дол. США у рік. За цими показниками на другому місці у світі, після США, із значним відставанням іде Норвегія (відповідно, 2920 і 2447 дол. США). На третьому - Німеччина (2820 і 1807 дол. США). Для Росії ці показники становлять 454 і 310 дол. США, для Вірменії - 273 і 112 дол. США, для Азербайджану - 48 і 32 дол. США, для Білорусі - 464 і 402 дол. США, для Грузії - 108 і 41 дол. США, для Казахстану - 204 і 123 дол. США, для Киргизстану - 108 і 53 дол. США, для Латвії - 509 і 267 дол. США, для Литви - 478 і 337 дол. США, для Молдови - 100 і 56 дол. США, для Таджикистану - 43 і 12 дол. США, для Туркменістану - 245 і 180 дол. США, для Узбекистану - 91 і 68 дол. США, для України - 176 і 120 дол. США, для Естонії - 562 і 438 дол. США. Для порівняння: Франція 2567 і 1951 дол. США, Ізраїль - 1839 і 1272 дол. США, Польща - 629 і 452 дол. США, Китай - 224 і 83 дол. США. Проте гроші не гарантують успіху. У 2010 р. ВООЗ оцінила якість системи охорони здоров’я держав світу. Рейтинг показав, що якість медичної допомоги не завжди залежить від розмірів країни, чисельності населення і стану економіки. Також не існує якоїсь універсальної моделі організації охорони здоров’я, яка може принести успіх і процвітання всім державам. У більшості успішних в цьому відношенні країн світу використовуються власні, іноді унікальні напрацювання й ідеї. Наприклад, за даними ВООЗ, краща у світі суспільна система охорони здоров’я створена у Франції, на другому місці - Італія, на третьому - карликова європейська держава Сан-Маріно. Крім них у першій десятці інша держава-карлик Андорра, а також Мальта, Сінгапур, Іспанія, Оман, Австрія і Японія. Наявність у списку лідерів султанату Оман, в якому ВНП на душу населення не перевищує 7,7 тис. дол. США (для порівняння, у Франції він 24,4 тис. дол. США, в Іспанії 18 тис. дол. США) спростовує розхоже переконання, що здоров’я нації залежить передусім від стану економіки країни. США перебувають лише на 35 місці, а Куба, економіку якої не можливо порівняти з американською, на почесному 37 місці.
З пострадянських держав у кращому стані на той момент перебувала система охорони здоров’я Казахстану (64 місце), Білорусі (72) і Литви (73). Показово, що відносно “бідна” Білорусь за цим показником перевершила “багатих” Естонію (77 місце) і Латвію (105 місце). За цим самим показником Україна на 79 місці, Молдова - на 101, Вірменія - на 104, Азербайджан - на 109, Грузія -114, Узбекистан - 117, Росія -130, Киргизстан - 151, Туркменістан -153, Таджикистан -154. Для порівняння, Китай перебуває на 144 місці, Індія - на 112, Польща - на 50, Албанія - на 55.
Для оцінки ефективності діяльності систем охорони здоров’я наведемо порівняння одного з індикаторів, що використовуються ВООЗ. Очікувана тривалість здорового життя (Healthy life expectancy), тобто величина середньої очікуваної тривалості життя, зменшена на число років, прожитих у стані хвороб та/або інвалідності та втрачених внаслідок передчасної смерті, за оцінкою ВООЗ, становила в Україні 59,2 роки, що більш ніж на 10 років менше, ніж у країнах ЄС. З колишніх республік Радянського Союзу у Казахстані, Азербайджані і Російській Федерації ситуація ще гірша, проте всі сусідні країни, що межують з Україною на Заході і також пережили складні умови трансформації, мають вищий показник, а у Швеції тривалість здорового життя на 14 років довша. При цьому для чоловіків розрив порівняно з аналогічним показником у Швеції виявився ще істотнішим і досягав 17 років.
