Тема 2 специфіка спілкування дошкільників з однолітками План

1. Сутність спілкування з однолітками у дошкільному віці

2. Особливості спілкування дошкільників з однолітками

3. Форми спілкування дошкільників з однолітками

4. Варіанти конфліктних відносин дошкільників

Література

1. Діти і соціум: Монографія / Заг. ред. А.М.Богуш. -Луганськ: Альма-матер, 2006.

2. Абраменкова В.В. Социальная психология детства: развитие отношений ребенка в детской субкультуре / В.В. Абраменкова. -М, 2000. – 122 с.

3. Артемова Л.В. Ознайомлення з навколишньою дійс­ністю — засіб збагачення ігор дітей /Л.В. Артемова. – К. : Основа, 2011.– 123 с.

4. Базовий компонент дошкільної освіти в Україні. – К.: АПЮ, 1998. – 47с.

5. Богуш А.М. Довкілля. - Для дітей дошкільного віку - у 2-х част / Богуш А.М., Ільченко В.Р. - Полтава, 2014. – 344 с.

6. Богуш А.М. Моє довкілля. Програма ознайомлення дітей старшого дошкільного віку з довкіллям / А.М. Богуш. - К: Шкільний світ, - 2006. – 28 с.

7. Воспитание и обучение в детском саду /под ред. А.В.Запорожца, Т.А.Марковой – М.: Педагогика, 2009. -560с.

8. Кончіна О.А. Взаємодія дошкільного освітнього закладу з сім'єю в процесі реалізації програми валеологічної освіти «Здрастуй!» / О.А. Кончіна / / Дошкільна педагогіка. - 2006. - № 3, с. 44 - 50.

9. Лисенко Н.В. Педагогіка українського дошкілля: У 3-х частинах / Лисенко Н.В., Кирста Н.Р. – Ч.2: Навч. Посіб – К. : Видавничий Дім «Слово», 2010. – 360 с.

10. Організація дитячої ігрової діяльності в контексті наступності дошкільної та початкової освіти : навч.-метод. посіб. / за ред. Г.С. Тарасенко. – К. : Видавничий Дім «Слово», 2010. – 320 с.

11. Поніманська Т. І. Дошкільна педагогіка : навч. посіб. / Т. І. Поніманська. — К. : Академвидав, 2008. — 456 с. — (Серія «Альма-матер»).

1. Сутність спілкування з однолітками у дошкільному віці

Подібно будь-якої іншої діяльності, спілкування спрямоване на задоволення особливої ​​потреби людини. Ми вважаємо, що в людини існує самостійна потреба в спілкуванні, тобто несвідомо до інших потреб (наприклад, до потреб в їжі і теплі, у враженнях і активності, в прагненні до безпеки) потреба в спілкуванні полягає в прагненні до пізнання самого себе й інших людей. Оскільки таке знання тісно переплітається зі ставленням до інших людей, можна говорити, що потреба в спілкуванні є прагнення до оцінки та самооцінки: до оцінки іншої людини, до з'ясування того, як ця інша людина оцінює цю особистість, і до самооцінки. Згідно з даними М. Лісіної, до 2,5 місяців у дітей можна констатувати оформлення потреби в спілкуванні.

Розвиток мотивів спілкування відбувається в тісному зв'язку з основними потребами дитини, до яких ми відносимо потреба в нових враженнях, в активній діяльності, у визнанні та підтримки. На цій основі М. Лісіна виділяє три основні категорії мотивів спілкування – пізнавальні, ділові та особистісні.

Пізнавальні мотиви спілкування виникають у дітей у процесі задоволення потреби в нових враженнях, одночасно з якими у дитини з'являються приводи для звернення до дорослого.

Ділові мотиви спілкування народжуються у дітей в ході задоволення потреби в активній діяльності як результат необхідності допомоги дорослих. І, нарешті, особистісні мотиви спілкування специфічні для тієї сфери взаємодії дитини і дорослого, що становить саму діяльність спілкування. Якщо пізнавальні та ділові мотиви спілкування відіграють службову роль і опосередковують досягнення більш далеких, кінцевих, мотивів, то особистісні мотиви отримують в діяльності спілкування своє кінцеве задоволення.

Виділяють три основні категорії засобів спілкування:

• експресивно-мімічні,

• предметно-дійові,

• мовні операції.

Перші виражають, другі зображують, а треті – позначають той зміст, який дитина прагне передати дорослому і отримати від нього.

Дослідження М. Лісіної довели, що лінії розвитку різних аспектів спілкування породжують кілька змінюючих один одного етапів, або рівнів, на кожному з яких діяльність спілкування виступає в цілісній, якісно своєрідній формі. Таким чином, розвиток спілкування з дорослими у дітей від народження і до семи років відбувається як зміна декількох цілісних форм спілкування.

Отже, формою спілкування називаєтьсяо діяльність спілкування на певному етапі її розвитку, взяту в цілісній сукупності рис і яка характеризується за кількома параметрами. М. Лісіна виділяє наступні п'ять параметрів:

• час виникнення даної форми спілкування протягом дошкільного дитинства;

• місце, що займає дана форма спілкування в системі більш широкої життєдіяльності дитини;

• основний зміст потреби, що задовольняється дітьми в ході даної форми спілкування;

• провідні мотиви, які спонукають дитину на певному етапі розвитку до спілкування з оточуючими дорослими людьми;

• основні засоби спілкування, за допомогою яких у межах даної форми спілкування здійснюються комунікації дитини з дорослими [11, c. 49].

Майже в кожній групі дитячого садка розгортається складна і часом драматична картина стосунків дітей. Дошкільнята дружать, сваряться, миряться, ображаються, ревнують, допомагають один одному, а іноді роблять дрібненькі «капості». Всі ці відносини гостро переживаються і несуть масу різноманітних емоцій.

У багатьох дітей вже в дошкільному віці формується і закріплюється негативне ставлення до інших, що може мати дуже сумні наслідки. Вчасно визначити проблемні форми міжособистісних відносин і допомогти дитині подолати їх – найважливіше завдання батьків. Для цього необхідно знати вікові особливості спілкування дітей, нормальний хід розвитку спілкування з однолітками, а також психологічні причини різних проблем у відносинах з іншими дітьми [8].