Висновки

Січ разом з куренями, паланками, перевозами, торгівлею та прикордонною службою була військово-адміністративним об’єднанням, своєрідною козацькою республікою, яка за характером була прообразом сучасного місцевого самоврядування. Козацька організація виникла не «згори» як більшість державних структур, тобто не була побудована знатною верхівкою суспільства, а виникла «знизу» тобто пішла від народної самоорганізації. Під час національно-визвольних змагань українського народу проти національно-соціального гніту Речі Посполитої, коли етнічні українські землі звільнялися повстанцями від колоніальної урядової адміністрації, населення на цих територіях відразу переймало козацьке управління, або, як зазначається у літописних джерелах того часу, – «покозачувалося».

Землі Війська Запорізького адміністративно-територіально поділялися для здійснення господарської діяльності між куренями у ранній період з часу утворення Січі у другій половині XVI – до початку XVIII століття. Причому землі не закріплювалися за куренями на постійній основі, а кожен рік змінювалися за результатами жеребкування. Також вони не мали адміністративних центрів на своїй території, які знаходилися на Січі. На початку ХVІІІ століття адміністративно-територіальна структура Запорожжя змінилася. До курінної системи управління землями додалася паланкова структура, яка була накладена на вже існуючу і органічно з нею поєднана. Паланки – це постійно діючі округи, з адміністративними центрами на своїй території, які здійснювали військово-цивільне управління підвідомчої території.

Оскільки ми вже зазначали, що Військо Запорізьке Низове – це утворення за народною ініціативою «з низу» і перші козаки-уходники були нечисельними, і об’єднувалися у ватаги для промислів та захисту, можемо зробити припущення, що це – перші ватаги, які жили в одному курені і були першими організаційними структурами козаків. А вже потім ці курені, які були розкидані по річках і долинах Запорожжя, змушені були для організованого захисту від татар та турків об’єднатися у кіш, а згодом для нього створити укріплену фортецю – Січ.

Перша група куренів, назви яких походять від імен (Сергієвський, Васюринський, Іванівський, Пашківський, Щербинівський тощо), імовірно, їх перших визначних ватажків є більш давнього, до січового походження.

Курені, які у Скальковського отримали назву від місця дислокації – Джерелівський, Мишастівський, Кущівський тощо, становлять другу групу. Ці курені, як зазначалося Слабченком вище, несли військову службу у цих місцях (можливо прикордонну) і, ймовірно, слугували оборонним форпостом до створення Січі. Вони є другі за походженням після іменних.

Курені ж, чиї назви походять від сіл та міст (Канівський, Корсунський, Переяславський, Полтавський, Уманський), виникли пізніше, в період масових втеч селян-утікачів на Запорожжя, які походили з даної місцевості і гуртувалися за принципом земляцтва. Це – третя група.

Четверта група – курені, назви яких походять від роду діяльності козаків, які до нього входили. До цієї ж групи назв належить і досліджуваний нами Платнірівський курінь. Платнірівський курінь колись був підрозділом важкої кінноти, де несли службу козаки знатного шляхетського походження.

З документів ми бачимо, що всі претензії стосовно кривд, які сталися на землях Війська Запорізького Низового, вирішувалися в судовому порядку з проведенням кримінального переслідування та веденням слідства. Всі збитки за наявності справедливих та законних претензій відшкодовувалися у повному обсязі. Курені несли юридичну та матеріальну відповідальність за своїх козаків.

Причому у питаннях розпорядження землями безпосередня виконавча влада у вирішенні господарських питань належала курінним отаманам, а полковниками паланок – скоріше судова та загально адміністративна.

В реєстрі козаків Платнірівського куреня від 13 березня – 15 квітня 1756 року числиться 301 козак на чолі з курінним отаманом Демком Чорним.

Археологічні пам’ятки, а саме – намогильний хрест з поховання козака Платнірівського куреня Василя Коношка у с. Олександрівці, яке було здійснено 21 січня 1782 року свідчить, що він тут мешкав з часів Нової Січі. Враховуючи близькість помешкань Якима Кравця у Станіславі та Василя Коношка у Олександрівці (розташовані поряд на відстані 30 км), можна припустити, про компактне поселення саме представників Платнірівського куреня у цій частині Білозерського району в часи перед ліквідацією Нової Січі і після неї.