6.Сучасні германські мови на карті світу.

Герм. мови поділ на 3 підгрупи:  1) Зах-герм. мови (англійська, - В.Б., США, Канада, Австралія, Нова зеландія, країни Азії й Африки; німецька – Німечч. Австрія, Швейц, Люксемб, Ліхтеншт, Ельзас; нідерландська – Нідерл., Бельгія, Суринам, о-ви Кариб. басейну; африкаанс – ПАР, Намібія; ідиш – країни сх.. Європи, Франц, Швейц., Нідерл, Бельгія; фризька – Нідерл, Німечч.) деякі розгляд як окрему мову люксембурзьку, яка сформув на основі одного з діалектів нім. 2) Сх-герм. (готська, вандальська, бургундська, гепідська, герульська) – мертві 3) Північна або скандинавська група (датська – Данія, Гренландія, Фарер. о-ви; шведська – Швеція, Фінляндія; норвезька – Норвегія; ісландська - Ісландія, фарерська – Фарерські о-ви. 5 тис р тому існувала єдина індоєвроп. прамова Мала Азія, Балкан. півострів, степова терит. України 3 тис р. тому почали відділ мови германо-балто-словян група 1500-1600 р д не – індоєвроп віправл. на Скандин. півострів, змішання народів, внасл цього виник. герм група

7.Історико-літературні джерела відомостей про стародавніх германців.

- У творах грецьких істориків і географів ІІ-І ст. до не. знаходимо згадки про напади бастардів на елліністичні держави пн. Причороморя, починаючи з 230 р до не.

- Про навалу кімврів і тевтонів на південну Галлію і півн. Італію (113-105 р д не), що поставила під загрозу саме вснування Рим. держави, розповід. такі джерела яе грецькі Посідоній, римські Тіт Лівій.

- Юлій Цезар у своїх «Записках про галльську війну» 52р до не

Грецькі географи Страбон і Птолемей

- Пліній Старший «Bella Germanica», Корнелій Тацит «Германія», Прокопій з Кесарії «Історія воєн з готами», Йордан

Також історичний матеріал знайшов своє відображення і в деяких памятках давньогерм. епосу. «Беовульф» бл 700 р – спогади про племінні чвари на Сканд. півостр., перед тим, як англи і сакси почали переселятися на Брит. ови(ІІІ-ІVст не) «Відсіт» (VII-VIII ст.) віршований перелік давньогерм. племен та їхніх володарів, що жили переважно на узбережжі Пн та Балт. морів; Важливим мовним та істор.джерелом є «Варварські правди» записи законів германських держав, ще наводяться багато відомостей про їхню соц. структуру. Споч. писали їх латиною, згодом переклад. герм. мовами(англо-сакс., фризькою, скандинав)

8.Відношення між германцями та римлянами.

Римляни зіткнулися з германцями ще задовго до того, як Цезар завоював Галію(58-51 рр до не). Наприк. ІІ ст.. до н.е. племена кімвів розбили римські війська на пн. Італії, войовничі племена герм. постійно нападали на римські володіння. Цезар вівв галльські війни прибл 55 р до н.е. (галли-кельтські племена, що населяли терит. суч. Франц.), неодноразово зіштовх. з германцями, які тоді населяли велику терит Зах. Європи від Вісли до Рейну.

У сер. 1 ст.до н.е. герм. плем’я свевів під керівн. Аріовіста перейшло через Рейн, по якому проходив кордон між римл. і германц., Цезар розгромив германців, заглибився на терит, заселену герм. племенами. Сутички герм і римл тривали і після смерті Цезаря.

Щоб відгородити себе від набігів варварів, римляни побудували загороджув. укріплення – Римський вал(залишки зберегл у Зах і Сх Європі, зокрема терит Чернівецької обл.) Уздовж укріпл. лінії римляни поселяли своїх колоністів, які вступали в контакти з місц. населенням, багато германців служили в рим. військах, це сприяло інтенсивн. впливу рим. культури на герм. побут, сусп.. і економ. розвиток. Від римлян германці запозичили багато культурних рослин, будівельну техніку, предмети побуту , зброю, прикраси.