- •1.Предмет і завдання курсу „Вступ до германського мовознавства”.
- •2.Зв’язок германської філології з іншими дисциплінами.
- •3.Виникнення порівняльно-історичного методу.
- •4.Методика аналізу порівняльно-історичного методу.
- •5.Розвиток порівняльно-історичного методу.
- •6.Сучасні германські мови на карті світу.
- •7.Історико-літературні джерела відомостей про стародавніх германців.
- •8.Відношення між германцями та римлянами.
- •10.Звичаї і норови стародавніх германців.
- •11.Релігійні уявлення і образи стародавніх германців.
- •9.Економічний і суспільний лад стародавніх германців.
- •12.Космогонічна та есхатонічна міфологія стародавніх германців.
- •13.Класифікація германських племен за Плінієм Старшим.
- •14.Класифікація германських племен за ф.Енгельсом.
- •16.Інгвеонські племена.
- •20.Епоха Великого переселення народів.
- •21.Франкська держава Каролінгів.
- •22.Франкська держава Меровінгів.
- •23.Свідчення про германські мови у дописемний період.
- •24.Рунічне письмо.
- •25.Готське письмо.
- •26.Роль латинського алфавіту в історії германської писемності.
- •27.Пам’ятники давньоісландської писемності.
- •28.Пам’ятники давньоанглійської писемності.
- •29.Пам’ятники давньоверхньонімецької писемності.
- •31.Наголос у давньогерманських мовах.
- •37.Західногерманська гемінація. Закон Хольцмана.
- •41.Аблаут у германських мовах. Кількісний і якісний аблаут.
- •42.Умлаут у германських мовах.
- •43.Морфологічний словотвір у германських мовах.
- •44.Словоскладання у германських мовах.
- •46.Синтаксичний словотвір.
- •47.Семантичні види словотвору.
- •48.Конверсія як вид словотвору.
- •50.Германо-кельтські лексичні паралелі.
- •51.Германо-італійські лексичні паралелі.
- •52. Германо-слов’янські лексичні паралелі.
- •53.Германо-балтійські лексичні паралелі.
- •54.Калькування як засіб поповнення лексичного складу.
- •55.Категорії іменника у германських мовах.
- •56.Категорії прикметника у германських мовах.
- •57.Категорії дієслова у германських мовах.
- •58.Стилістичне членування словникового складу давньогерманських мов.
- •60.Причини першого пересуву приголосних.
41.Аблаут у германських мовах. Кількісний і якісний аблаут.
Аблаут (відзвук) є незалежним(спонтанним) чергуванням голосних у корені слова, успадкованим герм. мовою з індоєвроп. прамови. Приклад: беру-вибори-брати. Аблаут є дуже давнім явищем, про що свідчить наявність аналогічних чергувань поза межами індоєвроп. мов – насамперед, у семітських, які разом з індоєвроп., тюркськими, фіно-угорськими й деякими іншими мовами утворюють велику генетично споріднену групу мов, що отримала назву «ностратичні мови».
У найбільш повному вигляді(із суч. мов) чергування за аблаутом відбиті в герм. мовах. Розрізняють якісний і кількісний аблаут. Прия якісному – чергуються голосні різного тембру(«якості»), при кількісному – голосні однакового тембру, але різної довготи.
У германських мовах чергування за аблаутом охоплюють як систему словозміни, так і систему словотвору, тобто герм. аблаут є внутр.. флексією з реляційним і дериваційним знач. Наприклад, при твор. форм дієслова schneiden – schnitt аблаут виступає в ролі морфеми з реляц. знач., а при творенні Schnitt, Sprung він уже виконує дериваційну функцію.
Найважл. роль у давніх і в суч. герм. мовах аблаут відіграє при твор. форм дієслова(інфінітив, дієприкм., мин. час). Залежно від комбінацій тих чи інших чергувань у герм. дієслівній системі розрізн. 7 рядів аблаут.
42.Умлаут у германських мовах.
Асимілятивний процес у системі германського вокалізму(перезвук). Виникає внаслідок пристосування голосного кореня до наступного голосного, що належить до постфікса(як правило, це суфікс або його залишки, що злилися з закінченням). Умлаут поширився в західногерм. і скандин. мовах, але не зафіксований у готській. Найбільш поширеним типом умлаута є умлаут на і, хоча й відомі інші типи пере звуку(на u, r, w). Голосний і найчастіше зустріч. в закінченнях іменників з іє. основою на –і-(типу ghostis), у різних формах дієслова, утворених за доп. суфіксів, що містять і(гот. sandjan, нім. senden), а також у суфіксах компаративну і суперлативу прикметників.
Будучи за своїм походженням явищем суто фонетичним, умлаут перетворився в герм. мовах на морфолог. засіб творення нових форм слів або нових слів, тобто став внутрішньою флексією з реляційним чи дериваційним значенням. При цьому в нім. мові умлаут отримав спеціальне орфографічне позначеня.
43.Морфологічний словотвір у германських мовах.
Основними способами творення нових слів у давніх герм. мовах були афіксація, словоскладання і певною мірою зміна кореневого голосного(аблаут).
Афіксація – один із найважливіших, особливо продуктивна в сфері імен. Основотворчі суфікси в давньогерм. мовах вже втречали своє первинне значення і набували словотворчої функції. Напр. гот haida череда, основа на о, жін..р., і hairdeis – чередник осн. на а, чол..р.
- із так званих «чистих» суф. дуже продуктивним був герм. суф -ari-. З його доп. утвор. назви професій, занять, дійових осіб, напр.. д.англ fiscere, д.в.нім fiskäre рибалка. В герм мови він був запозич. з лат, де мав форму arius
- дуже продуктивним в усіх герм. мовах був суф. ing, ung що використ. в прізвиськах, назвах племен і народностей, мешканців певної місцевосі та ін. Часом він мав і зменшув. значення: д.англ. lytling – дитина, д.в.нім.weidelinc – човник.
- Зменш. знач. мали також спочатку шерм. суф. –l напр.. д.ісл. kistill від kista – ящик, гот. barnilo від barn- дитина, власні імена Attila – дослівно батенько, Wulfila – дослівно вовченя, суф. –k- напр. д.англ. boluca – оселя; суф. –ina- напр. англ.. gaetern, д.в.нім geizzin – цапеня.
- Широко вживалися суф. у творенні прикметників, напр.: -ig- : гот stainahs – камяний , д.англ. staenig, д.в.нім. muotig; -isk- : гот. man – nisks – чоловічий, д.англ. mennisc, д.сакс. mannisk,д.в.нім. mennisc
- пізніше почали виникати нові суфікси шляхом переосмислення другого компонента складного слова, напр.: -lik- д.в.нім. kind-lih – дитячий, д.англ. cild-lic; -haft- гот. andahafts - щасливий, д.в.нім. sunthaft – гріхів
Префіксація – була най пошир в дієслові. Розвиток префіксальних утворень ішов шляхом перетворень конструкції з повнозначного слова або основи і прийменника чи прислівника на конструкцію з префіксом. Прикладами можуть бути герм. префікси місця гот. bi- bistandan – стояти навколо, bibindan – обв’язувати; д.англ. –be bestanden – стояти біля, навколо; д. сакс. –bi biwindan оточувати.
- Зміна кореневого голосного (аблаут) уже на найдавніших етапах розвитку герм. мов не вживається як цілком самостійний спосіб твор. нових слів, а звичайно супроводиться приєднанням до кореня основотворчого елемента або суфікса, наприклад, гот. bairan(нести) — bar-η (дитина) — bar-ms (черево) Kern - Korn.
- Аблаут комбінується з афіксацією. Те саме спостерігаємо в дієслові: гот. brinnan, д. англ. beornan, biernan, д. сакс., д. в. нім. brinnan (горіти) —гот. ga-brann-ja-n (спалювати), д. англ. brenn-ia-n, д. в. нім. brennen < < * branian (запалювати).
