27.Пам’ятники давньоісландської писемності.

Старша Еда 13 ст – збірник міфів і пісень, Молодша Едда 13 ст. скальдична поезія, Саги 14 ст прозаїчні сказання, Памятки рунічного письма 9-12 ст., Королівське зерцало 13 ст. прозаїчний твір повчального змісту, Сага про Дідріка Бернського 13 ст, Сконське право 13 ст, пунктовані руни, Вестготське право 13 ст. латинський алфавіт.

28.Пам’ятники давньоанглійської писемності.

Глосси 8 ст, Гімн Кедмона 8 ст., Передсмертна пісня Беди 9 ст, проза короля Альфреда 9 ст – переклади з лат., Англо-саксонська хроніка 9 ст- переклад з лат, літописи англо-саксів, Переклад псалтиря 9 ст. Проповіді єпископа Вульфстана 9 ст, Беовульф 10 ст, Поетичні пам’ятки «Книга буття», «юдиф»

29.Пам’ятники давньоверхньонімецької писемності.

Аброганс 13 ст, Давньоверхньонімецький Ісидор 8-9ст, Давньоверхньонім. Татіан 9ст, Проза Ноткера Губатого 10-11 ст, Пісня про Гільдебранта 8-9ст, Муспіллі 9ст, Євангеліє Отфріда 9ст, Пісня про Людвіга 9ст, Мерзебурські заклинання 10ст, Парафрази «Пісні Пісень» Віллярама 11 ст., Старший фізіолог 11 ст, Страсбурзькі клятви 9 ст.,

Давньосаксонські пам’ятки : Геліанд («Спаситель») 9ст, Давньосаксонська Книга Буття 9 ст.

31.Наголос у давньогерманських мовах.

У герм. мові-основі наголос поступово перетвор. з тонічного на динамічний, тобто замість висоти звука основним способом виділення складу стала сила видиху. При цьому протягом тривалого часу германський наголос залишався рухомим, про що свідчать різноманітні зміни іє. глухих зімкнених у наголошених і ненаголош. складах за законом Вернера.

Поступово наголос у герм. мовах закріпився за першим складом кореня або слова. У складних словах перший структурний компонент(прообраз майб. префікса) сіг бути наголош. і ненаголош. У складних дієсловах наголос, як правило, падав на корінь, а в складних іменниках – на префікс. Оскільки ненаголош. склади поступово редукувалися, той самий префікс під наголосом зберігав свою первісну форму(нім. Urlaub), а в ненаголош. позиції змінювався(нім.erlauben).

У деяких скандин. мовах (швед., норвезькій), динамічний наголос поєдн. з тонічним.

37.Західногерманська гемінація. Закон Хольцмана.

Гемінації(подвоєння) зазнавали насамперед зімкнені, рідше щілинні. Ці процеси спостерігаються в усіх герм. мовах.

Якщо порівняти деякі кореневі морфеми, що включають германські проривні b,p,d,t,g,k та ніші приголосні, то кидається у вічі поява поява в англ. та нім. у певних випадках подвійних пригол. там, де в готській зустріч. тільки один відповідний звук. напр..: гот. bidjan, нім. bitten, д.англ. biddan – просити, пропонувати; гот. midjis, да. midd, двн. mitti – середній.

Оск. подвоєння зафіксоване лише в нім.і англ.. мовах, тому це явище отримало назву західногреманське подвоєння приголосних. Полягає в тому, що після короткого голосного перед сонорними j,w,r,l (рідше перед m,n) приголосні (крім r) подвоювалися, при цьому j, i w, асимілюючись, зникали.

Закон Хольцмана: (1870) герм. j,w в інтервок. позиції могли в деяких випадках подвоюватися. У спільно герм мові jjw перех. у сх.. герм у ddw, пн. герм. ggw, зах.герм. – утвор дифтонг з попер. голосним. напр.. яйце(дифтонг) – das Ei (дифтонг) – гот. addje (сх..герм) - egg