13. Психометричні вимоги до методик діагностування

Надійність.

Тест називається надійним, якщо він є внутрішньо погодженим і дає одні й ті самі показники для кожного досліджуваного при повторному тестуванні.

Валідність.

Тест називають валідним, якщо він належно вимірює властивості, якості, процеси.

Дискримінативність.

Диференційна здатність тесту загалом або тестового завдання, що вказує на їх здатність розділяти окремих досліджуваних за рівнем виконання. Якщо всі досліджувані дають на тестове завдання одну і ту саму відповідь, це означає, що завдання не наділене дискримінативністю.

Наявність нормативних даних.

Такими нормами вважають репрезентативні середні показники за тестом - показники, що репрезентують велику кількість людей, завдяки яким можна порівнювати показники певного індивіда, оцінюючи рівень його психологічного розвитку. Нормою тесту є середній рівень розвитку великої кількості людей, подібних на досліджуваного за певними соціально-демографічними характеристиками.

Простота формулювань і однозначність тестових завдань.

Відповідно до цієї вимоги тест не повинен передбачати завдань, які досліджувані можуть по-різному сприймати і розуміти.

Обмеження часу виконання тестових завдань.

Термін виконання завдань психологічного тесту не повинен перевищувати 1,5-2 годин, оскільки триваліший час людині важко зберегти працездатність на високому рівні.

Операціоналізація та верифікація.

Операціоналізація при впровадженні нових наукових понять передбачає обов'язкове вказування процедур, прийомів і методів, які дають змогу довести існування описаного явища, означеного поняттям, тобто практичних дій або операції, які може виконати дослідник для виявлення позначених поняттям властивостей. Вимогою верифікації є перевірка на реальне існування будь-якого поняття, що претендує на статус наукового, за допомогою відповідної психодіагностичної процедури.

Психодіагностичні методики повинні відповідати і таким додатковим вимогам:

а) простота і низька трудомісткість незалежно від рівня складності тесту. Виконання методики потребує затрачений мінімум фізичних і психологічних зусиль;

б) зрозумілість і доступність для психолога і досліджуваного;

в) лаконічність і точність інструкції. Налаштовує досліджуваного на сумлінну роботу, виключає випадкові фактори, що можуть негативно вплинути на результати. Наприклад, в інструкції не повинно бути слів, що спонукають досліджуваного до оцінювання відповідей;

г) відсутність сторонніх подразників (людей, музики тощо). Вони відволікатимуть увагу досліджуваного від справи, налаштовуючи на упереджене ставлення до психодіагностики.

14. Розвиток вітчизняної психодіагностики

У розвитку психодіагностики в СРСР можна виділити два періоди. Перший варто віднести до початку 20-х - середини 30-хрр. Це роки массового застосування тестів у народній освіті, профвідборій профорієнтації. Для тодішнього рівня розвитку психодіагностики в СРСР характерним є широке запозичення закордонних тестів. Створювалися й власні методики. У ці роки в області психодіагностики плідно працювали М.С. Бершнтейн, М.Я. Басов, П.П. Блонскій, С.Г. Геллерштейн, Н.Д. Левітов, Г.І. Россолімо, Ф.Е. Рибаков, А.М. Мандирка, М.Ю. Сиркін, І.П. Шпільрейн, А.М. Шубертйін. Книга Григорія Івановича Россолімо «Психологічні профілі» (видана ще в дореволюційній Росіїу 1908 р.) містила новаторський для того часу підхід, а саме, в ній був запропонований тест, що складався з 11 субтестів для діагностики структури особистості й загальних здатностей. Була розроблена графічна форма відбиття результатів. «Профілі» одержали високу оцінку наукової громадськості, були переведені на кілька мов. Не менш видатний психіатріпсихолог Ф.Е. Рибаков розробив тест для визначення рівня розвитку просторової уяви. «Фігури Рибакова» стали швидко відомі у світі, за їхньою подобою створювалися численні тести, що використовуються й у цей час, наприклад, тест інтелекту Р.Мейлі. На Україні публікують свої новаторські дослідженняА.М. МандиркайМ.Ю. Сиркін. Основна увага в їхніх роботах приділяється теоретичним аспектам прикладної статистики в психологічному тестуванні (Мандирка, 1931), а також критеріям точності тестових випробувань і сполученості одержуваних даних і з соціальними факторами (Сиркін, 1929). Слід зазначити внесок Л.С. Виготського, а сааме його роботу «Діагностика розвитку й педагогічна клініка важкого дитинства» (1936).У ній було розроблене вчення про психологічний діагноз, його особливостях і етапах. Постановою ЦКВКП(б) булла накладена повна заборона на застосування безглуздих тестів. Як пише з цього приводуЛ.Ф.Бурлачук : «Яквидно, одинзнайбільштяжкихдокорівнаадресутестівбуввтому, що за їхньою допомогою все більшу і більшу кількість дітей відносили до розумово відсталих. Як же реально було діло з інтелектуальним розвитком підростаючого покоління на той час? В діагностичних обстеженнях, проведених у 1920-ті роки були отримані дані щодо існування національних і соціальних відмінностей в рівні інтелектуального розвитку дітей. Широко відомими стали дослідження інтелекту дітей в Узбекистані. Було з’ясовано, що рівень інтелекту узбецьких дітей, у порівнянні з руськими та українськими учнями, значно нижчий. Причини інтелектуального відставання цих дітей вбачались в тяжкихсоціально-побутовихумовах, особливостях фізіологічного розвитку. Не лише середньоазійські діти, але й діти слов’янського пролетаріату і селян виявилися такими, що мають низький інтелект. Відповідні обстеження кінця 1920-х років показали, що IQ радянських учнів в середньому на 7% нижче, ніж американських школярів. Прицьому IQ дітей службовців був більш високим, ніж у дітей робочих, а найбільш низький – у дітей селян. Соціальні розбіжності в інелекті між дітьми робочих і службовців носили стійкий характер. Якщо к цьому додати дослідження дорослих, де у вихідців з робоче-селянського середовища також відмічався невисокий IQ, і дані про те, що обдарована інтелігенція виявлялася родом із дворянства, духовенства і купецтва, тоді нескладно уявите собі ідеологічну реакцію класу-переможця на такі дослідження». «Виступаючи на 1Загальносоюзному педологічномуз’їзді (1927), К.Н.Корнілов говорив: «Дозвольте вас запитати, для чого використовують тести? Якщо все це проводиться на Заході, то інша справа все ж радянська школа, тому що в нашому житті ми зовсім не цінуємо чинника інтелекту так високо, як наЗаході. Інтелектуально обдарована людина у нас не означає: придатна до життя». «Психологічні тести стають непотрібними, більше того, шкідливими тоді, коли суспільством (абовідйогоімені) знайдені якісь відмінні від наукових критерії, що визначають, наприклад, здатність його членів до тієї абоі ншої діяльності. В якості таких критеріїв може виступати приналежність до певного класу, партії, особистісна відданість лідеру, конфронтація з владою (або її відсутність) в минулому тощо»

В 30-і роки багато психологів, що займалися психодіагностикою, безвісти зникли, багато хто були знищені: трагічним прикладом може слугувати доля І.Н.Шпильрейна, розстріляногов1937 році. Його дослідження були присвячені вивченню професій, наукової організації праці, розробці методик відбору для Червоної армії. У ті часи тести не інакше як з епітетом «буржуазні» не називалися. Знадобилося близько 40 років, щоб психодіагностичні дослідження були відновлені у своїх правах. Якісний, клінічний, індивідуальний підхід до аналізу індивідуальних відмінностей людей або обов'язкова наявність психофізіологічних корелятів для доказу цих відмінностей, призводили до того, що психологія відривалася від практики, де в умовах ліміту часу, без спеціальних лабораторних умов, цей складний аналіз був нездійсненний. У період, що передував «дозволу на тести» слід особливо зазначити внесок Ленінградської психологічної школи. Завдяки ініціативі лідера ленінградських психологів Б.Г.Ананьєва тести починають відігравати активну роль у психологічних дослідженнях. Під керівництвом Ананьєва був початий і здійснений грандіозний проект комплексного вивчення людини, що потребував залучення тестів інтелекту, особистісних опитувальників і багатьох інших маловідомих тодішнім психологам психодіагностичних інструментів. Слід зазначити також внесок Бехтеревського Ленінградського психоневрологічного інституту, де також були адаптовані найвідоміші закордонні методики й проведені за їхньою допомогою серйозні дослідження. Наприкінці 60-хрр. Відбувається нова «легітимізація» тестів. Починається другий період розвитку вітчизняної психодіагностики, відзначений бурхливими дискусіями про місце її в системі психологічного знання, принципах і методах, про відношення до закордонного досвіду. На цьому етапі були видані вітчизняні монографіїі підручники з психодіагностики: К.М. Гуревич (1969, 1970, 1980), В.М. БлейхеріЛ.Ф. Бурлачук (1978), Л.Ф.Бурлачук (1979), О.Т. Соколова (1980), М.М. Кабанов, А.Є. ЛічкойВ.М. Смірнов (1983), Б.В.Кулагін (1984), В.М. МельніковіЛ.Т. Ямпольский (1985), О.О. БодалевйВ.В. Столін (1987) та інші. В 80-90-х роках психодіагностика продовжує розвиватися – переводяться перші книги по конструюванню тестів (А. Анатази, П. Клайн), з'являються нові підручники: О. Г. Шмельов, Л.Ф.Бурлачук, К.М.Гуревич, розробляються оригінальні методики: А.Є. Лічко, В.М.Мельников, Л.Т.Ямпольский, М.К.Акімова, В.В. Столін, О. Крониктаін. УСанкт-Петербурзі відкрита організація ИМАТОН, що займається професійний видавництвом тестів, проведенням курсів і конференцій з психодіагностики, аналогічні організації відкриваються Києві, Ярославлі, Москві та інших містах СНД.

15. Охарактеризуйте методику «Дім-дерево-людина»

Ця - одна з найвідоміших - проективна методика дослідження особистості була запропонована Дж. буком в 1948 р. Тест призначений як для дорослих, так і для дітей, можливо групове обстеження.

Суть методики полягає в наступному. Обстежуваному пропонується намалювати будинок, дерево і людину. Потім проводиться опитування за розробленим планом.

Р. Берне при використанні тесту БДЛ просить зобразити дерево, будинок і людину в одному малюнку, в одній походить сцені. Вважається, що взаємодія між будинком, деревом і людиною являє собою зорову метафору. Якщо привести весь малюнок в дію, то цілком можливо помітити те, що дійсно відбувається в нашому житті.

Особливим способом інтерпретації може бути порядок, в якому виконується малюнок будинку, дерева і людини. Якщо першим намальовано дерево, значить, основне для людини - життєва енергія. Якщо першим малюється будинок, то на першому місці - безпека, успіх або, навпаки, зневага цими поняттями.

16. Основні підходи в консультуванні їх характеристика

Психоаналітичний підхід у консультуванні - Зигмунд Фрейд

Мети психоаналізу зосереджуються в основному на особистісній адаптації, зазвичай викликаючи реорганізацію внутрішніх сил особистості. Першочергова мета полягає в тому, щоб допомогти клієнту краще пізнати несвідомі сторони своєї особистості. Несвідоме включає в себе придушувані спогади і бажання, занадто хворобливі або загрозливі, з якими коли-небудь стикався клієнт. Але придушення думок не усуває їх впливу; придушення тільки робить ідентифікацію цих думок більш важкою. Психоаналіз прагне допомогти клієнтам зрозуміти себе.

Друга мета полягає в тому, щоб допомогти клієнту подолати що раніше не пройдений етап розвитку. Пройшовши цей етап, клієнти розкріпачуються і набувають здатність жити більш продуктивно.

Адлеріанскій підхід у консультуванні - Альфред Адлер

Цілі консультування по Адлеру групуються навколо допомоги людям у формуванні здорового способу життя:

розвиток у клієнтів уявлень про те, що вважається здоровим способом життя,

допомогу клієнтам у подоланні почуття неповноцінності.

підтримати клієнтів у формуванні соціального інтересу.

Соціальний інтерес - внутрішній потенціал «який повинен свідомо розвиватися і засвоюватися». Неправильним стилем життя вважається егоцентричний, заснований на помилкових цілях і неправильних уявленнях і пов'язаний з почуттям неповноцінності (вродженими фізичними або психічними дефектами, а також сімейної атмосферою: розпещеністю батьками або відкидання). Необхідно коректувати такі почуття і позбавлятися від небажаних форм поведінки. Консультування по Адлеру направлено на цілісну особистість

Особистісно-центроване консультування - Карл Роджерс

Мети особистісно-центрована консультування зосереджуються на особистості клієнта, а не на його проблеми. Людям потрібно допомогти навчитися справлятися з обставинами.

Один з головних способів - допомогти клієнту навчитися жити повноцінним життям, стати особистістю, якої немає ніякої необхідності повсякденно застосовувати захисні механізми.

Така людина починає більше прагнути до зміни і росту. Він стає більш відкритим для засвоєння досвіду, більше довіряє власному сприйняттю, глибше втягується в самопізнання і оцінку свого «Я». Повноцінно функціонуюча особистість починає краще ставитися до себе та інших і ефективніше приймає оперативні рішення.

Клієнту допомагають ідентифікувати, використовувати та інтегрувати свої власні ресурси та потенціал.

Екзистенціальне консультування - Ролло Мей, Віктор Франкл.

Мети екзистенціального консультування полягають в тому, щоб допомогти клієнтам усвідомити значення відповідальності, осознавания, свободи та потенціалу. Клієнт позбавляється від ролі спостерігача подій і стає творцем значущою особистої активності.

Клієнт починає більше усвідомлювати особисту свободу. Для клієнтів головна мета консультування полягає в тому, щоб перейти від зовнішньої системи відліку до внутрішньої. Діяльність перестає залежати від суджень інших людей; дії будуть в першу чергу оцінюватися самими клієнтами.

Гештальт-терапія - Фріц Перлз

Цілі включають зосередження на «тут-і-тепер» і на усвідомленні безпосереднього досвіду. Інші цілі гештальт-терапії:

звернути увагу клієнта на невербальну і вербальну експресію, а також на засвоєння клієнтом загального уявлення, що життя передбачає здійснення виборів.

допомога клієнту в дозволі завдань минулого, щоб той міг досягти внутрішньої інегрірованності особистості.

здійснення духовного зростання, який включає в себе інтеграцію емоційних, пізнавальних і поведінкових аспектів людини.

Головне завдання - це примирення полярностей в людині.

Перлз створив формулу, яка виражає сутність цього слова: «Зараз = переживання = осознавание = реальність. Минулого вже немає, майбутнього ще немає. Існує тільки сьогодення ».

Щоб діяти «зараз», проявляти зрілість, людина повинна періодично скидати невротичні тенденції. Перлз ідентифікує п'ять шарів неврозу, які потенційно заважають прояву автентичності в контакті з собою:

фальш,фобія,відчуття безвиході становища,імплозівной (угодовство),експлозівность (запальність).

Когнітивна терапія - А. Бека

Бек зосереджується на важливості зміни думок при роботі з психічними розладами. Згідно з його підходу, існують шостій когнітивних спотворень, до яких консультант повинен бути готовий:

необгрунтовані висновки,виборча абстракція,сверхгенералізація,перебільшення і применшення,персоналізація,дихотомічне мислення

Раціонально-емотивна терапія поведінки Альберт Елліс

Основна мета РЕТП - допомогти людям усвідомити, що вони можуть жити більш раціонально і продуктивно. «У першому наближенні раціонально-емотивна терапія являє собою спробу усунення небажаних емоцій шляхом виправлення помилок у логіці міркувань клієнта».

Багато хто вважає, що бажання мають здійснюватися і що, якщо бажання залишаються невиконаними, результат буде катастрофічним. РЕТП допомагає клієнтам припинити формування таких вимог і перетворення невдачі в «катастрофу». У РЕТП клієнти можуть висловлювати деякі негативні почуття, але головна мета полягає в тому, щоб допомогти їм уникнути надмірної емоційної реакції на подію.

РЕТП заохочує клієнтів бути більш терпимим до себе та інших і домагатися досягнення особистих цілей. Ці цілі досягаються шляхом навчання людей раціонального мислення, з тим щоб змінити згубний поведінку і допомогти їм навчитися новим способам діяльності.

Транзактний аналіз - Ерік Берн

Головні цілі ТА зосереджуються на допомозі клієнтам перетворити себе з «жаб» в «принців і принцес». Людині мало навчитися просто адаптуватися, як це прийнято в психоаналізі. Замість цього акцент робиться на досягненні здоров'я та автономії.

Стаючи автономними, клієнти демонструють більше розуміння, відкритості та безпосередності, стають вільними від ігор і позбавляються від неконструктивних сценаріїв. Вони починають краще взаємодіяти зі своїм минулим, але в той же самий час залишаються вільними від негативних впливів минулого. ТА надає особливого значення вивченню власного «Я», з тим щоб вирішити, ким людина хоче стати.

Біхевіоральний підхід - Б.Ф. Скіннер

В цілому біхевіористи (за винятком представників когнітивно-бихевиорального напрямки) концентруються на поведінкових процесах, тобто процесах, тісно пов'язаних з видимим поведінкою.

Біхевіористи концентруються на ситуації «тут-і-тепер», на противагу ситуації «там-і-тоді».

Мети біхевіористів - допомогти клієнтам краще пристосовуватися до обставин життя і досягати особистісних і професійних цілей. Консультування фокусується на зміну або усуненні демонстрованих клієнтами недостатньо адаптивних форм поведінки, таким чином допомагаючи їм засвоїти здорові, конструктивні способи дії. Недостатньо тільки виключити небажану поведінку; непродуктивні дії повинні бути замінені продуктивними способами реагування.

Когнітивно-біхевіоральна теорія

Для того щоб відбулося научіння, необхідно, щоб людина активно брав участь у цьому процесі. Якщо людина отримує винагороду або карається за якусь діяльність, то він, внаслідок цього, вчиться відрізняти ті дії, які приносять нагороду, від тих, які ведуть до покарання (або до відсутності заохочення).

Людина буде потім прагнути до такої поведінки, яке винагороджується, і уникати поведінки, яка або карається, або не підкріплюється. Коли деякі дії тут же супроводжуються підкріпленням (нагородою), збільшується можливість повторення цих дій у таких або ідентичних обставинах.

Люди не формуються навколишнім середовищем настільки, наскільки вони формуються завдяки заохочень і покарань. Наслідки конкретного дії визначають, чи буде це дія завчено і повторено.

17. Особливості професійної психодіагностики

Професійна психодіагностика (психологічна діагностика з метою профвідбору, профнавчання та профорієнтації).

Автоматизована система професійної психодіагностики (АСПД) використовує оригінальну технологію, запропоновану Т.П. Зінченко і А.А. Фрумкіна, що не має аналогів ні у вітчизняній, ні в зарубіжній прикладної психології.

В якості прикладу розглянемо технологічний процес вирішення завдання профвідбору за допомогою АСППД, бо це дозволяє зрозуміти технологію вирішення й інших завдань професійної психодіагностики. Постановка завдання, на перший погляд, до банальності проста. Є вільне місце (керівника, оператора тощо) та є один або кілька претендентів на це місце. Необхідно визначити ступінь придатності, якщо претендент один, або проранжувати ступінь придатності всіх претендентів, якщо їх декілька.

Методичний підхід до вирішення поставленого завдання теж досить прозорий: необхідно мати деякий «психологічний еталон спеціальності» (ПЕС) і «реальні психологічні портрети» (РПП) претендентів, представлені в тих же одиницях, що і еталон. У цьому випадку завдання зводиться до вибору математичних методів порівняння ПЕС і РПП для визначення ступеня їхньої подібності.

Для виявлення психофізіологічних властивостей людини, необхідних для успішного виконання професійної діяльності, в сучасній прикладній психології використовуються методи аналізу діяльності, опитування, експерименту, аналізу документації і різних форм спостереження.

Портрет професії може бути побудований блоками якостей, що характеризують соціальний, професійний, освітній статуси, медичними нормами і т.д. Природно, що результати опитування експертів можуть і повинні бути відповідним чином оброблені з використанням добре відомих статистичних методів стабілізації експертних оцінок.

Друга частина технологічного процесу рішення задачі профвідбору - вибір методів діагностики професійно важливих якостей. Це можуть бути різні діагностичні методики, апаратні засоби діагностики тощо Підбір методів діагностики здійснюється в суворій відповідності з отриманим еталоном. Причому, формування кортежу діагностичних методик може здійснюватися з різним рівнем деталізації, тобто діагностика на рівні тільки необхідних властивостей (оперативна діагностика), на рівні бажаних властивостей (детальна діагностика) і т.д.

18. Охарактеризуйте методику карта інтересів

Методика "Карта iнтересiв" розроблена Голомштока. Призначена для вивчення інтересів і схильностей людини до різних сфер діяльності. Перший варіант опитувальника був опублікований А. Е. Голомшток в 1968 році в книзі «Профорієнтаційна робота в школі», і надалі неодноразово піддавався переробці різними авторами. Оригінальна методика і більшість варіантів радянського часу на сьогоднішній день порядком застаріли. Тут представлено кілька відносно сучасних модифікацій опитувальника, із кількістю питань і діагностованих сфер інтересів.

Методика орієнтована в першу чергу на профорієнтацію підлітків-старшокласників, але в якійсь мірі може бути використана і дорослими, замислюється про зміну професії.

Одна з останніх модифікацій радянського часу (О. П. мєшковські і співавтори, 1984) наведена за книзі Є. І. Рогова. Містить 174 питання і 29 сфер професійних інтересів.

19. Характеристика проективних методик

Вперше поняття «проекція» (від лат. рrojectio – викидання, виштовхування) в його психологічному значенні було використане 3. Фрейдом для пояснення патологічних симптомів параної в 1896 р. Проекція – це механізм захисту, який полягає у приписуванні власних неприйнятних для особистості внутрішніх імпульсів та почуттів зовнішнім об’єктам і наступне їх проникнення в свідомість у вигляді зміненого сприймання навколишнього світу.

Проективні методики – це група методик, спрямованих на дослідження особистості, на основі аналізу особливостей її взаємодії з зовнішньо нейтральним матеріалом, який в силу своєї невизначеності стає об”єктом проекції.

Загальні ознаки проективних методик:

v невизначеність, неоднозначність стимулів;

v відсутність обмежень у виборі відповіді;

v відсутність оцінки відповідей як „правильних” чи „неправильних”

В сучасній психодіагностиці виокремлюють 7 груп проективних методик дослідження особистості.

1. Методики структурування (надання досліджуваним певного змісту отриманому матеріалу). До них належать таутофон, методика тривимірної апперцепції (С. Розенцвейг, Д. Шаков).

2. Методики конструювання (створення цілого з частин і розрізнених фрагментів). Найвідоміша методика конструювання - "Тест світу". Цікавою методикою конструювання є "Тест мозаїки"

3. Методики інтерпретації (тлумачення подій, ситуацій, зображень). Найпоширенішою методикою цієї групи є ТАТ. 

4. Методики доповнення (завершення фрази чи історії). Прийом завершення речень уперше застосував А. Пейн у 1928 р.

5. Методики катарсису (самовираження в емоційно напруженій творчості). Прикладом таких методик є психо-драма, яка становить імпровізоване театралізоване дійство, в якому досліджуваний грає роль самого себе за підтримки і співпереживання інших учасників.

 6. Методики імпресії (вибір, домінування одних стимулів над іншими). Найпоширеніший серед них - "Тест колірних переваг" ("Тест Люшера"). Його стимульний матеріал -- набір кольорових карток.

7. Графічні методики (самостійне зображення предметів, людей, тварин та ін.). До них належить "Тест малювання пальцем", при виконанні якого досліджуваний повинен на вологому аркуші - паперу за допомогою фарб виконати малюнок пальцями.

Дослідження за допомогою проективних методик вимагає спеціальної психологічної підготовки, навіть попри те, що деякі з них видаються досить простими (особливо графічні).

Усі проективні методики обтяжені ризиком появи таких артефактів, як інструментальні помилки і помилки психодіагноста. Перший тип помилок зумовлений неможливістю спрогнозувати сприйняття проективної методики досліджуваним. Наприклад, діти дуже часто прагнуть здогадатися, якою має бути правильна відповідь, мимоволі дають типову, стандартну відповідь, і ніякої проекції не відбувається. Для зниження ризику інструментальних помилок необхідно задіювати кілька незалежних методик з різними методичними принципами побудови.